Warning: Trying to access array offset on value of type bool in /home/erickswi/xn--80aaxgce1a0e.com/www/wp-content/plugins/jnews-amp/include/class/class-init.php on line 427

Warning: Trying to access array offset on value of type bool in /home/erickswi/xn--80aaxgce1a0e.com/www/wp-content/plugins/jnews-amp/include/class/class-init.php on line 428
Все про Соборування, Сповідь та подружній піст | Капличка

Все про Соборування, Сповідь та подружній піст

Соборування, сповідь, подружні стосунки в Піст

Триває Великий піст, який уже навіть став невід’ємною частиною весняного часу в житті кожного з нас. Ми вже встигли звикнути до покаянної молитви та пісного столу, отримали всі відповіді на «великопісні» питання, що нас хвилювали, і, здається, можемо спокійно постувати. Однак, виявляється, лишається ще безліч тем, що є суперечливими і що знову й знову нас хвилюють. Отже, із цими суперечливими питаннями у Великий піст редакція «Православія в Україні» звернулася до Голови Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ, прес-секретаря Блаженнішого Митрополита Володимира протоієрея Георгія Коваленка.

Чи можна/потрібно приступати до Таїнства Соборування, якщо людина цілком здорова?

Як часто слід сповідуватись і чи можна не сповідуватися перед кожним Причастям?

Про подружні стосунки в піст, і коли у Великий піст дозволяються подружні стосунки?

«Правий той, хто вважає Соборування — Таїнством і до нього приступає»

– Наше перше запитання стосується Таїнства Соборування. Існує дві точки зору: перша про те, що соборуватися треба раз на рік під час Великого посту, а друга, що соборуватись мають тільки ті, хто тяжко хворіє та бажає одужання. Хто ж правий?

– Я вважаю, правий той, хто вважає Соборування — Таїнством і до нього приступає. Не треба протиставляти ці дві точки зору чи дві традиції. Тому що, дійсно, Таїнство Соборування – це Таїнство для хворих і встановлено було якраз для того, щоб просити в Бога зцілення. Підґрунтям для цього Таїнства є саме слова апостола Якова, який каже: «Якщо у вас хтось хворіє, хай покличе пресвітерів Церкви, і над ним хай молитву звершать і помажуть його єлеєм (тобто, маслом, олією), і молитва віри зцілить хворого, і підніме його Господь» (Як. 5, 14-15). Тобто, Таїнство Соборування – це Таїнство, яке дано православним християнам, щоб боротися з хворобами.

Дійсно, існує традиція у Великий піст соборуватись, хоча навіть Требник нам каже, що саме священики приходять до хворого, а не хворі збираються в храмі. Ця традиція також має право на існування, тому що на сьогоднішній день дуже багато віруючих людей не мають хвороб.

З одного боку, в основі будь-якої хвороби – гріх, і хворіє людина тому, що вона грішить. Є таке передання, що в Таїнстві Соборування людині прощаються позабуті гріхи. Тому багато вірних, які все ж таки пов’язують Великий піст із часом для каяття і для прощення гріхів, приступають до Таїнства Соборування саме з надією бути прощеними за забуті гріхи й які є причиною хвороб.

З іншого боку, я думаю, не має сенсу йти на загальне соборування тій людині, яка Великим постом не сповідується, не постує і не причащається Святих Христових Таїн. Це все має бути пов’язано. Тому я вважаю, що найбільш «популярне» Таїнство під час посту не соборування. Та й не можна виділити якесь найбільш потрібне Таїнство — слід жити Таїнствами. Якраз під час посту треба і більше молитися, і постувати, і сповідуватися, і причащатися Святих Христових Таїн, і, якщо є бажання та можливість, соборуватися.

«Людина має радіти від того, що може частіше сповідуватися і причащатися»

– А чи має право на існування така думка: якщо людина постійно сповідується і причащається і не хворіє, то вона не соборується, а вважає за потрібне молитися про те, щоб Господь ті гріхи, які вона забула і за які страждає, відкрив їй, і вона могла посповідати їх на сповіді?

– Таїнство Соборування не є обов’язковим під час Великого посту. З іншого боку, є традиція. І людина для себе має визначитися, навіщо вона ходить і чому вона не приступає до цього Таїнства. Не просто вирішує: піду – не піду, подобається – не подобається, — а має розібратися. Якраз наявність двох традицій може спонукати людей до того, щоб зрозуміти, що таке Таїнство Соборування, або Єлеосвячення, навіщо воно потрібне, коли і як до нього приступати.

– Одним із найчастіших запитань, що надходить до священиків, стосується Сповіді та Причастя. Зустрічаються такі твердження, що «я не можу часто причащатися, тому що не назбирую достатньо гріхів, щоб сповідуватися кожного тижня». Чи не вважаєте Ви це профанацією Таїнства, і чи можна, припустімо, не сповідуватися перед кожним Причастям?

– У цій ситуації все залежить від традиції. У нашій Церкві Таїнства Сповіді і Причастя пов’язані. Хоча, з іншого боку, якщо ми читаємо Святе Письмо, то знаємо, що та людина, яка не розмірковує над своїми гріхами і приступає до Таїнства, може недостойно причащатися. Тому роздуми про свої гріхи і каяття в них є однією з передумов підходу до Таїнства Причастя. Взагалі людина має радіти від того, що може частіше сповідуватися і причащатися.

Якраз піст – це той час, коли якомога частіше треба причащатися, адже для цього є всі умови: людина постує, молиться, відвідує богослужіння, — і ніщо їй не заважає частіше причащатися. Через те людина не має створювати сама собі перепони до зустрічі та єднання з Христом. Навпаки, у нас виникає можливість хоча б трошки відчути себе на місці тих перших християн, які причащалися щонеділі, а іноді й щодня, коли в них була така можливість. Тому, я думаю, не треба порушувати наші традиції та розділяти Таїнство Сповіді і Причастя. З іншого боку, Сповідь не може бути перепоною до Причастя.

«Церква закликає до утримання від подружніх стосунків під час посту, але це рішення має бути спільним рішенням родини»

— Одне з суперечливих і гострих питань стосується подружніх стосунків під час Великого посту. Підрахували, що пісних днів у році Православна Церква встановила більше, ніж не пісних. Складається враження, що обмеження в піст дошкуляють саме чоловікам, але ж усі церковні настанови були встановлені саме церковними ієрархами, які були чоловіками. Виникає такий собі парадокс. Чи не могли б Ви спробувати його пояснити. Одні чоловіки встановили обмеження, інші чоловіки вже кілька тисяч років від того…

— Страждають?

— Страждають.

— Ці обмеження встановлені Церквою, а Церква – Наречена Христова. Тобто тут можна говорити, що це жіноче начало.  Тому б я не казав, що церковні настанови, канони, традиції – це чоловіча справа. Все ж таки, дійсно, Христос є главою Церкви, як і чоловік є главою жінки.

Щодо подружніх стосунків у піст, то у Святому Письмі є така фраза, про яку не треба забувати: не ухиляйтесь один від одного, тільки за спільною згодою, для посту та молитви. Тобто апостол каже про важливі речі, каже про те, що люди мають погодитися постувати разом.

Так, Церква закликає до утримання від подружніх стосунків під час посту, але це рішення має бути спільним рішенням родини, воно не має розпалювати ворожнечу між чоловіком і жінкою, а має зробити їх більш досконалими. Можливо, через утримання вони зможуть потім відчути справжню радість від відновлення цих стосунків. Тому дуже важливо, щоб, з одного боку, дружина намагалася зрозуміти чоловіка, а з іншого, чоловік, як заповідано, має ставитись до дружини, як до дорогоцінного сосуду.

Тобто саме в такій спільній домовленості про утримання, або про неутримання, має проявитися справжня родинна любов. Водночас це є пісним випробуванням і пісним подвигом, якщо люди його проходять гідно.

«Ми маємо навчитися бути вимогливими до себе і ставитись із розумінням до ближнього»

— Наостанок. Отче, що б Ви могли побажати тим віруючим, які дотримуються Великого посту, але бачачи, як інші вживають м’ясну продукцію, відчувають певне зверхнє ставлення?

— Знаєте, краще, ніж нам говорить апостол перед початком Великого посту, не скажеш. А там лунають такі слова: той, хто їсть, хай не ставиться зверхньо до того, хто не їсть, а той, хто не їсть, хай не засуджує того, хто їсть. Бо обидва ходять перед Богом і обидва будуть відповідати за себе.

Іноді нам здається, що ми або кращі за інших, або розумніші за інших, але піст – це час, коли треба зазирнути всередину себе. Як говорив преподобний Серафим Саровський, «пост — это требовательность к себе и снисхождение к другим». Ми маємо навчитися бути вимогливими до себе і ставитись із розумінням до ближнього, простити і допомогти йому.

З іншого боку, в кожного своя міра посту, своя міра духовного зросту, своя міра духовного подвигу, і не треба всіх міряти однією міркою. Господь нас усіх створював різними, Господь нас любить різними, і ми маємо один до одного ставитись так, як Господь ставиться до кожного з нас, тобто любити, прощати, розуміти. Ненавидіти ми маємо тільки гріх, а не грішника — грішника ми маємо любити.

— Дякуємо, отче, за Ваші слова настанови. Нашим глядачам бажаємо любити ближнього і дальнього. На все добре!

“Православіє в Україні”

Exit mobile version