Дійсно, чи спасуться хороші люди поза Церквою? Я не беруся відповідати на це запитання швидко і односкладово, тому що в ньому є одна проблема.
Річ у тому, що насправді, той, хто запитує, має на увазі себе – і, якщо Ви скажете «так», він тут же зітхне з полегшенням. «Вже я-то точно хороша людина, і, напевно, зі мною буде все гаразд.
Отже каятися, вірувати, упорядковувати своє життя, жити церковним життям – це зайве. Ну, я пішов». Біда в тому, що надія на те, що я спасуся, тому що я хороша людина, є повністю помилковою. Її не можна нікому подавати. Але викладемо по порядку.
Що ми взагалі маємо на увазі, кажучи про спасіння? В голові у багатьох виникає картинка, згідно якої за підсумками страшного суду одних пустять в особливо упорядкований санаторій, інших відправлять до табору особливо суворого режиму – і назавжди. Спастися – означає якось відвернутися від табору і потрапити в санаторій. Але реальна картина інша – Христос приходить спасти «людей Своїх від гріхів їх (Матф.1:21)»
Гріх – це не щось, що загрожує Вам зовні – це те, що вбиває Вас зсередини. Один відомий рок-музикант, наркоман із стажем, що на краю загибелі звернувся до Бога, написав книгу про свій досвід з назвою «Спаси мене від мене самого».
Вороги, які нас гублять в часі і у вічності, – це ми самі. Слуги ворога роду людського, звичайно, прагнуть допомогти нам в цьому – але їм було б рішуче нізащо вхопитися, якби ми не давали такої можливості.
Це впадає в очі, коли мова йде про наркомана, і може не так кидатися в інших випадках – але люди завжди є своїми гіршими згубниками, і Христос приходить спасти людей від того, в що вони себе перетворили.
Тому що запускати людей в санаторій безглуздо – вони його перетворять на пекло. Як люди під час, наприклад, міжнаціональних конфліктів, перетворюють на пекло землю – навіть найпрекраснішу і квітучу землю, з найсмачнішими фруктами і найласкавішим морем.
Що Бог робить з такими людьми по той бік смерті? А що можна з ними зробити? Він подає межу, яку вони вже не можуть перетнути, встановлює «Велику Прірву», між спасенними та загиблими, щоб пекло ніколи не змогло вторгнутися в рай. Його гнів – це Його любов, коли вона подає межу незцілимому злу.
Звичайно, це зрозуміло, коли ми говоримо про якихось надзвичайно злих і наполегливих в злі людей, які відкинули всі спроби їх спасти, – але ми ж, ніби, не такі. Впустіть нас в рай, ми там влаштуємо, максимум, звичайну радянську комуналку.
Але дрібний егоїзм, за яким ми влаштовуємо комуналки, можуть мати тільки два вектори розвитку – або вони абсолютно викоріняться, як і будь-який гріх, або зжеруть нас цілком. Як ракова пухлина – або лікування уб’є її, або вона уб’є людину.
Власне, питання чи «спасуться хороші люди» не має сенсу. Це все одно, що питати, чи «видужають здорові люди». Ні, і їм немає чого. Спасіння від гріха та засудження потрібні грішникам, винним і зіпсованим. Хорошим людям воно не потрібне. З ними і так все гаразд.
Христос не приходив до хороших людей, Він приходив тільки до поганих. Абсолютно немає чого вмирати за гріхи безгрішних, дарувати прощення невинним і подавати благодатну допомогу в боротьбі з пороками непорочним.
Якщо Ви – один з них, не читайте цю статтю, залиште її. Євангеліє не має до Вас відношення і не може мати, воно – про грішників. (До речі, як Ви взагалі опинилися на цій жахливій планеті? Аварія зорельота?)
Біда в тому, що люди страхітливо злі та зіпсовані, котрі як би вже встановилися в пеклі за життя, якраз бачать себе хорошими. Звичайні люди, не лиходії, можуть обтяжуватися своїми явно поганими справами і мати більш-менш обережну думку про свої чесноти. Святі жахаються безодні своєї гріховності і вражаються величі милості Божої, яка ним дається.
Я не беруся судити про те, чи спасе Христос взагалі кого-небудь поза Церквою – я не знаю, того, чого я не знаю. Я можу з визначеністю сказати інше – якщо Ви вважаєте себе тією хорошою людиною, яка спасеться поза Церквою, Ви помиляєтеся найжахливішим чином.
Ми з Вами – і я не менше Вас – потребуємо того, щоб визнати свій гріх і свою відчайдушну потребу, підкоритися Іісусу Христу, покласти на Нього надію, увійти до Його Церкви. Тоді ми, бідні грішники, поза сумнівом знайдемо вічне спасіння.
Сергій Худієв
Журнал для тих хто сумнівається “ФОМА”
Переклад українською – газета “Волинь Православна”, 2013, №4
