Чому в Церкві так багато нещасних, покалічених, поламаних життям, неадекватних та просто недобрих людей, а святих і праведних майже не зустрінеш?
Багатьох це бентежить і відвертає.
Але це ж і чудово, що навколо одні хворі! Значить, ви точно потрапили туди, куди треба. Значить, усе, що ви читали в Євангелії та чули про Христа, – правда.
Кого Господь першим привів до раю? Розбійника, що розкаявся. Митарі, розпусники, прокажені та одержимі нечистими духами приходили до Нього з усіх боків. Не праведники. Хворі. Усім іншим було не до Нього. Їм і так було добре.
Добре без Бога. Євангеліє називає такий стан смертю. Тому що душа без Бога – це мертва душа.
Люди увесь час плутають Церкву Небесну та Церкву земну. Звідси нерозуміння, сумніви та конфузи. Це там, у Царстві Небесному, усі святі та праведники. А тут, на землі, Церква – це лікарня від гріхів, душевних хвороб та смерті. У нас в Церкві тільки один абсолютно здоровий, чистий, досконалий та безгрішний. Це Господь Бог наш Іісус Христос. І це Його силою Церква позбавляє та лікує.
Чому в звичайній лікарні при зустрічі хворих, кульгавих та кашляючих людей ні у кого не виникає бажання крутити пальцем біля скроні і бігти з усіх ніг? На те вона і лікарня, щоб сюди приходили хворі та лікувалися.
Тим більше це справедливо стосовно Церкви, де лікують не тіло, а безсмертну душу. Своїми страшними ранами та болячками хворі свідчать про силу лікаря, до якого прийшли. Грішники, що наважилися позбавитися від гріхів і смерті, свідчать про Христа.
І коли я дивлюся на людей в храмі, моє серце наповнюється радістю. Тому що Господь тут, з нами, і Він зціляє. Іноді самі не розуміючи чому, люди йдуть до храму. Сама біль, незатихаюча рана в серці ведуть людину сюди. І раптом усе проходить.
Не розуміючи служби, взагалі смутно уявляючи, що тут відбувається, людина раптом відчуває, що їй стало добре. Вона – це вона, серце – це її серце, але там, де нещодавно кровило, тепер спокійно та добре. Люди можуть сказати неправду, а власне серце говорить правду. І це найдивовижніше, що ти можеш відчувати в Церкві.
Денис Ахалашвілі
Джерело: “Православие.RU”
Газета – “Волинь Православна”, 2015, №10