Warning: Trying to access array offset on value of type bool in /home/erickswi/xn--80aaxgce1a0e.com/www/wp-content/plugins/jnews-amp/include/class/class-init.php on line 427

Warning: Trying to access array offset on value of type bool in /home/erickswi/xn--80aaxgce1a0e.com/www/wp-content/plugins/jnews-amp/include/class/class-init.php on line 428
До кого йти по допомогу? | Капличка

До кого йти по допомогу?

До кого йти по допомогу?

Бувають у житті людини моменти, коли ситуація здається безвихідною. Опускаються руки, зникає надія. Проблеми зі здоров’ям (власним чи когось з рідних), негаразди у сім’ї чи на роботі — все це здатне викликати відчай такої сили, що людина ладна схопитися за найменшу можливість порятунку.

Такі «соломинки для потопаючих» у великих кількостях пропонують газети, радіо і телебачення у вигляді всіляких цілительок, ворожок і знахарок (або, на сучасний манер — екстрасенсів, біоенергетиків і «коригувачів карми»).

Діапазон їх послуг надзвичайно широкий — тут і вирішення фінансових проблем (в першу чергу, їхніх), і порятунок сім’ї, і нормалізація стосунків на роботі, і повернення здоров’я, і (обов’язково!) знімання різноманітних навроків, пристрітів і прокльонів. Все це «з гарантією, за один сеанс, недорого (принаймні, перший сеанс) і навіть по фотографії».

Не влаштовує поведінка близької людини — теж допоможуть: кілька сеансів — і чоловік кине пити, курити і заглядатися на чужих молодиць, перетворившись у слухняного домашнього робота. А якщо вже дуже допекла сусідка чи співробітниця — то і тут є можливість «допомогти» (але це вже не для преси).

Цікаво лише одне — чому в жодному з тисяч оголошень не пропонують повернути душевний спокій, зробити лагіднішою, добрішою, співчутливою і милосердною. Відповідь проста: цьому цілительському легіону (Мк. 5:9) такі люди просто не потрібні.

Точніше, вони не потрібні тому, хто наділяє такою силою і здібністю всіх цих знахарок і ворожок. А ім’я його добре відоме — “батько брехні” (Ін. 8:44). Саме він, користуючись слабкістю нашої віри і посередництвом згаданих “помічників”, губить наші душі.

У багатьох з нас (на жаль!) є досвід звертання до таких «рятівників». Згадаймо: чи тривалим було полегшення? Ні. Минав деякий час, і наступала нова криза, зазвичай більша і важча. Це пояснювали «слабкістю» однієї цілительки і починали пошуки нової. Але це сходи, що ведуть лише вниз. Біда йтиме за бідою, проблема за проблемою, хвороба за хворобою.

І кожного разу потрібно буде все більших коштів, полегшення буде все короткочаснішим, наступна проблема — складнішою. А життя людини не вічне. І страшно, коли вона помирає з душею, наповненою не добрими вчинками та почуттями, а «чакрами, кармами та пристрітами».

Як постати з таким багажем перед Творцем? Людина сама себе заганяє у пастку, з якої практично немає вороття. Вона засмічує свою душу, і цей тягар тисне на неї все життя, а по смерті затягує її на саме дно. Про це відомо вже не одне тисячоліття. Не випадково ще в Старому Завіті заборонялося «ворожити, кидати жереб, заговорювати, чаклувати, нашіптувати, викликати духів, віщувати чи розпитувати мерців” (Втор. 18:11), а людей, які цим займалися, у той час побивали камінням на смерть (Лев. 20:27).

Так, це жорстоко. Але ж чи не жорстокіше губити людину, її безсмертну душу, користуючись тим, що людина в біді? А заразом і свою душу, адже за отримані надзвичайні здібності обов’язково потрібно буде платити. Може, древні у такий жорстокий спосіб намагалися врятувати людину, не даючи їй повністю занапастити свою душу? Адже відомо, що всі ці люди рідко коли легко закінчують своє земне життя.

І чим більший багаж загублених душ вони мають, тим важчими є їхні останні дні й смерть. Тобто і ми, ідучи на черговий сеанс чи прийом, маємо розуміти, що робимо шкоду не лише собі, але й примножуємо гріхи цієї людини. І нехай вас не вводить в оману наявність у цих цілительських кабінетах ікон, читання молитов (у тому числі й Господньої “Отче наш”) і запалювання сві­чок, придбаних у найближчому храмі (а то й у семи різних храмах чи навіть у Лаврі). Пам’ятайте слова Євангелія: “Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! — увійде в Царство Небесне” (Мф. 7:21).

А дива? А зцілення? А покращення і полегшення? Звичайно, трапляються. Але ми вже знаємо, чиєю силою і якою непропорційно дорогою ціною. Віддаємо вічне, щоб потішитися тимчасовим, земним. Отримуємо полегшення і зі страхом чекаємо наступної кризи. То до кого ж іти по допомогу? Відповідь відома, проста і від цього декому здається безсилою: до Того, хто обіцяв “бути з нами у скорботі” (Пс. 90:15).

Хто знає, що життя наше повне скорбот, але якщо ми вестимемо праведне життя, Він “визволить нас від них” (Пс. 106). А тим, хто захоплюється різноманітними екстрасенсами, гадальними картами, книжками з хіромантії, нумерологією та біоенергетикою, хочеться порадити: не захоплюйтеся випадковими успіхами і раптовими збігами.

І які б дивовижні здібності ви не відкрили у собі (а точніше, отримали від того, хто сам, будучи темним, здатен приймати подобу «ангела світла» (2 Кор. 11:14), бійтеся в останні дні почути слова: «Багато хто скаже мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли і чи  не Твоїм ім’ям багато чудес творили? І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!» (Мф. 7:22-23).

Валерій Махинько

Газета “Волинь Православна”, 2013 №5

Exit mobile version