Warning: Trying to access array offset on value of type bool in /home/erickswi/xn--80aaxgce1a0e.com/www/wp-content/plugins/jnews-amp/include/class/class-init.php on line 427

Warning: Trying to access array offset on value of type bool in /home/erickswi/xn--80aaxgce1a0e.com/www/wp-content/plugins/jnews-amp/include/class/class-init.php on line 428
Найважливіша дрібниця | Капличка

Найважливіша дрібниця

Один з таксистів Нью-Йорка написав у себе на сторінці Facebook :

Я приїхав за адресою та посигналив. Зачекавши декілька хвилин, я посигналив знову. Оскільки це мав бути мій останній рейс, я подумав про те, щоб поїхати взагалі, але замість цього я припаркував машину, пі­дійшов до дверей і постукав…

«Хвилиночку» – відповів крихкий, літній жіночий голос. Я чув, як щось тягнули по підлозі.

Після довгої паузи, двері відчинилися. Переді мною стояла маленька жінка років 90. Вона була одягнена в ситцеву сукню та капелюх з вуаллю, неначе з фільмів 1940-х років. Поряд з нею була невеличка валіза. Квартира виглядала так, ніби ніхто не жив в ній протягом багатьох років. Усі меблі були покриті простирадлами. Не було ні годинника на стінах, ні дрібничок, ні посуду на полицях. В кутку стояв картонний ящик, наповнений фотографіями та скляним посудом.

«Ви б не допомогли мені віднести мою сумку в машину» – сказала вона. Я відніс валізу в машину, а потім повернувся, щоб допомогти жінці. Вона взяла мене за руку, і ми повільно пішли у бік автомобіля.

Вона продовжувала дякувати мені за мою доброту.

«Це нічого» – сказав їй я – «Я просто прагну ставитися до моїх пасажирів так, як я хочу, щоб ставилися до моєї матері».

«Ох, ти такий хороший хлопчик» – сказала вона. Коли ми сіли в машину, вона дала мені адресу, а потім запитала: «Не могли б ви поїхати через центр міста?».

«Це не найкоротший шлях» – швидко відповів я…

«О, я не заперечую» – сказала вона – «Я не поспішаю. Я вирушаю в хоспис»…

Я подивився в дзеркало заднього виду. Її очі блищали. «Моя сім’я давно поїхала» – продовжувала вона тихим голосом – «Лікар говорить, що мені залишилося не дуже довго».

Я спокійно протягнув руку і вимкнув лічильник.

Маршрут по “Життю”

«Яким маршрутом ви хотіли б поїхати?» – запитав я.

Протягом наступних двох годин, ми проїхали через місто. Вона показала мені будівлю, де вона колись працювала ліфтером.

Ми проїхали через район, де вона і її чоловік жили, коли вони були молодятами. Вона показала мені меблевий склад, який колись був танцювальним залом, де вона займалася коли була маленькою дівчинкою.

Іноді вона просила мене пригальмувати перед конкретною будівлею або провулком та сиділа, втупившись в темряву, нічого не кажучи.

Пізніше вона раптом сказала: «Я втомилася, мабуть, поїдемо зараз».

Ми їхали мовчки за адресою, яку вона дала мені. Це була низька будівля, на кшталт маленького санаторію, з під’їзним шляхом уздовж невеличкої огорожі.

Два санітари підійшли до машини, як тільки ми під’їхали. Вони були дбайливі, допомогли їй вийти. Вони, мабуть, чекали її. Я відкрив багажник і підніс маленьку валізу до дверей. Жінка вже сиділа в інвалідному візку.

«Скільки я вам винна»? – запитала вона, діставши гаманець.

«Ніскільки» – сказав я.

«Ви ж повинні заробляти на життя» – відповіла вона.

«Є і інші пасажири» – відповів я.

Майже не замислюючись, я нахилився і обійняв її, вона тримала мене міцно.

«Ти дав старенькій трохи щастя» – сказала вона – «Дякую тобі».

Книги життя…

Я стиснув її руку, а потім пішов. За моєю спиною двері закрилися, це був звук закриття ще однієї книги життя…

Я не брав більше пасажирів по дорозі назад. Я поїхав, світ за очі, занурений у свої думки. Того дня, з іншими, я ледве міг розмовляти. Що якби цій жінці дістався розсерджений водій, або той, кому не терпілося закінчити свою зміну? Що, якби я відмовився від виконання її прохання, або посигналив пару разів, я б потім поїхав?..

На завершення, я хотів би сказати, що нічого важливішого у своєму житті я ще не робив. Ми привчені думати, що наше життя обертається навколо великих моментів, але великі моменти часто ловлять нас зненацька, гарно загорнуті в те, що інші можуть вважати за дрібницю…

За матеріалами соц. мереж Інтернет

Exit mobile version