Warning: Trying to access array offset on value of type bool in /home/erickswi/xn--80aaxgce1a0e.com/www/wp-content/plugins/jnews-amp/include/class/class-init.php on line 427

Warning: Trying to access array offset on value of type bool in /home/erickswi/xn--80aaxgce1a0e.com/www/wp-content/plugins/jnews-amp/include/class/class-init.php on line 428
Перед першою сповіддю | Капличка

Перед першою сповіддю

Перед першою сповіддю,  Ильяшенко, Перед первой исповедью, Амвон

Що відбувається на сповіді? В яких гріхах потрібно каятися? Чому в житті багато чого відбувається за принципом «хотіли, як краще, а вийшло, як завжди», і що з цим робити?

Коментує протоієрей Олександр Ільяшенко.

Коли людина збирається піти на сповідь, вона проявляє муж­ність. Ду­же важко говорити іншому (а священик така ж людина, як усі) про найгірше, що ти зробив, подумав, відкрити йому такі похмурі закутки своєї душі, в які сам боїшся заглянути. Те, що хтось вирішується на мужній вчинок, викликає якнайглибшу повагу.

Потрібно розуміти, що гріх сам по собі, звичайно, страшний, але налякати якимсь особливим гріхом священика практично неможливо. Стільки людей доводиться сповідати, і більшість кається приблизно в одних і тих же гріхах. Отже не потрібно боятися розповісти про щось недобре священикові. Повторюю, здивувати його грі­хом важко.

Але найголовніше, що потрібно розуміти – людина кається не перед священиком, а перед Богом. Священик лише сві­док покаяння, а приймає спо­відь Сам Господь наш Іісус Христос, про що і говориться в молитві: «Чадо моє, Христос невидимо стоїть (перед тобою), приймаючи сповідь твою…». Церква ставиться до дорослої людини, що приступає до сповіді, ласкаво і дбайливо, як до дитини, тому що їй дуже важко. Вона чадо Боже. Христос невидимо присутній, щоб прийняти її сповідь.

А що означає прийняти? Це означає зняти з душі людини той гріховний вантаж, який вона, можливо, зі злості, а частіше просто по нерозумності сама на свою душу навалила, заплямувала її духовною нечистотою. Зняти цей вантаж, очистити духовну нечистоту може тільки Господь, тому Він і присутній на таїнстві і здійснює його.

Більше ніхто звершити таїнство не мо­же. Не перед священиком сповідається той, що кається, а перед Самим Христом, тому не двоє стоять біля аналоя, а троє. Один з них – невидимий, і Він – найголовніший. Всемилостивий, премудрий, нескінченно люблячий, благий, співчуваючий грішникові. Адже грішник – нещасна людина.

Тепер потрібно трохи поговорити про гріхи. Перераховувати їх я не буду – на цю тему написано багато книг, вони усім доступні. Але я хочу звернути увагу на одну дуже важливу, на мій погляд, річ. Ми каємося в гріхах вільних та мимовільних, і тут відбувається плутанина. Якщо людина зробила щось навмисне, вона вважає це за гріх, а ось якщо її спровокували на гріх, говорить: «Мене спровокували, він винен, це моя у відповідь реакція».

Такі гріхи, можливо, подолати ще важче. Мимовільний гріх – все одно гріх. Тебе спровокували? А чому ти піддався на провокацію, попався на вудку, зреагував так, а не інакше? Чому відповів на несправедливість несправедливістю, на грубість грубістю?

Тому що дуже легко піддатися на цю провокацію. Дійсно, якщо з тобою говорять тихо, ти теж говориш тихо, а якщо говорять голосно, то і ти говориш голосно. З тобою говорять доброзичливо, і ти доброзичливий, та варто комусь до тебе негативно поставитися, відповідаєш тим же. Чому?

Якщо борешся з гріхом, повинен боротися з будь-яким, у тому числі і мимовільним. Як правило, мимовільних буває більше. Хіба хтось хоче чогось поганого? Помститися комусь? Та одиниці хочуть. А ось втомився, поганий настрій, тут хтось щось сказав тобі, і ти зірвався. Не хотів, але зірвався. Це ж гріх. Потрібно дуже чітко розуміти, що якщо навіть гріх мимовільний, він не перестає бути гріхом.

Можливо, попит за нього менший, але який сенс зважувати гріхи на вагах? Тільки Господь відає. Відчуваєш, що згрішив – ось і кайся. Якщо усвідомив, що твій вчинок гріховний, радій, від щирого серця дякуй Господу. Це така велика справа – побачити свої гріхи. Це необхідно, тому що проповідь Євангелія почалася з слів: «Покайтесь, бо наблизилось Царство Небесне» (Мф. 3, 2).

Не жахайся, якщо Господь відкриває тобі твої гріхи. Неправильно говорити: «Ох, які я гріхи вчинив, не можу собі їх пробачити». Хто ти такий, щоб прощати гріхи? Ти перед Богом згрі­шив, і лише Господь може тобі пробачити. Господь в центрі Всесвіту.

А коли людина ставить туди себе і починає все міряти на свою величину, відбувається страшна підміна. Є заповіді, які Господь подарував нам в Священному Писанні, відкрив через святих отців і відкриває в таїнствах Церкви. Господь – міра всіх речей, а не людина. Якщо ти згрішив, молись, щоб Господь пробачив твої гріхи.

Ще про мимо­ві­льні гріхи. Кілька ро­ків тому один політик вимовив фразу, що стала крилатою: «Хотіли, як краще, а вийшло, як завжди». Це дуже характерно для нас – хочемо, як краще, але виходить чомусь не так, як хочемо, а погано. Тому що чинити добре ду­же важко. Потрібно напружено працювати, роздумувати, ви­в­чати, що таке добре. А добре те, що Богові угодно – Він відкрив це в Священному Писанні і в Переданні.

Часто люди думають, що вони можуть вирішити свої проблеми самостійно. Ти ж дорослий, з людьми спілкувався, багато навчався, читав художню літературу, дивився фільми. Про багато проблем говориться в різних витворах мистецтва, ось ти і думаєш, що повинен сам розбиратися.

Але уявіть ситуацію, яку я проілюструю на прикладі розповіді Джека Лондона «Finish». Один золотошукач опиняється наодинці з білою безмовністю. Величезна біла пустеля, сніг, холод. Він вже давно не їв, а йому ще йти декілька десятків кілометрів по незайманому снігу.

Кожен, хто ходив на лижах, знає, як важко йти по цілині. Ось герой розповіді йде, знемагаючи від голоду, сили вичерпуються. У нього є рушниця, в якій тільки один патрон. Раптом в переліску він бачить оленя на відстані рушничного пострілу. Уб’є оленя – врятований, буде у нього їжа на багато днів. З такими запасами він зможе дійти.

Він завмирає, плавно знімає рушницю, безшумно зводить курок, прицілюється. Можна уявити, як він старається – від цього пострілу залежить його життя. Прицілюється, затримує дихання, плавно натискає на курок, гримить постріл. Він промахнувся. Фініш.

В нашій мові під словом «гріх» мається на увазі поганий вчинок, а в грецькій це слово – «амартіа» – означає промах. Ти хотів, як краще, але промахнувся, як той мисливець. Він хотів влучити, не хотів вмирати з голоду. І ти хотів, як краще, але промахнувся. Щоб влучати в ціль, потрібно ретельно тренуватися.

Ми дуже легковажні, нам здається, що якщо хочемо, як краще, повинно бути, як краще. Нічого подібного. Хотіти недостатньо. Потрібно знати, як цього кращого досягти. Тому ти повинен розуміти, що, можливо, помиляєшся, і твоя мета тобі тільки здається хорошою.

Ще потрібно розуміти, що Господу не угодно, щоб ми страждали від своїх гріхів. Він хоче очистити нашу душу. У Священному Писанні є такі слова: «Життя та смерть дав я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє» (Втор. 30, 19). Господь наділив людину вільною волею, і кожен сам може вибрати, буде він з Богом чи ні. Господь бажає, щоб всі були з Ним, але нікого не примушує. Він допомагає робити правильний вибір, але вибираємо ми самі.

«Вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє». Господь хоче, щоб ми жили. Від твого правильного вибору залежить життя найближчих тобі людей. А пророк Ісаія говорить: «Перестаньте чинити лихе! Навчіться чинити добро» (Іс. 1, 16-17). Тобто зло можна припинити робити, різко припинити, а добру потрібно навчатися так само, як будь-якій професії. Робити добро – це, напевно, найважча професія.

«Шукайте правду: спасайте пригноблюваного, захищайте сироту, за вдову заступайтесь» (Іс. 1, 17). Про сироту зрозуміло – сиротинку кожному шкода. І, як бачите, в очах Божих жінка, що залишилася одна, прирівню­ється до сироти. Тоді це була вдовиця, зараз, звичайно, люди гинуть, але все-таки воєн не­має, і більшість таких – залишені жінки. Чоловік був, він десь є і зараз, але залишив, зрадив. Господь розуміє, як важко самотній жінці жити на білому світі.

«Захищайте сироту: за вдову заступайтесь. Прийдіть, і розсудимо, говорить Господь» (Іс. 1, 17-18). Що ж це за суд? Наступні слова з книги пророка Ісаії, на мій погляд, є доказ буття Божого, тому що людина такого придумати не може: «Коли ваші гріхи будуть як кармазин, стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця, то стануть мов вовна вони» (Іс. 1, 18).

Ось який Суд Божий! Господь бажає повернути душі її первостворену чистоту, щоб вона сяяла, як сніг на сонечку. Ось чого бажає Господь від нас, даруючи нам таїнство покаяння, яке Він Сам здійснює. Всім, хто приступає до таїнства сповіді, я від щирого серця бажаю, щоб це таїнство відбулося, здійснилося в усій повноті, яку Господь очікує від нас. Всім нам Божої допомоги!

Леонід Виноградов

Православие и мир

Переклад українською – газета “Волинь Православна”, 2013, №9

Exit mobile version