Для будь-якого християнина – чи це православний, католик або протестант — це запитання буде дивним і непотрібним. Споконвіку християни святкують недільний день, як день найбільшого дива в історії: воскресіння з мертвих Господа Іісуса Христа, як день рішучої перемоги життя над смертю. Це святкування увійшло в життя так міцно, що навіть радянська “п’ятиденка” не змогла його перебити; до нього всі звикли: це законний тижневий відпочинок для всіх. Цей звичай святкувати не суботу, а неділю — освячений двадцятивіковою практикою.
Але тепер ви можете нерідко зустріти людину з Біблією в руках, яка переконана, що ми помиляємося, святкуючи неділю; що слід, на її думку, святкувати суботу.
— Ось читайте, — мовить вона, — що сказав Господь: “Пам’ятай день суботній, щоб святити його (Вих. 20:8); Шість днів буде робитись робота, а дня сьомого субота повного відпочинку, святі збори, жодної роботи не будете робити. Це субота відпочинку для Господа по всіх оселях ваших! ” (Лев. 23:3). А про неділю, — продовжує вона, — ніде в Біблії так ясно не сказано.
Що відповісти цій бідній людині, яка знайшла в Біблії про суботу, а про недільний день або не знайшла, або знайшла, та не зрозуміла?
Певно, що в Біблії немає такого ясного слова про неділю, як про суботу; немає прямої заповіді святкувати недільний день. Що ж це означає? Чи означає це, що святі апостоли, продовжувачі справи Христової, які написали всі книги Нового Завіту, не отримали ніякої вказівки про недільний день? Якщо не отримали, то як же вони наважилися змінити заповідь Божу про суботу і замість неї почати святкувати неділю?
Так, наважилися! І наважилися тому, що самі бачили, як Христос-Спаситель багато разів на їх очах порушував суботу, називаючи Себе Господом суботи (Лук. 6:5). Він часто зціляв в суботу, так що іудеї навіть хотіли убити Його за це (Іоан. 5:18 або Лук. 6:7-8). Він не заборонив учням зривати колоси, розтирати їх і їсти в суботу, а зціленому розслабленому навіть наказав нести своє ліжко, чим збудив проти Себе іудеїв (Іоан. 5:10-16).
Не марно все це робив наш Спаситель, а щоб привчити людей до думки, що наступить час, коли субота повинна буде поступитися місцем іншому дню — неділі.
Ось про храм Єрусалимський і про служби в ньому і жертвопринесення говориться у Біблії значно більше, ніж про суботу — та все ж Сам Спаситель сказав, що наступає час, коли не в Єрусалимі будуть віруючі поклонятися Отцеві (Іоан. 4:21) і передбачив руйнування самого храму (Мф. 24:2). Він передбачав зміну старих богослужбових порядків і правил на нові і, поза сумнівом, сказав про це апостолам, які і почали застосовувати їх у Церкві Христовій. Так субота, останній день єврейського тижня, замінилася першим днем християнської седмиці, який вже при апостолах почав називатися “Недільним днем”, “день Господній” (Откр. 1:10). Цього дня християни сходилися для богослужіння і причащалися (Діян. 20:7). Цей же день головним чином присвячувався ними на благодійні справи (1 Кор. 16:1-2).
Для чого потрібно було в Старому Завіті встановити свято суботу? Для того, щоб людей, які захоплюються життєвими турботами, хоч на один день відвернути від рабства плоті для служіння Богові. Через те в заповіді про суботу не просто сказано: ” Субота — Господу Богу твоєму”, а — ” день сьомий субота повного відпочинку, святі збори ” (Лев. 23:3). Прочитайте усю главу 23-ю з книги Левит і ви побачите ясно, що мета усіх свят, від Господа вказаних, не є просто спокій-відпочинок, а служіння Богові. Це служіння Богові, як головна мета і сенс свята, залишилося і в Новому Завіті. І так як служіння Йому є безперестанна подяка за спасіння, яке здійснилося через розп’яття і воскресіння Господа нашого Іісуса Христа, то і не може бути іншого дня, окрім неділі, для такого служіння.
Християни святкують недільний день, бо що може бути радісніше для християнина, як не воскресіння Христа, “Надії нашої”, Який відданий був за гріхи наші і воскрес для виправдання нашого (Рим. 4:25). Ця радість про воскреслого Спасителя особливо яскраво виражена в пасхальному слові святителя Іоанна Златоустого: “Смерть! Де твоє жало?Пекло, де твоя перемога? Воскрес Христос — і ти повалене! Воскрес Христос — і попадали демони! Воскрес Христос — і радіють ангели! Воскрес Христос — і торжествує життя! Воскрес Христос — і немає жодного мертвого в гробі”
Коли Сонце правди, Христос Бог наш засяяв з гробу, — почалося для нас нове життя, з новою радістю, з новими надіями. Те, що служило лише праобразом, ознакою, тепер втратило силу і значення. Такі: обрізання, новомісяччя, суботи (Кол. 2:16-17). Стародавнє минуло, ото сталось нове, — говорить апостол Павел (2 Кор. 5:17). “В Христі Іісусі немає сили ані обрізання, ані необрізання, а створіння нове” (Гал. 6:15).
Ми, християни, і є цим новим творінням Божим, для якого старозавітна заповідь про суботу немає сили.
Протоієрей Віктор Ільєнко
Інформаційно-аналітичний портал Саратовської і Вольської єпархії: Православие и современность
Переклад українською – “Волинь Православна”, 2012,№8