Єрусалим – святе місто для мільйонів жителів нашої планети. Однак, далеко не всім, навіть тим, хто сердечно прагне цього, вдається побувати на землі, де народився, жив, проповідував, помер і воскрес наш Спаситель.
Люди вирушають сюди, із надією на зцілення від невиліковної хвороби, а найчастіше – просто із нестримним бажанням торкнутися святині, понести та зберегти її у власному серці.
Нещодавно з благословення єпископа Володимира паломницька група на чолі з протоієреєм Олексієм Никитюком вирушила на Святу Землю. У її складі – духовенство з різних єпархій, монахині з Мукачівського жіночого монастиря, а також чисельні миряни.
Яким є древній Ізраїль, оспіваний і возвеличений у Біблії? Яка вона, Свята Земля, зі своїми святинями? Із трепетом та благоговінням вирушаємо на Святу Землю, освячену божественними стопами Господа нашого Іісуса Христа.
Розпочалося паломництво з Поля пастушків. Саме тут ангели сповістили про народження Спасителя. Звідси пастухи пішли до печери, де народився Христос.
Наступним у своїй величі постає монастир святого Феодосія Великого. Подорожуючи Іудейською пустелею, відвідуємо древній монастир святого Сави Освященного, що вирізняється з-поміж інших суворим монастирським уставом. Сюди ніколи не ступала нога жінки. Тут знаходяться нетлінні мощі святого Сави Освященного та інших подвижників, які складали устав Єрусалимської церкви. Збереглася печера святого Іоанна Дамаскіна, чудотворна ікона «Троєручиця», а також черепи святих, які мають розділення на чотири сторони у вигляді хреста, що протирічить звичайній побудові черепа із трьох частин, і є чудом.
Ось нарешті і Вифлеєм, місце народження Іісуса Христа. Місто розташоване за сім кілометрів від Єрусалима. У біблійні часи навколо міста була пустеля. Тут пастухи пасли овець і кіз. Щоб заховатись від дощу і спеки, вони вирубали у скелях печери, в які заганяли свої отари в негоду. В одній із таких печер, у так званому «вертепі», знайшло притулок у ніч під Різдво Святе Сімейство. 326 року цариця Єлена прикрасила «вертеп Різдва» дорогоцінним мармуром, а поверх нього звела храм Різдва Христового. Нині святиня має маленький вузький вхід, але всередині вражає своєю величчю. Зліва і справа від вівтаря знаходяться вузькі сходинки, по яких спускаємося у святу печеру, де Пресвята Богородиця народила Божественного Младенця.
Саме місце народження Іісуса позначене великою срібною зіркою (14 променів) із написами на латині: «Тут Діва Марія народила Іісуса Христа». За кілька кроків від зірки бачимо три сходинки, які ведуть у грот, де знаходились ясла Христові. Вифлеємський храм як місце народження Христа, де є залишки кісток вифлеємських немовлят і їх батьків, печери, мозаїка, – все це залишає в серці незабутні враження.
Перед нами відкривається панорама Ієрихона – одного з найстародавніших міст світу. Воно знаходиться за десять кілометрів від Мертвого моря. У книзі Ісуса Навина, 6 глава, розповідається, як ізраїльтяни захопили неприступне місто – стіни міста рухнули від звуків труб. У біблійні часи тут діяла пророча школа. Тут пророк Єлисей перетворив воду джерела з гіркої в солодку. Цей водонос діє і сьогодні, він є основним водопостачальником для міста. У Єрихоні Іісус Христос зцілив сліпого Вартимея і відвідав Закхея-митаря. Донині зберіглася і смоковниця, на яку підіймався Закхей. Неподалік Ієрихона знаходиться монастир Сорокаденної Гори. Із благоговінням торкаємося каменя, на якому сидів Христос, коли Його спокушав диявол.
Незабутнє враження на нас, паломників, справило занурення у священні води Іордана. Ця річка не велика і не повноводна, а тиха і спокійна. Вона прославлена в усьому світі. Біля Іордану пророк Ілля на вогненній колісниці був взятий на небо. А пророк Єлисей розділив річку і перейшов її, як по суші. Берегами Іордану ходив Іоанн Хреститель, і саме тут прозвучала його перша проповідь про покаяння у гріхах і спасіння. У водах Іордану хрестився Іісус Христос.
Неподалік знаходиться монастир преподобного Герасима Йорданського. Він є оазисом серед пустелі. Дивовижне життя преподобного і його спілкування із тваринами захоплює дух. На стіні при вході у монастирську церкву знаходиться велика картина. Вона зображає святого Герасима з Левом. Священне передання розповідає, як святий одного разу зустрів пораненого лева і перев’язав йому рану. Із тієї хвилини лютий звір усюди йшов за святим Герасимом, як приручений. Коли ж святий відійшов у вічність, лев засумував і також помер від туги на його могилі.
Наближаючись до Назарету, кожен із нас переносився думкою в той час, коли там жила Пречиста Діва Марія, вибрана на велике служіння. Назарет розташований у самому центрі Нижньої Галілеї серед невисоких гір, висота яких не перевищує п’ятисот метрів. Місто побудоване амфітеатром: частина його лежить у зеленій долині, а інша врізається в гірську ущелину. Назарет – одне зі святих місць світу: тут стукала сокира Іосифа Плотника, саме тут архангел Гавриїл приніс Пресвятій Богородиці благу звістку. Тому Назарет називають «містом Благовіщення». Тут виріс і почав Свою місію Спаситеть світу. На окраїні Назарету знаходиться колодязь, із якого Пресвята Діва Марія, як і інші жителі міста, брала воду. Одного разу Вона за водою і почула: «Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою…» Житло Пресвятої Марії та Іосифа знаходилося при в’їзді в місто. На теперішній час цей скромний будинок знаходиться у стінах католицького храму. Нині в Назареті найбільша християнська громада з усіх міст Ізраїля. Тут проживає біля 14 тисяч православних арабів.
А невдовзі перед нами постала Кана Галілейська, де Господь звершив перше чудо: перетворив воду на вино.
Екскурсійним автобусом швидко наближаємося до гори Преображення Господнього. Гора Фавор підноситься за 10 кілометрів на схід від Назарета. Вона є підвищенням, висота якого 600 метрів. У нічній тиші гора Фавор видається створеним для молитви стовпом. Тут Господь явив славу свою, тут відбулося Преображення Господнє і з’явилося Фаворське світло. На цьому місці побудовано монастир Преображення, саме тут знаходиться чудотворна ікона Акафісна, яку прославили численні зцілення від ракових хвороб. У нашій пам’яті залишилася тепла зустріч із настоятелем цього монастиря.
І ось перед нашими очима постає Галілейське море, Тиверія, Магдала – храм і джерела святої Магдалини, трохи згодом – Табха – місце, де Господь звершив чудо примноження хлібів і риб, і, звичайно, Капернаум – монастир дванадцяти апостолів на березі Галілейського моря.
А далі вирушаємо в Самарію. Ця гориста місцевість розташована між Іудеєю та Галілеєю. Пам’ятним для нас стало місце зцілення десяти прокажених. Це невелике арабське поселення має назву Прокаженівка. Збереглася навіть печера та отвір, через який хворим кидали їжу, підземні кімнати, куди кожен із бажаючих міг спуститися і перенестися в далекі євангельські часи.
Незабутнім для нас залишився Наблуз – храм над джерелом святого праотця Якова. Саме на цьому місці відбулася розмова Господа з самарянкою. Храм і джерело, глибина якого тридцять метрів, мають не тільки історичну, а й архітектурну цінність. Тут знаходяться колони, привезені з Єгипту. Їх датовано ІV століттям. Донині зберігся глечик, в який самарянка набирала воду.
А попереду Єрусалим: земля, каміння і стіни, які були свідками земного життя і справ Спасителя світу. Історично Єрусалим складається зі Старого і Нового міста. Старий Єрусалим у наших думках і мріях про нього уявляється містом величним. Насправді ж це місто не дуже велике. Старий Єрусалим – це не тільки «музейне» місто, а й населений міський район. Попри це він залишається таким, яким був багато століть назад. Він ніколи не піддавався реконструкції або переплануванню, тому зберіг усе те, що накопичувалося упродовж віків. Пройти Старе місто можна тільки пішки.
Затамувавши подих, піднімаємося на Єлеонську гору. Із цієї гори Іісус в’їжджав у Єрусалим, тут він оплакував Єрусалим, знаючи, що місто буде зруйновано. Тут, у Гефсиманському саду, Іісус вів бесіди з апостолами і давав їм останні настанови. Саме тут Він молився перед Своїм арештом, і тут Його схопила сторожа. Звідси Спаситель вознісся на небо через сорок днів після воскресіння.
Перед нами найбільша святиня – Храм Гробу Господнього. Його побудував імператор Костянтин у ІV столітті. Із часу створення він потерпав від багатьох пожеж, землетрусів і воєн. Нині храм належить громадам православних греків, вірмен, римських католиків, коптів, сирійців та ефіопів. Довжина Храму Господнього – вісімдесят метрів. Він оточений багатьма прибудовами, оскільки всі християнські конфесії намагалися бути якомога ближче до нього.
Увійшовши у храм, найперше, на чому ми зупиняємо погляд, – це камінь помазання на підлозі та мозаїчне панно на стіні перед ним. Камінь помазання – одна з найвеличніших святинь християнського світу. Це плита довжиною біля двох метрів. На ній лежало Пречисте Тіло Спасителя після зняття Його з хреста. Тут Іісуса Христа перед погребінням помазали пахучим миром і обпеленали плащаницею. Храм оберігає головну християнську святиню – місце, де відбулося Воскресіння Господнє.
За сорок кроків на захід від місця зняття з хреста знаходиться часовня Живоносного Гробу Господнього. Вхід до неї розташований зліва від каменя помазання. Грецькі монахи, які здавна опікувалися Гробом Господнім, назвали її Кувуклією, що означає «спальня, опочивальня, царська скарбниця». Зовні вона має вигляд прямокутної будови і збудована з рожевого мармуру. Зсередини також викладено жовтувато-рожевим мармуром, який утворює колони, пілястри, арки, фронтони і красивий круглий купол. Тут горять багато лампад, кількість яких становить кілька сотень. Усередині Кувуклія ділиться на дві частини: притвор Святого Ангела і сам Гроб Господній. Низько схилившись, припадаємо до Невичерпного Джерела втіхи, приносячи свою тугу до підніжжя Гробу Спасителя світу, розкриваємо таємниці своєї душі та смиренно просимо милості Божої.
Справа від каменя помазання піднімаємося стрімкими мармуровими сходинками до вершини Голгофи. Ця скеля доходить майже до стелі храму Гробу Господнього. Нагадуванням про Велику Подію є розп’яття із зображеннями Пресвятої Богородиці та улюбленого учня Христового – Іоанна, що стоять біля Христа. У цьому місці, згідно зі Священним Писанням, Спаситель світу був розіп’ятий на хресті. Два чорні кола на підлозі вказують на місце хрестів двох розбійників, яких розіп’яли разом зі Спасителем.
Над Голгофою пронеслися безліч кривавих подій історії. Але вона залишилася і завжди буде священним притулком для всіх, хто благоговійно поклоняється Іісусу Христу.
Кожен день нашого паломництва на Святу землю був насиченим: розпочинався день із Божественної Літургії, в якій священики паломницької групи служили із росіянами, греками, арабами; щоденно у різних святинях паломники причащалися Тіла і Крові Господа нашого Іісуса Христа. Незабутньою для паломників залишилася зустріч із патріархом Єрусалимським Феофілом. Кожен паломник отримав благословення та пам’ятний подарунок із рук патріарха.
Ось і завершується паломництво на Святу Землю. Непомітно промайнув час. Швидкісний боїнг повертає нас на рідну землю. Але наші думки все ще у Вифлеємі та Назареті, на Фаворі та Єлеонській горі, біля Гробу Господнього. Ступивши на Святу Землю, усім серцем відчуваєш у душі дивовижний мир і спокій, забуваєш про метушливі земні справи та дрібні життєві турботи.
Чудотворна сила благодаті Божої, втілена у багатьох святинях, які залишились християнам від земного життя Спасителя, Пречистої Матері Його, апостолів і угодників Божих. Ці святині та реліквії, які вшановують споконвіків, супроводжують життя християн уже впродовж двох тисячоліть. Вони вселяють у душі віру і укріплюють силу нашого духу.
Священик Олександр Шрам
