Warning: Trying to access array offset on value of type bool in /home/erickswi/xn--80aaxgce1a0e.com/www/wp-content/plugins/jnews-amp/include/class/class-init.php on line 427

Warning: Trying to access array offset on value of type bool in /home/erickswi/xn--80aaxgce1a0e.com/www/wp-content/plugins/jnews-amp/include/class/class-init.php on line 428
«Це великий дар – служити Богу!» – єпископ Володимир (Мельник) у день свого 45-ліття | Капличка

«Це великий дар – служити Богу!» – єпископ Володимир (Мельник) у день свого 45-ліття

«Це великий дар – служити Богу!» – єпископ Володимир (Мельник) у день свого 45-ліття

Нинішній єпископ Володимир (у миру – Костянтин Мельник) – вихованець Волинської духовної семінарії. А народився майбутній владика в останньому на Волинському Поліссі селі з дивовижною назвою Невір. Проте, саме це село подарувало 45 років тому світові майбутнього ченця, священика і єпископа.

Від Невіра рукою подати до Білорусі, тому так історично склалося, що все життя його мешканців було пов’язане з нею. І майбутній владика у своєму виборі служити Богу остаточно утвердився саме в одному з білоруських містечок, де навчався світській професії.

Мабуть, Успенський собор за свою майже тисячолітню історію не часто бачив стільки священнослужителів

Він був пастирем в Україні, 12 років служив Господу і православним у Польщі, і вже певний час очолює кафедру у святому граді Володимирі… От і на Божественній літургії, відслуженій у день його земного народження, були присутні люди, тією чи іншою мірою причетні до його духовного зростання. Мабуть, Успенський собор за свою майже тисячолітню історію не часто бачив стільки священнослужителів.

Службу очолив митрополит Сарненський і Поліський Анатолій, йому співслужили митрополити – Вінницький і Барський Симеон і Житомирський та Новоград-Волинський Никодим. Владики також у свій час служили Господу на цій же кафедрі.

А ще були поважні духовні особи з Польщі і Білорусі, намісник Успенської Почаївської лаври Володимир та інші.

Від Волинської єпархії єпископа Володимира привітали секретар єпархії протоієрей Миколай Бондарук, особистий секретар керуючого єпархією протоієрей Валентин Марчук, настоятель кафедрального Покровського храму Луцька протоієрей Георгій Шевчук і благочинний храмів Луцька протоієрей Володимир Літвенчук, які також співслужили під час святкової Літургії.

Відбувалася вона у день, коли Православна Церква вшановує пам’ять Святителя Іоанна Златоуста, про діяння якого на користь нашої віри проникливо сказав проповідь протоієрей Володимир Ровінський, благочинний храмів Ковеля.

Єпископа Володимира привітали з ювілеєм святі отці. Митрополит Сарненський та Поліський Анатолій, з благословення Блаженнішого Митрополита Володимира вручив імениннику високу нагороду – орден «Гордість Православ’я».

Сказали свої вітальні слова представники влади, ігуменя Стефана вручила список чудотворної Зимненської ікони Богоматері. Потім владику привітали дітки з недільних шкіл, а на весь Успенський храм розтягнулася довжелезна черга з парафіян, які також хотіли привітати свого пастиря. Прості люди, які приїхали з різних куточків єпархії, були такі щирі у своїх бажаннях і вітаннях, і для кожного єпископ Володимир знаходив окремі слова вдячності.

Ті 9 кілометрів з Невіра у Велику Глушу я долав легко

– Владико, Ваш шлях до Бога був непростим. Бо народилися у такій волинській глибинці, у краю незачепаної природи. Але і в краю, де до найближчого храму було аж 9 кілометрів, які треба було долати пішки, пливти навіть човнами… Проте Ви й малим долали ту дорогу, бо вона вела до Бога.

– Дорога до храму, до Господа завжди є важкою, бо завжди були спокуси видимі й невидимі… У часи богоборства було важко фізично, бо доводилося дуже непросто, аби дістатися до церкви на службу. Не було храмів, їх закривали, знищували…

Але ті 9 кілометрів з Невіра у Велику Глушу я долав легко, бо живився навколо – і бачив Боже творіння у кожній травинці, у сході і заході сонця, які заставали нас у дорозі, у дощі, снігові, вітрові – бо на все те була Божа воля. Була велика радість, що можеш своїми ногами ступати до церкви, а потім повертатися із неї додому з такою просвітленою душею…

Ми повинні своє серце тримати гарячим від віри, але мати тверезу голову

– Тоді люди ревно вірили у Бога, бо йшли до нього. Сьогодні, наче, ми не маємо проблем із храмами, вони є чи не в кожному селі. Чи зміцніли відтоді люди у вірі, чи залишилася сьогодні робота пастирям?

– Сьогодні пастирям є ще більше роботи, бо тоді ворог наш був фізичний, видимий. Це ті атеїсти, які закривали двері у храми, думаючи, що так закриють і їхні душі.

А нині особливо злісний ворог невидимий. І ми, православні християни, повинні своє серце тримати гарячим від віри, але мати тверезу голову, аби захистити і вберегти свою віру.

Тому прошу у Господа для всіх православних ще більше християнської мудрості, аби правильно чинити у тій чи іншій ситуації, яку створює сучасне життя.

Служити не важко, а відповідально!

– За що ви дякуєте Богу, прослуживши Йому і Церкві стільки років?

– Найперше, дякую Йому за Його милість, що дав мені святу можливість, прикликав з небуття у буття, у цей світ. Мабуть, Він зглянувся на чиїсь молитви і початком мого земного життя визначив те маленьке, але таке дороге мені село на Волинському Поліссі. За це щира подяка Богу, бо народитися тут, це треба було, мабуть, заслужити. Я люблю наших людей, бо вони щирі і ревні у своїй вірі.

– Чи важко вам служити на такій древній кафедрі у святому граді Володимирі?

– Служити радісно! І не важко, а відповідально, бо це дуже древня кафедра, а Успенський храм – єдина пам’ятка на Волині, яка дійшла до нас з часів Київської Русі. Божою милістю і я у числі тих подивжників, які стояли тут за віру православну. Хотів би хоч маленькою своєю піщинкою долучитися до цього великого фундаменту нашої Церкви тут, на Волині, у древньому Володимирі.

Наталія Малімон

Православіє в Україні

Exit mobile version