Warning: Trying to access array offset on value of type bool in /home/erickswi/xn--80aaxgce1a0e.com/www/wp-content/plugins/jnews-amp/include/class/class-init.php on line 427

Warning: Trying to access array offset on value of type bool in /home/erickswi/xn--80aaxgce1a0e.com/www/wp-content/plugins/jnews-amp/include/class/class-init.php on line 428
Які блага дарує подяка? | Капличка

Які блага дарує подяка?

Які блага дарує нам подяка? Завалов, Какие блага дарит благодарность?

Схоже, нам набагато природніше вважати, що доля перед нами у боргу, чим відчувати подяку за те, що маємо. Я ніколи не зустрічав молодих людей, задоволених своєю зовнішністю. Або, за винятком однієї пенсіонерки, не бачив тих, хто б щиро говорив: «Я отримую достатньо грошей»

Подяку ми відчуваємо хіба що в той момент, коли очікуване лихо проходить повз нас. Чому так?

Рідкісна властивість

Сьогодні рідко зустрічаються люди, які дякують за свою долю. Куди більше людей скаржаться на те, чого вони не отримали, та ображаються на життя. Зазвичай люди починають цінувати те, що мають, коли воно опиняється під загрозою: так, людина, у якої не підтвердився діагноз рака, може відчувати подяку за даровані роки життя — але, швидше за все, ці відчуття швидко забудуться.

Що нам скажуть психологи? Психологи порівняно мало цікавилися феноменом подяки, проте дещо цінне для себе ми у них знайдемо. Мелані Кляйн, що створила свою психоаналітичну теорію розвитку дитини, написала монографію під красномовною назвою «Заздрість і подяка». Хоча теорії психоаналітиків носять досить умовний характер, навіть назва її праці гідна роздуму.

Вона вважала, що при нормальному дорослішанні дитини подяка поступово повинна витісняти заздрість, ворожнечу і помсту — ті якості, якими забарвлена примітивна «любов» до мами. Кляйн стверджувала, що розвиток здатності подяки є мета терапії дорослих. Без цієї здатності людина, коли вона не отримує того, чого хоче, відчуває, що на неї нападають.

Деякі дослідження останніх років показують, що подяка є найсильніший показник благополуччя, задоволення, суб’єктивного переживання щастя (достатньо незалежного від того, що людина має). Подяка дозволяє легше переносити стреси, кризи і складні зміни в житті; крім того, вдячний більш охоче допомагає іншим, ділиться з іншими своїми ресурсами (часом, грошима і так далі), співпереживає їм.

Подяка цінується в так званій «позитивній психології», популярному напрямі теорії і практики з досить плоскою філософією щастя. І ось що тут важливе для нас: як показали практики, людина може почати дякувати (скажімо, вести щоденник або створювати список приводів для подяки) механічно, без емоцій, але і це щось міняє в її ставленні до життя. Правда, філософія подяки у психологів недостатньо глибока. Нам слід подякувати психології і піти далі.

Життя як дар

Книга Второзаконня описує момент, коли Ізраїль, стоячи по іншу сторону річки Іордан, готується увійти до Землі обітованої. І ось Моїсей, дивлячись в майбутнє, попереджає: « Коли будеш їсти і насищатися, і побудуєш добрі доми…», тобто серед благополуччя «дивися, щоб не загордилося серце твоє і не забув ти Господа, Бога твого… Який поточив для тебе джерело води з скелі гранітної, живив тебе в пустелі манною… щоб ти не сказав в серці твоєму: “моя сила, міць руки моєї здобули мені багатство це”, але щоб пам’ятав Господа, Бога твого, бо Він дає тобі силу набувати багатство…» (Втор. 8: 10-18).

Це радикально інша парадигма життя, де все є дар. І пустеля, де людина в усьому залежна від милості Бога, повинна про це завжди нагадувати, оскільки при благополуччі про це дуже легко забути. Ось найглибша підстава подяки. Причому вона радикально протилежна звичній парадигмі більшості людей: «Я сам собі заробив на хліб і будинок, і ось сиджу і насолоджуюся в достатку». Якщо благополуччя є щось належне, то подяка неможлива, не потрібна і навіть просто безглузда.

Подяка — виклик світу

Парадигма «життя як дару» неочевидна, вона вимагає віри. Ми живемо іншими парадигмами. Кожна людина — «коваль свого щастя», сама собі господар. На цьому фоні подяка є невибачна слабкість: визнати себе залежним від іншого — це на нашому світі принизливо і соромно.

У християн є глибока парадигма подяки. Це інша історія про те, хто ми такі і в яких стосунках знаходимося зі світом і власною долею. Де все, що є, не «я зробив сам», а все є дар, починаючи з того, що я просто існую і дихаю.

Зокрема, це протиотрута звичці до життя, де все, що я маю, вважається за щось законне і тому не радує, а якщо чогось немає — це викликає незадоволеність. Саме подяка дозволяє добре радіти життю, не дуже чіпляючись за минуле і звичне.  Якщо я живу через дар, тоді все: їжа, життя, люди — є привід радіти.

Михаїл Завалов

Журнал про Православне життя: “НЕСКУЧНИЙ САД”

Переклад українською – газета “Волинь Православна”, 2012, №11

Exit mobile version