Жив собі на світі знак запитання. Був дуже привабливим і, як усі, властиво, знаки запитання, вельми інтелігентним.
Проте він певний час мандрував по країні сумний та пригнічений, сповнений гіркоти й розчарування.
Скидалося на те, що він став нікому не потрібний. Усі дедалі частіше зверталися до його запеклого ворога, знаку оклику. Тільки й робили, що викрикували: “Вперед! Зупинися! Рушай! Геть з дороги!”
Знак оклику є розпізнавальним знаком людей зухвалих і брутальних, а саме такі нині володіють світом.
На вулицях, де знак запитання ще донедавна почувався королем, вже ніхто нікого не питав: “Як живеш?” Це питання витіснено вигуком: “Обережно!” Ніхто не зупиняв свого автомобіля, щоб у віконце запитати: “Вибачте, я правильно їду до наступного міста?” Тепер усі користувалися супутниковою навігацією, що дає чіткі, недвозначні вказівки, наприклад: “На перехресті повернути праворуч!”
Змучений блуканнями, знак запитання прибився до однієї родини. Діти завжди любили знаки запитання!
Та в тій родині батько з сином-підлітком чи не цілими днями вели словесні двобої, постійно використовуючи знаки оклику.
– Ти ніколи мене не слухаєш!
– Твоя думка мене не цікавить. Я тут господар!
– Ну, годі з мене. Я йду назавжди!
Батько був геть знесилений, а син – розчарований і пригнічений, ще й агресивний. Обидва сильно страждали, бо ж немає нічого болючішого, ніж бути поруч фізично, а душею далеко-далеко.
Знак запитання став під люстрою і при першій зручній нагоді вступив у дію. Батько, нахмурений, зі стисненими кулаками, вже ладен був надавати стусанів норовистому синові, аж раптом з його вуст вихопилися слова:
-А що про все це думаєш ти?
Слова, що збентежили самого мовця. Син стояв приголомшений.
– Тобі справді цікаво знати, батьку?
Той підтвердив. І поволі розпочалася розмова.
Насамкінець вони промовили майже водночас:
– Ти все ще любиш мене?
Знак запитання, щасливий, затанцював із вихилясами й перевертами аж на самісінькій люстрі.
Знак запитання не агресивний, не зухвалий, не брутальний – він шанує свободу й відповідальність ближнього. От і Святе Письмо рясніє знаками запитання: «Де ти був, Адаме?», «Каїне, де твій брат?», «Чи й ви хочете Мене покинути?», «Петре, ти любиш Мене?»
Бруно Ферреро
Газета “Волинь Православна”, 2013, №4