Перша неділя Великого посту має особливу назву — Неділя Торжества Православія. Це день, коли Церква святкує перемогу православної віри над єресями — насамперед над іконоборством.

Коротка історія

У VIII–IX століттях у Візантії розгорілася гостра суперечка: чи можна шанувати ікони? Іконоборці вважали, що зображення Христа і святих — це ідолопоклонство, і домагалися знищення ікон. Їх підтримували деякі імператори, тому гоніння були справжніми: ченців катували, ікони спалювали, а тих, хто їх захищав, ув’язнювали.

Захисники ікон — перш за все преподобний Іоанн Дамаскин і святі отці VII Вселенського собору (787 р.) — пояснили: шануючи ікону, ми шануємо не дерево і фарби, а того, хто на ній зображений. Ікона можлива тому, що Бог став людиною — Христос мав справжнє людське обличчя, яке можна зобразити.

11 березня 843 року імператриця Феодора скликала собор, і шанування ікон було остаточно відновлено. Цей день і став святом — Торжеством Православія.

Що сьогодні відбувається на службі

Цього дня після Літургії служиться особливий чин Торжества Православія: духовенство виходить на середину храму з іконами Христа і Богородиці, читаються молитви, і проголошується вічна пам’ять захисникам віри та анафема — тобто відлучення від Церкви — тим, хто відкидав православне вчення. Анафема тут — не прокляття в побутовому сенсі, а церковне свідчення: людина сама відлучила себе від Церкви своїм вченням.
Загалом служба дуже урочиста — немов невеликий острівець радості серед строгого посту.

Отож…

Цей день — не просто “перемога над єрессю давнини”. Він нагадує, що православна віра незмінна: Бог справді прийшов у світ, став видимим, і ця реальність відображена в іконі. Торжество Православія — це торжество самого Боговтілення.​​​​​​​​​​​​​​​​

А якщо дивитися ширше — кожна епоха має свої «іконоборства»: спокусу звести віру до моралі, психології або фольклору. Торжество Православ’я щороку нагадує: істина не вигадується заново, вона приймається і зберігається.

І в цьому — її справжнє торжество.