21 жовтня 2001 року Українська Православна Церква прославила преподобного Олексія Карпаторуського серед лику святих.
Преподобний Олексій Карпаторуський (в миру Алексій Кабалюк, 1877–1947) — одна з найяскравіших і водночас маловідомих постатей Православ’я на Закарпатті. Його життя — це приклад твердості віри, любові до простих людей і духовної відваги у час, коли вірність Православ’ю могла коштувати свободи або й життя.
⸻
Походження і покликання
Олексій народився у селі Ясіня (нині Рахівський район Закарпаття) в багатодітній родині русинів-греко-католиків. Ще змалку відзначався благочестям і прагненням до молитви. У юності глибоко зацікавився Православ’ям, яке в той час у Карпатському краї було переслідуване — адже більшість місцевих мешканців насильно утримували у греко-католицизмі.
Прагнучи пізнати істину, юнак вирушив у паломництво до відомих монастирів: Києво-Печерської лаври, Валаам, Соловки. Саме там він вирішив цілковито віддати життя Богу.
⸻
Чернецтво і місіонерство
У 1908 році він прийняв чернечий постриг з ім’ям Олексій. Повернувшись на батьківщину, почав відкрито проповідувати Православ’я серед закарпатців, закликаючи до відновлення віри предків.
За це австро-угорська влада переслідувала його як “зрадника” та “російського агітатора”.
Найгучніша подія — “Мармароський процес” 1913 року, коли отця Олексія судили разом із 94 послідовниками за “зраду державі”. Це був показовий політичний процес, але насправді — суд над Православ’ям.
Під час суду преподобний сміливо визнав:
“Так, я — православний! І не зрадник, а вірний Христові”.
Його засудили до трьох років ув’язнення, які він відбув із гідністю.
⸻
Після Першої світової
Після розпаду Австро-Угорщини і приєднання Закарпаття до Чехословаччини влада дозволила вільне сповідування Православ’я. Отець Олексій став духовним лідером для тисяч людей, що поверталися до віри батьків.
Він організував відновлення православних парафій, сприяв відкриттю монастирів, допомагав простим селянам знайти душевний мир і духовне коріння.
Його оселя в Ізі (біля Хуста) стала духовним центром православного життя краю.
⸻
Кінець життя і прославлення
Преподобний Олексій помер 2 грудня 1947 року в Ізі, у мирі й молитві. Народ уже тоді шанував його як святого.
У 2001 році його канонізувала Православна Церква Чеських земель і Словаччини, а 2006 року — Українська Православна Церква.
Його мощі спочивають у селі Іза, в Свято-Николаєвському монастирі. До мощей святого у великій кількості поспішають паломники.
⸻
Значення і духовна спадщина
Преподобний Олексій Карпаторуський — це символ духовного відродження Закарпаття, “новий апостол Карпат”, як його називають віруючі.
Він прославився:
• непохитною вірністю Православ’ю попри гоніння;
• смиренням і жертовною любов’ю до свого народу;
• відновленням і поширенням Православ’я на Закарпатті.
⸻
Якщо дивитися ширше, Олексій Карпаторуський — це міст між Києвом і Карпатами, між древньою вірою Русі й сучасністю, між відвагою одного монаха і духовним пробудженням цілого народу.
