Православия ревнителю, / ересей и расколов богомудрый обличителю, / Церкви Святыя изящное украшение, / притекающим к тебе верный предстателю и заступниче, / преподобне отче наш Варсонофие, / молися ко Господу Спасу нашему / землю Херсонскую и всю страну нашу от всяких бед и зол избавити, / умирити мир и спасти души наша.
Кондак, глас 4
Яко пресветлая звезда / в земли Херсонстей возсиял еси, преподобне, / и Богом укрепляем, / узы и страдания за веру православную претерпел еси; / темже усердно молимся тебе: / научи нас, отче, твоему богоразумию / и уврачуй недуги наша душевныя и телесныя, / да во умилении зовем ти: / радуйся, исповедниче Христов, преподобне отче наш Варсонофие.
Избранный исповедниче и предивный угодниче Христов, / скорый помощниче и молитвенниче наш, богоблаженне Варсонофие, / похвальная восписуем ти, восхваляюще подвиги и страдания твоя. / Ты же, яко имеяй дерзновение ко Господу, / молися о нас, с верою и любовию тебе зовущих: / Радуйся, преподобне отче Варсонофие, земли Херсонския радосте и украшение.
Ангельскую чистоту от юности твоея возлюбил еси, преподобне, и, яко утренняя заря, возсиял еси в подвизех поста и молитвы, богоугодным житием своим тьму греховную разгоняя и многия люди светом Божия познания просвещая. Мы же, благодаряще Господа, даровавшаго нам толикаго молитвенника и наставника, приносим ти благохваления сицевая:
Радуйся, Херсонскаго края доброплодное прозябение.
Радуйся, богобоязненных родителей радование и утешение.
Радуйся, измлада благоговением украшенный.
Радуйся, во благочестии воспитанный.
Радуйся, в Законе Господни непрестанно поучавыйся.
Радуйся, во славу Божию радостно потрудивыйся.
Радуйся, преподобне отче Варсонофие, земли Херсонския радосте и украшение.
Видя Господь, яко ты, святе, издетска во храме Божием приметатися возлюбил еси, научи тя благоугождению истинному, да возможеши достойно и праведно воспевати ангельскую песнь: Аллилуия.
Разумением словес Господних умудряяся, Божественную премудрость постигал еси, отче Варсонофие, да возможеши и иных ко Христу привести и многих на путь спасения наставити. Темже и мы, разумеюще велие усердие твое о славе Божией, воспеваем ти:
Радуйся, житию Безплотных поревновавый.
Радуйся, подвигом древних отцев подражавый.
Радуйся, делателю винограда Христова избранный.
Радуйся, благодатию Духа Святаго осиянный.
Радуйся, света Христова блаженный носителю.
Радуйся, христианских добродетелей неустанный насадителю.
Радуйся, преподобне отче Варсонофие, земли Херсонския радосте и украшение.
Силою Божиею укрепляем и Духом Святым наставляем, Варсонофие богомудре, в Лавре Киево-Печерстей подвизался еси, благочестивым житием твоим сияя, яко светило лучезарное, и всех подвизая славити Бога, взывающи: Аллилуия.
Имея веру несумненну и помысл чист, вся красная мира сего презрел еси, преславне, и Господеви послужити желая, вся тяготы и лишения с любовию восприял еси, да не возобладает плоть над духом твоим. Темже добродетельми украшенный, аки звезда путеводная, светиши всем вопиющим ти:
Радуйся, вся красная мира сего ни во чтоже вменивый.
Радуйся, в пещерах Лаврских райскую сладость вкусивый.
Радуйся, от юности иноческаго жития возжелавый.
Радуйся, вся мирская возненавидев, во след Христу последовавый.
Радуйся, похоти греховныя в себе умертвивый.
Радуйся, постом и воздержанием плоть твою духови покоривый.
Радуйся, преподобне отче Варсонофие, земли Херсонския радосте и украшение.
Бурею волнений житейских не смутился еси, преподобне, обаче вся мирская оставль, тесным и многотрудным путем к Царствию Небесному шествовал еси, верою мужественно вся стрелы вражия сокрушая, Богу же поя: Аллилуия.
Слышав, богоизбранне Варсонофие, в Евангелии глас Спасителя, взывающ: «Иже хощет по Мне идти, да отвержется себе, и возмет крест свой, и по Мне грядет», – отверглся еси себе и, взем на рамо крест твой, шествовал еси по стопам Христовым невозвратно. Сего ради похвальная вопием ти:
Радуйся, любовь мирскую любовию Божиею в себе победивый.
Радуйся, крепчайшую паче огня оную любовь явивый.
Радуйся, в усердии к служению Богу не оскудевавый.
Радуйся, заповеди Того в сердце своем написавый.
Радуйся, Единаго Христа всею душею возлюбивый.
Радуйся, в иночестем житии многих братий утвердивый.
Радуйся, преподобне отче Варсонофие, земли Херсонския радосте и украшение.
Боготечною стезею в тихое пристанище спасения устремився, преподобне, молитвам и посту прилежал еси, плоть свою всячески смиряя и о мире моляся, Христу же непрестанно поя: Аллилуия.
Икос 5
Видя Господь желание твое еже спасению ближних послужити, изведе тя, отче Варсонофие, из разоренныя Свято-Григориевы обители и от погибели спасе тя. Обаче враг рода человеческаго паки козни тебе сотвори: от безбожных бо в темницу затворен был еси, святе, в нейже мужественно вся скорби претерпевая, за врагов твоих молился еси. Сего ради зовем ти:
Радуйся, очи сердца твоего непрестанно к Богу устремлявый.
Радуйся, верою крепкою чад своих укреплявый.
Радуйся, пред Господем день и нощь в молитвах предстоявый.
Радуйся, в тяжких страданиях на Него все упование возлагавый.
Радуйся, яко за гонящих тя Господеви молился еси.
Радуйся, яко веру во Христа неврежденну сохранил еси.
Радуйся, преподобне отче Варсонофие, земли Херсонския радосте и украшение.
Проповедником ревностным православныя веры и истиннаго жития во Христе Иисусе явился еси, преславне Варсонофие, егда бо из темничнаго заточения изведен был еси, не преставал наставляти чад твоих; темже многих обратил еси ко Христу Жизнодавцу, благодарственно поя Ему: Аллилуия.
Возсиял еси, яко светило богосветлое, преблаженне Варсонофие, тьму расколов и ересей светом истиннаго богопознания разгоняя и научая, яко Церковь Православная – суть врачебница духовная, всех ко спасению приводящая. Сего ради со умилением вопием ти:
Радуйся, многия скорби и мучения за имя Христово претерпевый.
Радуйся, крест Христов безропотно нести вожделевый.
Радуйся, стадо Христово, тебе вверенное, неврежденным сохранивый.
Радуйся, расхитити его врагом и в погибель ввергнути не попустивый.
Радуйся, право исповедати веру Христову научивый.
Радуйся, заблудших на путь спасения наставивый.
Радуйся, преподобне отче Варсонофие, земли Херсонския радосте и украшение.
Хотение едино всегда имел еси, отче Варсонофие, да чада церковная в мире и благочестии пребывают; сего ради благовествовал еси неустанно слово Христово, да вси любят друг друга и единым сердцем и едиными усты вопиют Богу: Аллилуия.
Дивно и пречудно пред всеми служение твое бысть, святе, всякое же нечестие, и беззаконие, и лживыя учения обличал еси, от народа же за сие любим и почитаем был еси, вся бо назидал еси во спасение. Мы же, таковому ревностному служению твоему подражати желая, глаголем сия:
Радуйся, службы Божия благоговейно совершавый.
Радуйся, в молитве непрестанно пребывавый.
Радуйся, умилению чад твоих научавый.
Радуйся, миром и любовию сердца верных наполнявый.
Радуйся, злочестия и неприязни искоренителю.
Радуйся, мира и незлобия учителю.
Радуйся, преподобне отче Варсонофие, земли Херсонския радосте и украшение.
Странно бе суетному миру видети, яко во плоти ангельское воистину житие пожил еси, преподобне: от юности бо твоея Христа тепле возлюбив, Тому до старости маститыя, яко добр делатель, неленостно поработал еси, темже и с возжженным светильником души твоея сподобился еси внити в чертог Небеснаго Домовладыки, идеже со всеми святыми присно поеши Ему: Аллилуия.
Весь Богу освятился еси и еже со Христом быти паче всего вожделел еси, темже ни угрозы, ни прещения, ни заточения темничныя не можаху разлучити тя от любве Божия; укрепляй и нас молитвами твоими, отче всеблаженне, да и мы возможем тебе подражати, со умилением взывая сице:
Радуйся, спасению многих добре послуживый.
Радуйся, от сердца чиста паству свою возлюбивый.
Радуйся, во благовестии Христове труды многия подъявый.
Радуйся, тяготы немощных на себе носивый.
Радуйся, в служении Богу усердно прилежавый.
Радуйся, града Небеснаго всею душею взыскавый.
Радуйся, преподобне отче Варсонофие, земли Херсонския радосте и украшение.
Все множество Ангельское и человеческое удивися терпению твоему и незлобию, исповедниче Христов, егда праведна тя зряще и о благочестии чад Божиих ревнующа, многажды клеветаша на тя лютии безбожницы, хотяще многими скорбями, уничижениями и гонениями поколебати тя. Ты же вся сия мужественне претерпевая, тверд, яко адамант, пребывал еси, непрестанно взывая Богу: Аллилуия.
Витии многовещании недоумеют достойно изглаголати крепости души твоея, достославне Варсонофие, терпением бо твоим всех удивил еси и веру во Христа в сердце твоем до конца соблюл еси. Темже и Господь храняше тя, Своего угодника, укрепляя в страданиях многих. Приими же от нас, отче блаженне, похвалы сия:
Радуйся, яко многолетния заключения благодушно претерпел еси.
Радуйся, яко биения за Христа безропотно переносил еси.
Радуйся, в злостраданиях мужество сохранивый.
Радуйся, и в заточении Господеви верно послуживый.
Радуйся, яко за врагов твоих кротко молился еси.
Радуйся, сего ради примером для верных был еси.
Радуйся, преподобне отче Варсонофие, земли Херсонския радосте и украшение.
Спастися всем нам помози, угодниче Божий, умири души наша и помяни всех веру и любовь к тебе имущих, имя твое молитвенно на помощь призывающих и на поклонение святым твоим мощем приходящих, да избавлени тобою от бед и напастей, вопием Богу, тобою нам благодеющему: Аллилуия.
Стена и покров еси всем прибегающим к твоему заступлению, преблаженне Варсонофие, темже и нас, немощствующих грехи многими, защити молитвами твоими, со усердием вопиющих тебе таковая:
Радуйся, взыскующим Царствия Божия добрый наставниче.
Радуйся, в междоусобии сущим мира проповедниче.
Радуйся, помощь духовную и исцеления верным подаваяй.
Радуйся, страждущих, болящих и немощных утешаяй.
Радуйся, яко образом смирения и кротости разъяренныя люди укрощаеши.
Радуйся, яко молитвою и упованием на Господа противу врага ополчатися нас научаеши.
Радуйся, преподобне отче Варсонофие, земли Херсонския радосте и украшение.
Пение всякое не довлеет к прославлению многих трудов твоих, отче Варсонофие, имиже не точию верныя, но и неверныя удивляеши; веруем же и уповаем, яко твоими молитвами и во мраце беззакония сущии из тьмы и сени смертныя изыдут и с нами купно прославльшему тя Богу воззовут: Аллилуия.
Светозарное светило ты еси, отче великоимените Варсонофие, в земли бо Херсонстей благодатию и чудесы сияеши и честными мощами твоими источаеши множество исцелений всем с верою и любовию к тебе притекающим. Темже, яко теплому о нас предстателю и чудотворцу, вопием ти:
Радуйся, страны нашея богодарованный хранителю и заступниче.
Радуйся, о граде сем усердный молитвенниче и ходатаю.
Радуйся, иночествующих добрый наставниче и руководителю.
Радуйся, всех верных чад Церкви Христовы добрый пастырю и учителю.
Радуйся, исцеления и благодатную помощь скоро подаваяй.
Радуйся, притекающих к тебе от бед и напастей сохраняяй.
Радуйся, преподобне отче Варсонофие, земли Херсонския радосте и украшение.
Благодать спасительную и велие предстательство твое пред Богом ведуще, просим тебе прилежно, отче преподобне: молися за ны ко Всемилостивому Спасу, да управит Церковь Свою Святую, сохраняюще ю от ересей и расколов, град наш от бед и напастей да оградит, и вся ны в любви и единомыслии соблюдет, да, прославляюще Божие человеколюбие, воспоем Ему: Аллилуия.
Поюще дивное и богоугодное твое на земли житие и на Небеси прославление, веруем, отче Варсонофие, яко с нами неотступно пребываеши и молишися о нас, тебе зовущих:
Радуйся, яко ревностным служением твоим многую славу на Небеси стяжал еси.
Радуйся, яко претерпевый до конца, венец нетленный от руки Вседержителя приял еси.
Радуйся, яко явлением честных мощей твоих верных возвеселил еси.
Радуйся, яко прославлением твоим Церковь Христову украсил еси.
Радуйся, скорый в бедах и напастех наш заступниче.
Радуйся, теплый о нас к Богу молитвенниче.
Радуйся, преподобне отче Варсонофие, земли Херсонския радосте и украшение.
О великий угодниче Христов и предивный исповедниче, отче Варсонофие, скорый помощниче всем в скорбех и напастех обретающимся! Моли Христа Бога, да молитвами твоими от враг видимых и невидимых нас сохранит и всех помилует и спасет, да предстательством твоим сподобимся благую часть спасаемых получити и Христа во славе узрети, воспевая со всеми избранными ангельскую песнь: Аллилуия.
(Цей кондак читається тричі, потім ікос 1 и кондак 1)
Ангельскую чистоту от юности твоея возлюбил еси, преподобне, и, яко утренняя заря, возсиял еси в подвизех поста и молитвы, богоугодным житием своим тьму греховную разгоняя и многия люди светом Божия познания просвещая. Мы же, благодаряще Господа, даровавшаго нам толикаго молитвенника и наставника, приносим ти благохваления сицевая:
Радуйся, Херсонскаго края доброплодное прозябение.
Радуйся, богобоязненных родителей радование и утешение.
Радуйся, измлада благоговением украшенный.
Радуйся, во благочестии воспитанный.
Радуйся, в Законе Господни непрестанно поучавыйся.
Радуйся, во славу Божию радостно потрудивыйся.
Радуйся, преподобне отче Варсонофие, земли Херсонския радосте и украшение.
Избранный исповедниче и предивный угодниче Христов, / скорый помощниче и молитвенниче наш, богоблаженне Варсонофие, / похвальная восписуем ти, восхваляюще подвиги и страдания твоя. / Ты же, яко имеяй дерзновение ко Господу, / молися о нас, с верою и любовию тебе зовущих: / Радуйся, преподобне отче Варсонофие, земли Херсонския радосте и украшение.
Молитва
О великий угодниче Христов, пастырю добрый и истинный, преподобне отче наш Варсонофие!
Призри на ны скорою твоею помощию и умоли Человеколюбца Бога, да не осудит нас, грешных, по беззакониям нашим. Сохрани нас твоим заступлением от облежащаго ны суемудрия и неверия и, яко пастырь добрый, упаси заблуждшия овцы стада Христова и во дворы Господни сия всели. Огради нас от соблазнов, ересей и расколов и настави твердо в вере православней подвизатися. Потщися, скорый о нас предстателю, благоприятным твоим ходатайством умолити Господа, да уврачует Своею благостию болезни наша душевныя и телесныя, согреет сердца наша любовию друг ко другу и сотворит ны братолюбны и единомысленны. Испроси у Бога и всего потребнаго для жития нашего: земли плодородия, благорастворения воздухов и мирнаго устроения. Страну нашу, град сей и вся грады и страны христианския сохрани предстательством твоим от огня, потопа, труса, вражескаго нашествия и внутренних нестроений. И тако, твоими молитвами вспомоществуеми, мирно и благочестно житие наше поживем и достигнем онаго Иерусалима Небеснаго, идеже ты ныне в неизреченней сияеши славе, и купно с тобою и со всеми святыми прославим в Троице славимаго Бога, Отца и Сына и Святаго Духа, ныне и присно и во веки веков. Аминь.
ЖИТІЄ
Понад тисячу років тому наша земля просвітилася світлом Христового Євангелія. І досі Блага Вість продовжує сповіщатися в ній і вести до спасіння вірних чад Божих через Церкву Христову.
Православна Церква здавна прославляє подвижників віри і благочестя, мучеників і сповідників віри Христової. Проповідь Христа Спасителя, Який взяв подвиг спокути роду людського, пролив безцінну Кров на хресті і воскрес, перемігши смерть, – вони несли словом і життям.
У XX столітті засяяли високим подвигом мучеництва і сповідництва новомученики і сповідники православні. Серед сонму новомучеників і сповідників, які засвідчили своїм життям і кончиною вірність Православ’ю в роки тяжких випробувань, заступається перед Престолом Божим за мир і преподобний Варсонофій.
Архімандрит Варсонофій (в миру Василь Григорович Юрченко) народився 18/31 серпня 1880 року в селі Лозуватці Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (нині Кіровоградського району та області) в благочестивій родині. Батьки його, батько Григорій і мати Тетяна, були віруючими православними людьми, які і дітей своїх виховали богобоязливими, лагідними і душевними.
Початкову освіту юний Василь здобув у місцевій сільській школі та вступив до Новгородківської церковно-вчительської школи, закінчивши яку, отримав направлення в м. Олександрію Херсонської губернії, на посаду вчителя початкової школи. Прослужив Василь два роки.
У селі Петрове Олександрійського повіту 1905 року він сильно застудився і протягом двох років хворів. У цей час посилилася його релігійна налаштованість, під впливом якої Василь 1907 року вступив до Києво-Печерської Лаври, де впродовж восьми років жив і водночас учителював. Час, проведений у Лаврі, залишив глибокий, благодатний слід у серці майбутнього ревного захисника Православної віри. У ній він пізнав красу церковного богослужіння, статут чернечого гуртожитку, ревну і щиру молитву, і багато іншого, що допомогло йому надалі витримати всі труднощі, муки, катування і напади ворожі. Для продовження освіти послушник Василь вступає 1915 року до Пастирсько-місіонерської Семінарії при Григоріє-Бизюковому монастирі. Будучи вихованцем першого класу, 24 березня 1916 р. (с.ст.) він прийняв чернечий постриг з ім’ям Варсонофій на честь святого Варсонофія, єпископа Тверського (пам’ять 4/17 жовтня). Після закінчення курсу був залишений при Семінарії Григор’є-Бизюкова монастиря. Це були роки важкого випробування для нашої країни, народу і Церкви. Сталася революція, яка принесла з собою розруху, невігластво, спустошення, безбожництво, голод і смерть. Не пройшла вона і повз Свято-Григорівський Бізюков монастир. Більшовики зажадали солідну суму грошей. Усю братію обителі вже поставили до стінки, чекаючи на розстріл, але необхідна сума якимось чином знайшлася, і вони уникли смерті.
В 1920 году обитель подверглась общей участи разграбления и репрессий, и монастырь закрыли. Отец Варсонофий был арестован, сидел в ужасных условиях, в душных сырых помещениях, где, по собственному его рассказу, ряса истлела от сырости, а насекомые, донимавшие заключенных, были в таком количестве, что их приходилось сгребать как мусор. Через некоторое время он был освобожден и получил назначение на должность приходского священника в село Высокие Буераки около Елисаветграда (ныне – г. Кропивницкий), где своим искренним и ревностным служением вскоре приобрел всеобщее уважение, как среди верующих, так и среди духовенства.
А в это время самочинные обновленцы при поддержке атеистического государства стали раздирать хитон Церкви. Живоцерковники пытались опорочить священноначалие Православной Церкви, соблазнить православных христиан и привлечь их к себе. Этому расколу всеми своими силами противился преподобный Варсонофий. Он проявил себя твердым стоятелем за истину Церкви и неустрашимым обличителем обновленчества.
У зв’язку з цим, 1923 року єпархіальним архієреєм, єпископом Онуфрієм (Гагалюком), його було призначено до м. Олександрії місіонером по боротьбі з обновленством у всьому Олександрійському окрузі. З цього моменту і почалася найжвавіша діяльність преподобного Варсонофія.
Отримавши призначення, він прибув до Олександрії, що входила до складу Єлисаветградської єпархії. У місті на той час не було жодного православного храму. Прийшов о. Варсонофій у собор під час літургії, яку відправляли обновленці, і став непомітно позаду. Високого зросту, з великою бородою, у чернечому вбранні, з посохом і вервицями, привабливий зовні, він не міг бути непоміченим, і після закінчення богослужіння його оточили віряни, які на той час уже були стурбовані нововведеннями в Церкві. І яка була радість, коли всі дізналися про призначення о. Варсонофія в Олександрійське благочиння. Він зачитав послання єпископа Онуфрія проти обновленства. Було вирішено, як потрібно діяти для того, щоб відібрати в обновленців хоча б один храм. Вивчивши обстановку своєї нової місії в м. Олександрії, він повернувся на місце колишнього служіння в с. Високі Буєраки, там його заарештували і відправили в ув’язнення до Олександрійської в’язниці, де він перебував з осені до початку Великого Посту. Однак зв’язок із ним не припинявся: кілька осіб-ревнителів Православ’я щодня влаштовували по черзі передачі.
В 1924 году о. Варсонофий был освобожден из заключения. К этому времени православная община, начавшая работу по организации прихода, после целого ряда усилий добилась у гражданских властей передачи ей одного из четырех обновленческих храмов, достаточно уже опустевших. В этот храм, во имя Покрова Пресвятой Богородицы, и был назначен преподобный Варсонофий настоятелем и благочинным всего Александрийского округа. Все привлекало в служителе Божием, располагало к нему: необычайная приветливость, искренняя любовь, внимательное отношение к каждому, ласковое, кроткое и смиренное обращение, безупречная личная жизнь в посте, непрестанной молитве и воздержании. На богослужении он был внимателен, сосредоточен, весь отдавался молитве.
У парафіяльному храмі богослужіння відправлялися за монастирським статутом. Віруючі християни говорили: “Бувало зайдеш у будній день на його службу: поміркований, м’який голос лунає перед престолом, і якась мирність і розчулення наповнюють душу”. Досить великий храм незабаром став наповнюватися віруючими з усіх кінців міста. Слух про все, що відбувалося в Покровському храмі, і про незвичайного батюшку рознісся далеко за межі округу. Майже на кожному богослужінні бували люди з околиць. Багато хто, побувавши на службі, приходив до о. Варсонофія на квартиру за порадою, запитуючи, що робити, щоб і в них була правильна церква, і отримували необхідні настанови. Кожне його богослужіння супроводжувалося простими повчальними проповідями, в яких журилося зло, вади повсякденного життя, людей закликали до покаяння, виявляли істину і викривали брехню обновленства.
Вірян він закликав не засуджувати заплутаних в обновленстві братів, але молитися за них. Батюшка використовував будь-яку можливість для повчання: на требі, або під час святкових відвідин, за чашкою чаю. Розмови завжди переводилися або на поточні церковні події, або торкалися душевно-спасительних тем. Незабаром спорожніли всі обновленські храми, і більша частина духовенства міста принесла покаяння, а в окрузі з 80-ти обновленських парафій не залишилося й десяти. У самому місті відбувалося надзвичайне пожвавлення церковного життя. Усе це вкрай озлоблювало обновленців, що залишилися, і, особливо, ГПУ.
Групою обновленців на чолі з якимось “єпископом” Іоанном (Славгородським), за згодою з цивільною владою, були вжиті відповідні заходи для нанесення удару як по отцю Варсонофію, так і по очолюваній ним громаді.
Релігійний підйом набув таких розмірів, що влада не наважувалася вживати будь-яких прямих заходів для ліквідації цього руху. Було кілька арештів о. Варсонофія, відкритий судовий процес за величезного скупчення народу, на якому преподобний Варсонофій мудро відповідав на всі запитання судового слідства, що послужило до ще більшого його прославлення. Процес не викликав серйозних наслідків, і справа обмежилася тільки грошовим штрафом. Судовий процес було організовано у зв’язку з хрещенням немовляти, здійсненого нібито без попередньої реєстрації цивільної влади, що жорстоко каралося.
Того ж 1924 року місцева влада намагалася звинуватити о. Варсонофія в організації народного бунту. Варсонофія в організації народного бунту. Було заведено справу. Заарештували деяких членів парафіяльної ради і самого отця Варсонофія як організатора бунту. На квартиру до нього після опівночі з шаленим стукотом увірвалися уповноважені відомих органів влади та провели обшук, унаслідок чого виявили пакет із матеріалом, який викривав о. Варсонофія в організації того, що сталося. Варсонофія в організації бунту, що стався. Підробка була очевидною, оскільки папери опинилися в ліжку в одного з тих, хто ночував цієї ночі. За кілька днів і всіх, хто перебував у цьому будинку, заарештували і посадили до в’язниці. Сфабрикована справа тривала понад три місяці з багатьма допитами і погрозами, але була надто грубо сфабрикована, і після передання її у вищу інстанцію – всіх було звільнено.
У 1924 році ієромонаха Варсонофія було возведено в сан ігумена.
У 1926 році о. Варсонофій отримує розпорядження про призначення його настоятелем у місто Первомайськ Одеської єпархії, де не було жодної вірної Православ’ю церкви. У самому розквіті церковного життя олександрійської громади, преподобного Варсонофія відірвали від неї і відправили в глухе містечко, храми в якому належали обновленцям. Але і тут він проявляє належний послух. Зі скорботою, що роздирає його душу, слізно прощається він зі своєю паствою і їде в невідомість на нові скорботи. Приїхавши в незнайоме місто, о. Варсонофій насилу добирається до соборного храму і в присутності напівобновленського настоятеля оголошує громаді про своє призначення як настоятеля і благочинного округу.
Уже після першої служби звістка про нього рознеслася по всьому округу. Собор став пожвавлюватися не по днях, а по годинах. Приходили священики і миряни за порадою, запитували як перейти в Православ’я з обновленства. Але це церковне пожвавлення було вельми коротким.
На другий день Трійці о. Варсонофія заарештували і негайно відправили до Харкова, там помістили до в’язниці, але після закінчення кількох місяців знову звільнили без права виїзду з Харкова. Він насилу знайшов собі притулок у чужому місті, проте незабаром здобув загальну любов і повагу в православному храмі, який відвідував.
Преподобний Варсонофій прожив у Харкові п’ять років – з 1926 р. по 1931 р.
У 1927 році вийшла декларація митрополита Сергія. Багато хто з настороженістю поставився до неї, і о. Варсонофію з ще більшою ретельністю доводилося трудитися на ниві Христовій. Варсонофію з ще більшою ретельністю доводилося трудитися на ниві Христовій, щоб зберегти стадо цілим і неушкодженим. У важких умовах, внаслідок посилення гонінь на Церкву з боку безбожної влади, о. Варсонофій, не терплячись, працював на ниві Христовій. Варсонофій, не втрачаючи жодної хвилини, звершував справу пастирського служіння Церкві Христовій: стверджував тих, хто слабшав у вірі, зміцнював немічних духом, закликав до терпіння у сповіданні віри. Батюшка за посередництвом багатьох вірян як у Харкові, так і в районах колишніх його парафій та інших місцях, підтримував вірян у різні способи: листами або особистим спілкуванням. Навколо нього утворилася громада не тільки з місцевих жителів, а й з мирян Донбасу, Кубані, Полтави, Херсона, Одеси, і навіть Білорусії. Преподобного Варсонофія відвідували духовенство розігнаних монастирів, священики і миряни різного віку і звання. Усі йшли: хто отримати пораду, хто розраду в скорботах, хто в церковних справах, хто для особистого духовного наставлення. До нього також прагнули і молоді душі, юнаки та дівчата, полонячись його словом і красою духовного життя, виявляли готовність стати на шлях богоугодного життя під його керівництвом. Отець Варсонофій не ставив у рамки особливо суворих правил. Усім охочим жити богоугодно давали правило: вранці – ранкові молитви й опівнічниця, в обід – годинник, увечері – повечір’я з вечірніми молитвами.
Однак ГПУ не дрімало. 1-го січня 1931 року було здійснено повсюдно в одну ніч масовий арешт єпископів, духовенства і мирян, які залишилися на волі і проявили будь-яку релігійну діяльність. Був заарештований і преподобний Варсонофій. Цього разу його піддавали багатьом і різноманітним тортурам. Найбільше практикувалося багатодобове позбавлення сну: батюшка перебував у такому стані по п’ять, десять і більше діб поспіль, на ногах або сидячи під наглядом вартових, що змінювалися. Мучили його дні і ночі, не даючи заснути, піднімали стусанами або навіть багнетами.
Його позбавляли передач, били, тримали в болісних одиночках, у неймовірній тісноті, майже герметично закритих у літню пору камерах або в холоді; позбавляли їжі, а потім ситно годували і не давали пити, інсценували розстріли, і багато інших катувань довелося зазнати о. Варсонофію. Варсонофію.
Усі ці страждання скінчилися тим, що преподобний Варсонофій отримав п’ять років ув’язнення в Темниківських таборах. Загалом він провів в ув’язненні десять років, у таборах: Темниківських, Алатирських і на Колимі.
Чудовою була його поведінка у в’язницях і таборах. Преподобний Варсонофій абсолютно щиро говорив, що в’язниця для нього – якась духовна школа, і приймав ув’язнення в ній як можливість духовного вдосконалення, без страху, з вдячністю Богові. Через існуюче озлоблення проти духовенства, о. Варсонофія поміщали в камери кримінальників, запеклих рецидивістів, які втратили всяке людське почуття. Істинно християнська поведінка, гідна свого звання, часто приборкувала і цих звірів у людській подобі. Деякі з них так прив’язалися до батюшки, що навіть після розлуки шукали, як би зв’язатися з ним листуванням або іншим способом. У самій камері о. Варсонофій поводився як священик і монах. Незважаючи на шум, крик, неймовірну лайку, важкий дим тютюну, він годинами простоював на молитві з вервицями, немов би не помічаючи навколишньої обстановки. Передачами ділився з усіма. Не опускаючись до того середовища, в якому перебував, але й не зневажаючи його, змушував дивитися на себе як на істинного служителя Божого. У таборах преподобний Варсонофій принципово відмовлявся від будь-якої роботи в недільні та святкові дні та під жодним приводом не давав змінювати свою зовнішність, тільки насильно, застосувавши побої, його обстригали і збривали бороду.
Перебуваючи постійно в неймовірно важких умовах, о. Варсонофій ніколи не сумував. Варсонофій ніколи не сумував, весь час присвячував молитві, знаходив друзів і багатьох втішав. В умовах ув’язнення ставало особливо важко, якщо не було віри в Бога, і знаходила така туга і ніч зневіри, безвиході, що дехто бився головою об стінку, намагаючись фізичним болем заглушити її. У такий момент під час зустрічі з преподобним Варсонофієм, під час одного тільки отримання благословення на відстані, не кажучи вже про особисте побачення, гора зневіри звалювалася, й опановувало радісне почуття. Його натхненний, світлий зовнішній вигляд, лагідне звернення завжди приваблювали до нього. Створювалося коло своїх, вірних, і всі разом один одному допомагали, переносячи труднощі табірного життя.
У перший термін перебування в таборах, коли його переганяли з табору в табір, перебуваючи в неймовірно складних умовах, він ледь не помер від тифу.
У Сарові за здійснення молитви і проповіді був побитий до напівсмерті і до моменту виходу з табору став абсолютно згорбленим інвалідом, пересуватися міг тільки за допомогою милиць. Важко було впізнати порівняно ще не старого, стрункого, високого батюшку Варсонофія.
Внаслідок його інвалідності та за клопотанням родичів перед владою, після закінчення терміну йому вдалося повернутися до Харкова. Зовні він змінився, але внутрішньо залишився тим самим. І, не гаючи жодної хвилини, взявся за справу, властиву його званню: спасіння душ людських. Знову в себе на квартирі та в інших звершував богослужіння вночі, долучав, повчав бесідами, зміцнюючи решту вірян, які залишилися, на той час уже сильно пригноблених знахабнілим безбожництвом. Гоніння доходило до того, що службовцям радянських установ ризиковано було зазирнути в церкву, де-небудь публічно перехреститися, у будинках не можна було тримати ікони. Звершення треб було ускладнене і небезпечне тому, що навіть поховання і ті відправлялися особливим радянським чином, з музикою і червоними прапорами.
Не змінюючи за жодних обставин зовнішнього вигляду священика, лише після 1935 року, через вкрай розвинене переслідування духовенства, так що навряд чи можна було священикові пройти або проїхати у притаманному його сану одязі, преподобний Варсонофій для досягнення головної мети – порятунку душ людських, зміцнення вірян – знімає священиче вбрання і набуває вигляду старого у звичайній довгій сорочці, підперезаній поясом. У такому образі він зміг до певного часу непоміченим відвідати цілу низку вірних своїх чад, як у колишніх своїх парафіях, так і в інших місцях: на Кубані, Донбасі, у Херсоні, Одесі та інших містах України і Білорусії.
Мета відвідувань – звершення таїнства Божественної Літургії, сповідь і причащання вірних чад Божих. Збиралися на ці служби тільки свої, вірні, ті, хто знав один одного.
Як свідчить один з учнів батюшки, якому довелося бути в одній з таких поїздок з о. Варсонофієм у м. Херсоні: “Там, на околиці міста, в будинку, розташованому в глухому місці та огородженому високим парканом, батюшка Варсонофій сповідував протягом двох днів і ночей людей, які приходили і передавали один одному про його місцезнаходження. Не було в нього часу і поїсти”.
В одній із таких поїздок, 1936 року в Одесі, преподобного Варсонофія вистежили й заарештували, там же посадили до в’язниці, позбавили будь-яких зв’язків із зовнішнім світом. Після закінчення слідства його, вже повного інваліда, було засуджено НКВС на новий термін ув’язнення на Колиму. Такі засудження робилися завбачливо з розрахунку на неможливість повернення.
Кілька місяців тривалої і важкої поїздки в арештантських вагонах за 40-градусного морозу зазнав преподобний Варсонофій, перш ніж потрапив до місця свого ув’язнення. На Камчатці він сильно захворів, стан був таким, що його вважали померлим і викинули тіло. На ранок знайшли сидячим серед трупів. Сам о. Варсонофій про цей випадок розповідав: коли його викинули на купу померлих тіл – він був непритомний. Прокинувшись, відчув тепло. Світло осяяло нічне небо – з’явився Сам Христос, Який простягнув йому руку і сказав: “Дерзай, ти мені ще потрібен на землі для проповіді Євангелія”.
Колима – найсуворіше місце випробувань. Преподобний Варсонофій, поранений, змучений, з честю проніс свій хрест, сподіваючись на милість Божу і на Покров Цариці Небесної. Протягом свого священнослужіння, у період гонінь на Церкву, о. Варсонофій піддавався арешту до 25-ти разів. На всіх допитах поводився безстрашно, з гідністю Божого служителя. У важкі моменти на допитах мовчав, внутрішньо молячись доти, доки не отримував усередині себе відповідь, і, не звертаючи уваги на слідчого, який розлютився, давав відповідні відповіді, руйнуючи всі отруйні загравання витончених у підступності слідчих, які іноді, змінюючи тон, вихваляли подібного роду прямих і мужніх сповідників.
У 1941 році преподобний Варсонофій був звільнений з ув’язнення.
Заліковуючи рани, отримані за десять років ув’язнення, він пролежав два роки в Магаданській табірній лікарні (до 1943 року) і два роки в лікарні бухти Находки (до 1945). Звідки був перевезений з нарочитою обслугою в м. П’ятихатки Дніпропетровської області.
У 1945 році о. Варсонофій переїхав до Харкова на амбулаторне лікування. Харків’яни, які знали його, говорили, що батюшка зовні змінився, але внутрішньо залишився тим самим.
З 1946 року о. Варсонофій проживав у м. Краматорську. Варсонофій проживав у м. Краматорську, продовжуючи харківський курс лікування. У травні 1948 року єпископом Донецьким Никоном (Петіним) призначений кліриком Покровської церкви м. Краматорська. Духовні чада, які відвідували його в той голодний час, говорили, що преподобний Варсонофій ще не оговтався від своїх ран і виглядав дуже хворобливим. На ногах були як і раніше незагойні рани, які постійно сочилися, ходив на милицях. Одна нога не згиналася, а другою ходив тільки на пальцях. Але, незважаючи на це, преподобний Варсонофій так і залишився полум’яним священиком, запалюючи у всіх Божественний вогонь, який постійно в ньому горів. Два роки приносив радість своїм служінням о. Варсонофій парафіянам Покровської церкви. І ворог знову ополчився проти нього.
В один із днів до храму підійшли озлоблені безбожники з палицями, лопатами, збираючись бити о.Варсонофія. Вимагали виходу до них. Батюшка стояв і молився. Після молитви він тричі виходив до людей – осіняв хрестом – і знову йшов у храм молитися. Бачачи смиренність і лагідність пастиря Божого, розлючені люди мовчки розійшлися. Після цього випадку о. Варсонофій звернувся до єпархіального управління з клопотанням, щоб йому натомість прислали архімандрита Онуфрія з Одеси, а його перевели до Херсона. Ухвалою єпископа Херсонського і Одеського Никона від 2-го жовтня 1950 року преподобний Варсонофій був призначений настоятелем Греко-Софіївської церкви м. Херсона.
Усього лише рік прослужив о. Варсонофій у Греко-Софіївській церкві. Варсонофій у Греко-Софіївській церкві, а пам’ять про нього і понині зберігається в серцях херсонців. Як добрий пастир, він душу свою покладав за вірних чад Христових. День і ніч молився батюшка за всіх, хто звертався до нього з проханням. Служачи разом із достойним пастирем Церкви отцем протоієреєм Димитрієм Позняковим, вони здобули безліч шанувальників, які зверталися до них із різними проханнями та отримували духовну й тілесну допомогу. Здійснюючи щоденні церковні служби, вони знаходили час для розради стражденних, болящих і немічних. Молебні та акафісти відбувалися в храмі щодня. Старанністю отця Варсонофія було куплено два будинки для черниць і послушниць Благовіщенського та інших монастирів, які після закриття обителей потребували крові та прожитку. Батюшка всіма можливими засобами підтримував, наставляв і втішав цих трудівниць Христових, які присвятили себе Богу і Церкві.
9 листопада 1951 року, правлячий архієрей призначає його настоятелем Троїцької церкви с. Старої Збур’ївки Голопристанського округу Херсонської області. І в цьому храмі парафіяни палко полюбили свого батюшку. Знову ті ж вогняні проповіді і переповнений храм. Все той же грізний, викривальний, як морська хвиля, голос під час проповіді. Багатьох своїх вихованців він посилав до Києво-Печерської Лаври, які згодом стали істинними ченцями. Служачи в цьому храмі, отець Варсонофій був зведений у сан архімандрита.
25 червня 1954 року архімандрит Варсонофій був призначений на священицьке місце в Катерининський собор м. Херсона – останній храм у його житті.
Головним для нього було те, що заповіді Божі, святі канони Церкви – непорушна істина, яка не повинна спотворюватися. У цьому отець Варсонофій був твердий і непохитний.
Були в нього й особисті внутрішні, варті уваги, духовні переживання. Отець Павло, келейник о. Варсонофія, згадував: “У концтаборі, в Сарові, коли о. Варсонофія побитого залишили. Варсонофія побитого залишили в сараї в п’ятдесятиградусний мороз, Господь сподобив великої милості внутрішнього духовного осяяння, втішаючи і зігріваючи його”. Згадуючи це, преподобний Варсонофій говорив: “Господь зберіг мені життя, щоб багатьох нині привести до спасіння”.
В останні дні свого життя о. Варсонофій сильно хворів. Він знав, що скоро Господь покличе його до Себе, і став готуватися до смерті. Після сповіді та причащання Святих Христових Таїн преподобний Варсонофій мирно відійшов до Господа 17 жовтня 1954 року в день свого Небесного покровителя.
Відспівування преподобного Варсонофія відбувалося в Катерининському соборі благочинним протоієреєм Борисом Старком і духовенством Херсона. Якесь внутрішнє піднесення наповнювало серця присутніх, кожен хотів доторкнутися до руки батюшки й отримати останнє благословення. Труну оточували учні батюшки, а також сестри закритих обителей, які були під опікою о. Варсонофія. Варсонофія. Після відспівування за чернечим чином, труну з тілом преподобного Варсонофія було обнесено навколо храму
міським духовенством і похоронна процесія через усе місто попрямувала до міського кладовища. Поблизу храму Всіх Святих тіло преподобного Варсонофія було віддано землі.
Так закінчився земний шлях вірного і відданого пастиря Церкви Христової, духовного батька, наставника, старанного молитовника, невтомного борця з розколами, сповідника і мученика, який душею відійшов до свого Вчителя – Пастиреначальника Христа, тілом спочиває у землі, але чує всіх тих, хто звертається в молитвах до Господа і закликає його ім’я на допомогу.
З моменту поховання до могили о. Варсонофія стали приходити віряни, здійснюючи панахиди і молитви за упокій душі дорогого батюшки. Є безліч прикладів чудесної допомоги, молитовного клопотання перед Господом преподобного Варсонофія за тих людей, які, перебуваючи в скорботі або потребі, закликали його ім’я.
Ще за життя, за молитвами о. Варсонофія, зцілювалися хворі, лікувалися душевні й тілесні недуги. Він також мав дар прозорливості, передбачаючи ті чи інші події.
У селі Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області за молитвами о. Варсонофія був зцілений. Варсонофія був зцілений молодий юнак, який не міг ходити.
Парафіянка церкви Всіх Святих м. Херсона, безнога Ксенія, розповідала, що під час молитви їй явився померлий о. Варсонофій і попередив про смерть своєї сестри, яка померла наступного дня. Варсонофій і попередив про смерть своєї сестри, яка померла наступного дня.
Чудова розповідь жителя м. Херсона Волкова Миколи Михайловича, у якого 1991 року виникли сильні болі в ділянці живота. Лікарі не могли поставити діагноз, думки розійшлися, і нічого конкретно запропонувати вони не могли. Так і страждав він протягом року. У 1992 році сталося сильне загострення, не отримавши від лікарів жодної допомоги, Микола звернувся до Господа, закликаючи в молитвах як заступника о. Варсонофія. Варсонофія. Після молитов біля могили батюшки він зцілився.
З розповіді віруючої християнки Віри, яка проживає в с. Зеленівка Херсонської області: “Мої обидва сини були п’яницями, і що тільки не робила, як їх тільки не лікувала, нічого не допомагало. Тоді я звернулася з проханням до отця Варсонофія. Відслужила панахиду на могилі батюшки, і мої сини перестали пити. Я від щирого серця вдячна Богу й о. Варсонофію за милість. Варсонофію за милість до мене і моїх синів”.
З розповіді схимонахині Варвари, яка проживає в м. Олександрії Кіровоградської області: “В однієї жінки погано жили дочка і зять, часто сварилися через дрібниці. Вона сильно переживала, жаліла їх, боялася, щоб діти не залишилися сиротами. Старанно молилася Господу і закликала в молитовну допомогу отця Варсонофія. І їй було одкровення. Вона побачила батюшку, що йде повітрям, який сказав: “Все владнається, я за вас молюся і за всю братію” – і пішов у небо.
Після цього видіння дочка і зять стали жити мирно і дружно”.
Схимонахиня Варвара розповідала, що під час відвідин о. Варсонофія 1947 року в м. Краматорську Донецької області батюшка передбачив їй неприємності. Варсонофія 1947 року в м. Краматорську Донецької області батюшка напророкував їй неприємності, які чекали на неї вдома: виключення з колгоспу, засудження і висилка. І тільки завдяки молитвам о. Варсонофія, буря нападок вщухла.
28 березня 2007 року було знайдено мощі преподобного Варсонофія, які нині спочивають у Свято-Духівському кафедральному соборі м. Херсона.
Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 18 квітня 2008 року преподобний Варсонофій був причислений до лику святих преподобносповідників.
9 серпня 2008 року у Свято-Духівському кафедральному соборі міста Херсона відбулася канонізація преподобного Варсонофія Херсонського.
Багато благодіянь Божих отримали й отримують віряни за молитвами і заступництвом преподобного Варсонофія, який явив собою приклад вірності Христу Богові та ревного служіння Його Святій Церкві, праведного і благочестивого життя. Подвиг життя великого угодника Божого і нині надихає вірних чад Православної Церкви на самовіддане служіння Богу і людям. Молиться преподобний Варсонофій за нас, грішних і негідних, за весь світ, за тих християн, яким, можливо, доведеться закарбувати вірність Христу Богові мучеництвом і сповідництвом, щоб сподобитися однієї з ним блаженної долі та славити у Святій Трійці славетного Бога, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас і на віки віків! Амінь.
