Артос (з грецької Áρτος — «квасний хліб») — особливий освячений хліб, спільний для усіх членів церкви, інакше — «просфора всеціла». Освячується артос особливою молитвою, окропленням святою водою й кадінням у перший день Святого Великодня на Літургії після заамвонної молитви.
Вживання Артоса починається з перших століть християнства. Коли Господь Ісус Христос у сороковий день після Воскресіння був вознесений на небо, учні та послідовники знаходили розраду у молитовних спогадах про Нього. Вони пригадували кожне слово Господа, кожен Його крок та дію. На спільній молитві, вони згадували Таємну Вечерю й причащалися Тіла й Крові Христових. Готуючи звичайну трапезу, вони перше місце за столом залишали невидимо присутньому Господу і клали на це місце хліб. Це було символом того, що Христос і по Своєму вознесінню на небо невидимо присутній в Церкві.
Наслідуючи апостолів, перші пастирі Церкви встановили в свято Воскресіння Христового покладати в храмі хліб як видимий вираз того, що потерпілий за нас Спаситель став для нас справжнім хлібом життя.
На Артосі зазвичай зображується Воскресіння Христове або Хрест, на якому видно тільки терновий вінець, але немає розп’ятого Христа – як знамення перемоги Христової над смертю.
У Світлу суботу наприкінці Літургії священник виголошує особливу молитву, під час читання якої Артос раздробляється, а при цілуванні Хреста роздається народу як святиня. У більшості храмах, де не відбуваються щоденні Богослужіння, артос роздають вірянам у Фомину неділю.
Артос, також, можна уподібнити старозавітним опріснокам, які древній Ізраїль, звільнений від Єгипетського рабства, споживав у дні пасхальної седмиці (Вих. 12, 15-20). Святий Кирил, єпископ Турівський, який жив в XII столітті, говорить: «Як євреї із Єгипту по пустині несли, на своїх головах опрісноки (Вих. 12, 34), доки не перейшли Червоного моря, і тоді, посвятивши хліб Богу, розділили його між всіма, і всі, хто їв були здорові і страшні для ворогів, так і ми, спасенні Воскреслим Владикою від рабства уявному фараону-дияволу, виносимо з дня Воскресіння Христового священний хліб — артос на протязі цілого тижня і, на кінець, посвятивши цей хліб Богу, споживаємо від нього і зберігаємо його на здоров’я тілам і душам нашим».
Зі слів молитви на освячення Артоса ми дізнаємось про його нинішнє призначення та необхідність вживати цю особливу їжу: «Споглянь на хліб цей, і благослови, і освяти його… А нас, що приносимо його, й цілуємо та споживаємо, учасниками Твого небесного благословення сотвори, і всяку хворість, і недуги від нас Твоєю силою віджени, здоров’я всім подаючи».
