Дозвольте мені сьогоднішнє слово доповнити заради тих діточок і їхніх батьків, які прийшли нині причащатися. Ми святкуємо особливу неділю — Неділю Торжества Православ’я, коли згадуємо, як церковною постановою було відновлено шанування святих ікон.
У зв’язку з цим хочу нагадати вам, дорогі батьки: у кожному християнському домі мають бути ікони Христа Спасителя і Пресвятої Богородиці. Це можуть бути ваші вінчальні ікони — і дуже добре, якщо вони є у вашій оселі. Може бути ікона Тайної Вечері, яку традиційно розміщують на кухні. Також — ікона ангела-охоронця та небесних покровителів, на честь яких ми названі.
Обов’язково ікони мають бути в центральній кімнаті дому, куди ми запрошуємо гостей. Щоб людина віруюча, зайшовши до вашої оселі, могла перехреститися й побачити, що тут живуть православні християни. Безумовно, ікони повинні бути й у кожній кімнаті, якою ми користуємося, а особливо — в дитячих кімнатах.
Діти, ще з малого віку, щойно починають керувати ручками й ніжками та тримати голівку, дивляться на маму чи тата. Коли бачать, як батьки хрестяться, цілують святу ікону, вони намагаються наслідувати. Допомагайте їм у цьому. Можна зняти ікону з домашнього іконостаса, перехрестити дитину, дати їй поцілувати ікону й сказати: «Хрестися тепер ти». Так дитина зростатиме в пошані до святині.
Але дуже важливо, щоб з віком вона розуміла: святиня не в самій дошці чи фарбі, а в Тому, Хто зображений на іконі — у Господі Ісусі Христі, у Пресвятій Богородиці, в ангелові-охоронці.
Також від моменту хрещення на грудях дитини обов’язково має бути натільний хрестик. Інколи батьки бояться: щоб не зашкодив ланцюжок чи мотузочка. Але не було випадків, щоб хрестик завдав шкоди дитині. Тому і діти, і дорослі повинні завжди носити святий хрест — усюди й завжди.
Навіть коли ви їдете відпочивати — чи в Єгипет, чи в Туреччину, чи на якісь острови — натільний хрестик не знімайте. Можна зняти одяг, але хреста не знімайте. Завжди будьте з ним.
Діти мають бачити, що тато і мама перед сном хрестяться й цілують свій хрестик. Так само треба навчити й дитину: помолитися, прочитати з мамою «Отче наш», «Богородице Діво, радуйся». Потім перехрестити ліжечко, поцілувати свій хрестик. І так само зранку. Тоді дитина знатиме, що хрест Господній — це її духовний щит, як колись у воїна був щит, а сьогодні — бронежилет.
Водночас не слід ставитися до ікон як до амулетів чи оберегів. Не варто сприймати їх магічно. Ікона — це святиня, і вона повинна мати належне місце. Нічого поганого немає, якщо мама під час прогулянки має при дитині маленьку ікону. Але ставитися до неї потрібно з пошаною.
Під час освячення житла священник позначає стіни хрестами. Тепер є спеціальні наклейки-хрестики. Такі самі можна прикріпити й на дитячу колиску. Це буде видимий знак Божого благословення над дитиною.
Не треба також надмірно боятися вроків, чаклунства чи «зглазу». Якщо дитина охрещена, регулярно причащається, якщо батьки благословляють її хресним знаменням і живуть по-християнськи, благодать Божа перебуває з цією сім’єю. Господь захистить від усякого зла, заздрості чи людської недоброзичливості.
Тому не бійтеся. Нехай віра православна торжествує у вас і в дітях ваших.
Амінь
