Більшість атеїстів вважають себе розумними людьми просто тому, що атеїзм на їхню думку опирається на суто наукові дані. Той факт, що, припустімо, теорія Великого Вибуху (Big Bang) ніяких, підкреслимо – ніяких, дійсно наукових аргументів не має (як, зрештою, і теорія еволюції) їх, атеїстів, хвилює дуже мало. Чому?
Тому що, на мою думку, тут спрацьовує ефект «кнопки магнітофона», або практично підтверджується справедливість дослідів академіка Павлова: атеїсти чують слово і хапаються за нього, так само, як собаки Павлова бачили світло і починали виділяти шлунковий сік.
Це слово – «наука». Його, як магічне заклинання, достатньо сказати вголос або прописати на папері, як воно починає майже одразу діяти. «Наука» – і мозок перестає мислити логічно та тверезо, «наука» – і у людини паралізується воля, зникають звичайні рефлекси, а воля атрофується та перетворюється на нікому непотрібний філософський термін.
Наукові дані
При цьому, звичайно ж, кожен, хто жонглює «науковими даними», немов клоун паперовими кулями, впевнений в тому, що його аргументи непохитні, як Велика Китайська стіна. І навіть, коли через кілька років інший клоун почне жонглювати вже не кульками, а яблуками, він буде впевнений, що шлях розвитку та прогресу обраний правильно.
Так і хочеться згадати сумнозвісне: «Вірною дорогою йдете, товариші!» Так, для «науковця» будь яка теорія може бути хибною. Без проблем! Можна бути прихильником її, чи, навпаки, ворогом – це не важливо. Важливо те, що в уяві атеїстів твердо стоїть фундаментальне переконання – сама наука не може помилятися!
Тут ми зустрічаємося з такою вірою у непогрішимість, що папська екскатедарльна непогрішимість – це дитяча забавка (ex catedra – латинською з кафедри. Католицька Церква навчає, що коли папа говорить зі своєї кафедри, то він не може помилятись).
Будь яка нісенітниця , яка озвучена професором або доктором наук (навіть не треба Оксфорду чи Кембріджу, що ви! Достатньо нашого КПІ) починає серйозно обговорюватися, обдумуватись та або прийматись, або відкидатись. Так і хочеться цим людям сказати: і ви нас звинувачуєте у сліпій вірі? Та у нас і дещиці віри в свого Бога нема в порівнянні з вашою вірою в науку! Облиште, шановні, які аргументи? Про що мова? Тут справді джунглі Зімбабве з їхньою вірою в Олоруна.
Так от, пересипаючи свою мову словом «наука», атеїсти вже через це вважають себе людьми вченими. Ситуація в цьому випадку схожа на ту, коли людина часто вживає слово «Бог» і вважає себе релігійною. Але, на жаль, в більшості випадків таке «призивання» Імені Божого не має ніякого значення для самої людини.
Саме тому, напевне, Господь і заповідав не вживати Його Iм’я даремно, щоб кожен, хто промовить це слово, відчував всю відповідальність за це, а також навчився правильно ставитись до самого Бога. Можливо, варто вже і атеїстам задуматись над даремним вживанням слова «наука»? Адже не секрет, що більшість тих, хто часто посилається на наукові дані, самі ніякого відношення до науки не мають.
Правий був Френсіс Бекон, коли говорив, що великий розум наближає до Бога, а малий – віддаляє від Нього . Атеїзм і наука – це далеко не «чоботі-браття».
Одвічні запитання
Атеїстам здається, що вони можуть задати віруючим таке питання, на яке ті ніколи не зможуть відповісти. Так, такі питання є, але для більшості запитуючих не тільки відповідь буде надто складною, але й саме питання вони просто не зможуть сформулювати.
Не тому, що це не можливо, а тому, що не володіють термінологією, іншими словами – лексикон надто замалий. Ось тому вони, атеїсти, в основному обмежуються простенькими «загадками» на кшталт: «Що робив Бог до того, як створив світ?» (блаженний Августин відповів так: «Створював пекло для тих, хто задає такі запитання»).
Серед таких-от «наукових» питань якось осторонь стоїть одне, особливе питання, НАД-наукове. Звучить воно наступним чином: «Якщо Бог створив світ, то хто створив Бога?». Ось так. Як кажуть американці – «Бінго!».
Але, хочу розчарувати юного «шукача інтелектуальних пригод».Таке питання задають християнам ось уже протягом двох тисячоліть, і воно абсолютно точно вказує на духовну проблему того, хто запитує, так само як вказує на певну психічну проблему твердження «Я – Наполеон». І це не образа, ні, ні в якому разі!
Згадаймо пророка Давида: «каже безумний в серці своєму – нема Бога!». Але, спробуємо все ж таки, серйозно відповісти на це питання. При чому, зосередьтеся, з наукової точки зору. Отже…
Всесвіт мав початок. Це можна вивести із законів термодинаміки. Перший закон: загальна кількість маси і енергії у Всесвіті постійна. Другий закон: кількість корисної енергії у Всесвіті зменшується, тобто ентропія (відсутність порядку, або зменшення корисної енергії) неухильно наближається до максимуму.
Це означає, що якщо загальна кількість маси та енергії однакова, а кількість корисної енергії постійно зменшується, то Всесвіт не може існувати вічно – адже в такому разі він би вже сам себе знищив і прийшов би до так званої «теплової смерті».
Всі радіоактивні атоми розпалися б, всі частини Всесвіту досягли б однакової температури – і все, подальше виконання будь якої роботи (як-то рух планет, дія законів гравітації, хімічні реакції, тощо) унеможливилося б.
Отже, найімовірнішим виглядає така проста схема – Всесвіт був створений з великою кількістю енергії, і тепер вона поступово закінчується.
Але, припустімо, що наш «розумник» вірить, що Всесвіт має початок (в це вірять і всі справжні вчені), але не має причини. Але все, що має початок, має і причину. Це очевидно, тому що, якщо б у світі не діяв закон причини і наслідку, то ми б не мали ні історії, ні мистецтва, ні, в кінці кінців, самої науки.
Також слід зразу зазначити, що Всесвіт не міг бути і причиною самого себе, тому що це протирічить законам логіки, так як передбачає існування до існування, що є абсурдом. Отже, підведемо підсумок нашої короткої розмови.
Все, що має початок, має причину.
Всесвіт має початок (з цим вже не сперечається ніхто).
Значить, Всесвіт має причину.
Я не випадково виділив і підкреслив слова «має початок». Справді, тільки ті речі, які мають початок, мають і свою причину. Крім того, згідно теорії відносності Ейнштейна, простір, матерія та час нерозривно пов’язані між собою. Це означає, що сам час почався разом з матерією і простором.
Бог початку не має (так як і кінця), а отже, Він не має і причини, а також не залежить ні від простору, ні від часу, як всі матеріальні об’єкти. Він існує вічно, і Його ніхто не створював, тому що Він не потребує причини.
Протоієрей Тарасій Забудько
