Ми кожного разу відходимо після сповіді від аналоя з Хрестом та Євангелієм з одним і тим же добрим наміром: розпочати своє виправлення. Але щось підказує нам, що як неодноразово це не вдавалося, так може не вдатися і зараз.
Це «щось» дволике. З одного боку, в цій підказці звучить голос нашого досвіду – гіркого, негативного, але абсолютно реального. А з іншого, не можна не вгадати в ній же голос ворога, який робить замах зіштовхнути нас в розслаблюючий та позбавляючий здатність рухатися смуток. Причому тяжкість цієї дволикості очевидна: тут досвід виступає союзником спокусника: ми б і раді супостатові не повірити, але факти за нього…
Проте можуть так само виступити вони і за нас – якщо правильно, розумно або раціонально до досвіду підійти. Подвиг самовиправлення – взагалі найважчий, який тільки може понести людина.
Адже боротися доводиться не тільки і не стільки зі всілякими зовнішніми супротивниками, скільки зі своїми власними гріховними та шкідливими звичками, з самим собою, врешті-решт. А це дуже важко – точно вмирати доводиться. І нехай не тобі самому, а лише твоїй старій людині, але відчуття таке – ніби тобі.
Що тут потрібно? Образно кажучи, взяти в руки гострий ніж і почати відсікати ним те, чого в тобі бути не повинно. Начебто і образно, але біль така, немов і справді кров проливаєш. І не тільки сьогодні це потрібно робити, або завтра, або післязавтра, а щодня, доки ти ще на землі цій, доки в тілі.
Навалюється легкодухість і бажання працювати зникає. Розумієш, що відступаєш перед лицем труднощів, зраджуєш самому собі, але виправдовуєш тим, що труднощі об’єктивні, а ти сам нескінченно слабкий. І тобі все це – боротьба, самовиправлення – просто не під силу! І нічого тут не вдієш!
І так ворог черговий раз тебе пересилює – хитрістю, підступністю своєю. Але… Але що заважає бути хитрим і тобі? Якщо хитрість ця в спасіння?
А що? Хто сказав, що в духовному житті і в духовній боротьбі хитрощів бути не повинно? Преподобний Никодим Святогорець пише, що робити, якщо ти відчуваєш, що у тебе немає бажання і старанності молитися, якщо ти починаєш сумувати, коли розумієш, що в молитві доведеться провести довгий час, а тобі його шкода. І себе теж шкода.
«Пообіцяй собі, – навчає він, – що не виконуватимеш своє молитовне правило. Скажи: «Помолюся 15 хвилин, і все!». А через 15 хвилин запропонуй собі все-таки ще 15 помолитися. А потім ще. І ще. І ось вже усе правило прочитане!». Невже це не хитрість – розумна і корисна?
І відносно подвигу самовиправлення можна свої хитрощі придумати. Скажу про одну – особливо хитру.
Подвиг і аскеза припускають, перш за все, відмову від неналежного. Його потрібно викинути зі свого життя, немов якийсь непотріб – на смітник. Але непотріб-то непотріб, а тобі він вкрай дорогий – як багачеві його скарб: він швидше помре, чим розлучиться з ними, настільки він зрісся з його серцем.
І тому дійсно помре – на купі золота, як сторожовий пес. І душу погубить своєю жадібністю, закономірний наслідок якої – байдужість і немилосердя до тих, що мають потребу. Як же бути нещасному багачеві, як подолати цю фатальну прихильність до тлінного? І як нам бути?
Є десь у святителя Іоанна Златоуста така порада. Якщо ти жадібний, якщо ти не в силах розлучатися з тим, що для тебе цінне, почни розлучатися з непотрібним, поділися з іншими тим, що особисто для тебе нічого не вартує.
Нехай це буде першим кроком. Поступово з’явиться новий, доти незнайомий і навіть немислимий навик – віддавати. А найголовніше – Господь побачить твій стан і пошле тобі Свою всесильну допомогу.
Ось і з подвигом аскези те ж. Потрібно почати відмовлятися від того, що ти сам відчуваєш, як зайве, що не викликає задоволення, шкідливе. Таких речей немало, вони весь час присутні в нашому житті і залишаються в ньому через інерцію, через небажання щось змінювати.
Отже, принцип зрозумілий і хитрість ясна, яка вона і в чому. Є, правда, ще один тут нюанс, причому вкрай важливий: потрібно все, що робиш в цьому плані, робити заради Господа. Варто спробувати «похитрувати» і користь від цього не змусить себе чекати. Справді варто…
Ігумен Нектарій (Морозов)
Переклад українською – газета “Волинь Православна”, 2013, № 7
