Мабуть кожна людина задає собі запитання: що таке щасливе дитинство, щаслива юність. молодість?
Щасливе дитинство. Це коли біля тебе найближчі люди. Ти завжди і в усьому відчуваєш їх любов і турботу.
Щаслива юність. Це ті самі любов і турбота, але плюс друзі, нові знайомства, подорожі, відпочинок.
Молодість – пошук, самореалізація, праця, але знову ж при підтримці і розумінні близьких людей. Можливо у ту пору цих людей ми незавжди помічаємо, та ми знаємо. що вони є.
Щаслива старість… Хтось скаже: а хіба старість буває щасливою? Адже твоїми супутниками стали неміч та хвороби. Напевно в цих словах є частина правди, але не вся. Старість можна зрівняти зі збором врожаю. Адже протягом всього свого життя людина, щось сіє – добро чи зло, прагнення чи розчарування. І в міру того, яким був цей посів – отримує результат.
Коли ми всіваємо свою любов в наших дітей, вона згодом обернеться взаємною любов’ю. Коли допомагаємо їм у час життєвих пошуків – отримаємо повагу і авторитет. Коли підтримаємо у скрутні часи – не залишимось без їхньої підтримки, коли будемо потребувати її самі.
Тобто, ми щасливі, коли потрібні, коли, як і у дитинстві, відчуваємо взаємну любов і турботу.
Автор: Протоієрей Анатолій Сидько,
благочинний Іваничівського округу
