Як знайти чоловіка?
Подивитися, кому ти можеш приносити радість, розповідає протоієрей Олексій Потокін
Мерехтлива взаємність
Священне Писання говорить, що людина живе тільки тоді, коли вона не самотня. Так, існує дружба. Але дружба рідко буває інтенсивною, а знаходитися в спілкуванні з іншим – це наш щоденний хліб. У цьому сенсі шлюб – шанс ожити.
Якщо я знайшов людину, але думаю від неї тільки отримувати – хочу, щоб вона мені подобалася, приносила задоволення, розуміла, жаліла, забезпечувала, – сумісного життя може не відбутися. А якщо мені важливо, чи щаслива вона, чи можу я їй допомогти, тоді не постає запитання, перебувати мені в шлюбі чи ні – звичайно, перебувати!
Людина щаслива, коли вона потрібна. Справжній шлюб буває, тільки коли є хоч би маленька, мерехтлива, але взаємність. Сьогодні мені важливий інший – завтра я одурів від егоїзму, але я для нього важливий. І навіть це неспівпадання, яке не дає простої ясної радості, воно – очікування один одного, і воно зробить життя щасливим.
Ми не уміємо говорити дякую за те, що хтось знаходиться з нами під одним дахом. А це велике благо. Робінзон Крузо був радий навіть людоїдові! Тому що хоч людоїд і міг його зжерти, але один він пропадав, а з людоїдом – ні.
Інший може зі мною не розмовляти, не розуміти мене, але він розділив зі мною дах, дихає зі мною одним повітрям – і за це вже можна схилитися перед ним. Але ми цього не цінуємо і не розуміємо.
На духовній мові можна інакше сказати. Христос говорив: блаженні убогі духом. Хто такий убогий? Той, хто розуміє ясно, що один він жити не може. І він іншому стає вдячний, коли той зверне на нього увагу.
І коли у людини з’являється подяка, а не вимогливість, коли вона говорить: я постараюся – нехай не зможу, але я постараюся прожити заради цієї людини, – тоді вона зрозуміє, що це і є щастя. Сказано: хто в малому невірний, той і у великому невірний, – тому шлюби і руйнуються. Ми жадібні, ми хочемо все і відразу. І хочемо для себе. Адже шлюб – це не ресторан, де нас повинні обслужити.
Шлюбний бенкет
Як знайти чоловіка? Подивитися, кому ти можеш принести радість. Не задоволення, а радість. Христос говорить, що радість – це те, що назавжди. Я переконаний – і кожна матір зі мною погодиться, коли думатиме про свою дитину, – що будь-яка людина дорогоцінна. Немає людей, у яких не було б талановитого серця. І з будь-якою людиною можна бути щасливим.
Але ми горді, це нас мучить. Мені вигідно вважати людей за поганих, не моїми, я їх викреслив з життя – і живу спокійно. Важко ввести людину в своє життя – потрібна мужність.
Як зрозуміти, що це твій суджений? Я говорив про взаємність. Насильно милим не будеш, чіплятися не можна. Але, якщо людина пропонує, якщо вона скаже такі слова: «Знаєш, а ти можеш мені радість принести» – то ти забудь про себе. Нехай вона буде рада. Так, ми горді, егоїсти – але якщо ти відчуєш, що ти іншому життя пом’якшив, ти зможеш сказати: я прожив не дарма, хоч я і мучився, і страждав, і терпів.
Христос говорить: не думай про день завтрашній, він сам про себе поклопочеться. Якщо я думатиму, як я буду щасливий через рік, п’ять, десять років, – я ніколи заміж не вийду. А якщо я бачу, що сьогодні може бути ця взаємність, то з цього сім’я виросте такий плід, що ви здивуєтеся.
Недаремно Євангеліє весь час говорить про шлюбний бенкет. Коли там згадується про дів, про наречених – це не про жінок, це все про душі. Христос говорить: люди, та прокиньтеся ви, ви ніколи не зможете бути щасливими наодинці! Але люди в це не вірять.
Смерть егоїста
На шлюб робить пропозицію чоловік – цим він говорить, що бере на себе відповідальність. Але у відчуттях, в проханні про взаємність може відкритися першим будь-хто, не важливо, чоловік чи жінка.
Людина може вирішити: я хочу з іншим розділити життя. І запропонувати це йому. Біда в тому, що ми не уміємо пропонувати. Ми відразу починаємо вимагати.
Жінка, відкриваючись, ризикує – вона оголяє свою душу, а їй можуть відмовити. Але справжніх стосунків без уразливості бути не може. Не потрібно робити з відмови трагедії. Це потрібно просто пережити. І сказати дякую. Раз чоловік не зміг підмітити бажання розділити з ним життя, пройшов повз – слава Богу. Але ваш обранець може не підмітити цього відразу. Потрібно дати йому час.
Є приклад в Біблії, коли чоловік очікував свою дружину 14 років. Я розумію, зараз стільки чекати ніхто не буде. Але все одно щось від цього має бути. Це як у вихованні дітей. Якщо ви хочете їх вишколити та видресирувати – ви їх втратите. Якщо виховуєте дитину і чекаєте її – ви її придбаєте.
Побачити, почути іншого, повірте, важко. І інший розкриється не за одну секунду. Якщо ви порушуєте заповіді Христа – ви Його вбиваєте. Так само і з людиною. А ось якщо ви не порушуєте закони її життя, бережете її – не смієтеся, не ображаєте, не пред’являєте претензій, ця ощадливість – одна з ознак глибокого ставлення. І якщо людина це відчує, тоді вона зможе вам довіритися.
Згода на шлюб – це в якомусь сенсі смерть, смерть егоїста. Я відмовляюся від себе – це, безумовно, боляче. Тому орієнтуватися на свої відчуття – з кимось мені легко, а з кимось складно – це лукавство. Зараз люди говорять: закохані – мається на увазі, що ми один від одного отримуємо задоволення. Але шлюб – це гірше.
Як ми зазвичай живемо? Я вам симпатичний – і ви бачите в мені тільки хороше. Ви розсердилися – і бачите, скільки в мені важкого та поганого. Але це все неправда. А ось коли ви бачите мене таким як я є і готові моєму маленькому хорошому радіти, а велике погане покрити – це і є єдине гідне ставлення.
Мені потрібний друг, якому я зроблю щось погане, зраджу, – а він від мене не відмовиться. Мені легко в Церкві, тому що тільки Бог так до мене ставиться. Тому грішники Його краще відчувають. Праведник все старається, старається – а ніби Бог його і не чує. Грішник ліг і бачить, що ось він такий, – а Бог не відмовився. І подружжя покликане до цього.
Христос на весіллі в Кані Галілейській подав краще вино в кінці. І я бачив сім’ї, де подружжя до кінця життя просто тануло один від одного.
Життя справжнє – таке: ось ми зустрілися з вами – я вам радий. Пройшло 20 років – моя радість зросла. Я бачу, як у людей вмирають стосунки, шлюб руйнується, далі знову йдуть нові закоханості, і триває це все до межі, поки людина не стане бездушною. Це все не любов. Любов – це тільки те, що росте.
Сказано: кому багато прощається, той багато любить. Знаєте, для чого ще варто одружуватися? Якщо ти захочеш дізнатися, наскільки ти гордий. Людина може дізнатися про себе, тільки коли вона разом з кимось. Наскільки ж ми один для одного гонителі та мучителі, наскільки ми мертві. Це приводить до тверезості.
Очікувати
Якщо людина знайде собі чоловіка або жінку в 90 років і стане щасливою – і це не пізно. Тому що щасливими стають для вічності. І якщо у вас буде п’ять хвилин щасливих в житті – я вам поклонюся в ноги. А найчастіше в шлюбі ці п’ять хвилин люди чекають роками. Це шлях один до одного, і нічого тут боятися.
Мені здається, якщо людина не хотіла одружуватися – це біда. А якщо хотіла, але цього не відбулося – то я кланяюся цій людині. Якщо вона все життя чекала, думаєте, вона не може бути щасливою? Неправда. Подивіться на історію Церкви: Христа скільки поколінь очікувало, що, вони дарма прожили? Чекати іншу людину – це велика справа. Послухайте, а скільки Бог нас всіх чекає? А чому ми не повинні?
Як християнин я повинен чекати всіх. З кимось мені призначено бути в шлюбі. А всі інші для мене друзі. Якщо я спіткнувся – ви для мене матір, якщо ви спіткнулися – я для вас батько. Мені здається, віру можна пояснити тільки тим людям, які відчували та переживали дружбу.
Я повинен чекати всіх і завжди. І це очікування на мові духовній називається надія. Очікування іншого – це не просто ви мені друг і я вам друг, і все, а – я чекаю, коли я сам змінюся. Стану глибше, розумніше. Чекаю, коли ви виростете. Я думаю, коли ми помремо, ми там зустрінемося – і не впізнаємо один одного, тому що ви будете кращі, ніж я вас бачив.
Христос чекає – проте, деякі проходять повз нього. Для мене стосунки з Богом подібні до стосунків з людьми. Я можу не підмітити вашого розуму, вашої неповторності. І станеться, що я пройшов повз вас. Люди часто помиляються. Часто вони хочуть надбання людини – її талантів, можливо, розуму, багатства, – але не її саму.
Зустріч з іншим – це дуже непросто. Іноді до цієї зустрічі йдеш дуже довго. Старець Симеон 300 років йшов. Але людина, яка по-справжньому чекала, ніколи про це не пошкодує. Навіть, якщо вона тут, в цьому житті, не отримає відповіді.
Журнал про православне житя – Нескучный Сад
Переклад українською – газета “Волинь Православна”, 2013, №10
