Проголосуймо за Героя! Станіслав Вакуліч – уособлення кожного молодого православного парафіянина, який поліг, захищаючи Україну
Станіслав Вакуліч зростав духом у парафіяльній громаді храму Почаївської ікони Божої Матері в місті Ковелі – тихий, добрий, щирий юнак, єдиний син у матері, вірний своїй Церкві, справжній християнин.
У 18 років він добровільно вступив до лав Національної гвардії України, а коли йому ще не виповнилося 22 років, поклав своє життя в бою під Покровськом на Донеччині, захищаючи рідну землю, маму Ларису, наречену Софію, яка вірно чекала його з фронту, і кожного з нас.
Станіслав загинув 25 січня 2025 року, лише за кілька днів до ротації, під час якої планував освідчитися своїй обраниці. Від перших днів повномасштабної війни він був на передовій і до останнього подиху залишався вірним присязі, своєму народові й Богові.
«Немає більшої любові, як коли хто душу свою покладе за друзів своїх»
(Євангеліє від Іоана 15:13).
Його хоробрість, доброта, любов до ближніх і безмежна відданість Батьківщині – це приклад справжнього християнського воїнства і духовної мужності.
До Президента України подано петицію про присвоєння Станіславу Вакулічу найвищої державної нагороди – звання Героя України (посмертно). Просимо підтримати цю ініціативу всім серцем і молитвою. Перейти до петиції: https://petition.president.gov.ua/petition/247630
Що можемо зробити ми:
* Молитися за упокій душі новопреставленого воїна, у Хрещенні – Стахія.
* Молитися за його матір Ларису, яка втратила єдиного сина.
* Молитися за юну наречену Софію, яка втратила коханого.
* Поширити правду про його подвиг і підтримати петицію, яку можна знайти на офіційному сайті Президента України в розділі «Електронні петиції». Перейти до петиції: https://petition.president.gov.ua/petition/247630
Вічна пам’ять молодому воїну Стахію!
Нехай Господь упокоїть його душу в Небесному Царстві Своєму.
Нехай його приклад надихає нас любити, служити, вірити – по-справжньому.
