Часи окупації та релігійного приниження
У ІІ столітті до Різдва Христового земля Іудеї була під владою сирійсько-грецького царя Антіоха Єпіфана. Це був не просто чужинець — він був ідолослужителем, який хотів, щоб усі піддані відмовилися від віри в Єдиного Бога та прийняли його язичницькі звичаї.
Він особисто осквернив і розорив головну святиню іудеїв — Єрусалимський храм, заборонив виконувати Закон Мойсея, карав за шанування суботи й примушував їсти м’ясо тварин, заборонених Божим Законом. Для іудеїв це було не дрібницею — це був прямий наказ відректися від Бога.
Суд над сім’єю
У ті важкі дні серед небагатьох, хто не зрадив віри, була вдовиця Соломія та її семеро синів. Вони були послідовниками старця-священника Єлеазара, котрий мученицьки постраждав за віру, аби вберегти молодих від спокуси зради. Їх привели до царя. Він хотів, щоб вони зламалися:
— Їжте свинину, як усі інші, — сказав він, — і будете жити.
Але найстарший брат відповів:
— Дарма ти цього від нас вимагаєш. Ми готові краще померти, ніж переступити закони наших батьків.
Катування і свідчення віри
Тоді цар наказав катувати братів одного за одним. Кожен перед смертю говорив слова, які передавали їхню непохитну віру:
• Другий брат сказав:
— Ти відбираєш у нас теперішнє життя, але Цар світу воскресить нас для життя вічного, бо ми помираємо за Його Закон.
• Третій брат, простягаючи руки, сказав:
— Від Бога я їх одержав, і через Нього сподіваюся знову їх отримати.
• Четвертий промовив:
— Краще померти від людської руки, чекаючи від Бога воскресіння, ніж жити у гріху.
Ці слова були не просто красивими — вони звучали з уст юнаків, які вже знали, що за кілька хвилин помруть.
Мужність і подвиг Соломії
Соломія стояла поруч. За людськими мірками вона мала б благати про милість, але робила інше — підбадьорювала кожного сина:
— Не бійтеся мучителів, а пам’ятайте, що Господь бачить вас. Він створив світ і дасть вам нове життя. Ми краще втратимо тимчасове, ніж вічне.
Її слова були для синів міцнішими за будь-яку зброю. І вони йшли на смерть із надією на воскресіння.
Коли мученицьки постраждали всі семеро юнаків, материнське серце Соломії не витримало, і вона померла. Душею поспішила у життя вічне за своїми синами.
Що це означає для нас
Ця історія — не просто давній героїчний переказ. Вона нагадує, що вірність Богові випробовується саме тоді, коли довкола всі здаються. Іноді ворог не приходить із мечем, а з пропозицією: «Тільки трохи поступися».
Макавеї вчили: поступка в малому, коли це — зрада Бога, насправді є втратою найбільшого. Вони обрали вічне, навіть якщо це коштувало їм життя.
14 серпня (1 серпня за старим стилем) наш православний народ разом із Церквою шанує подвиг віри братів Макавеїв, як прообраз християнських мучеників.
