Сім’я як система взаємин

Людина живе у різних системах (наприклад, в соціальній, політичній, філософській системі та інших), залежить від них, прямо або побічно підпадає під їх вплив.

Але, мабуть, єдиною системою, яка найбезпосереднішим і істотнішим чином впливає на людину від народження і до глибокої старості, є його так звана «розширена» сім‘я.

Сім’я – це система взаємин

У сім’ї важливі не тільки її члени самі по собі, але також стосунки і зв’язки між ними. Іншими словами, для сім’ї має значення не тільки її структура, але і організація, яка залежить від способів взаємодії її членів. Мало того, жодне явище сімейного життя неможливо вивчати і трактувати як окремий елемент, а завжди тільки стосовно до всієї системи конкретної сім’ї.

Члени сім’ї зазвичай взаємозв’язані один з одним дуже міцними зв’язками. Ці зв’язки набагато міцніші, як може видатися на перший погляд. Вплив сім’ї відбувається навіть після того, коли людина покине сім’ю, адже це віддалення буде тільки «фізичним», тілесним.

У психологічному і духовному плані вона ніколи не покине ту сім’ю, з якої ведеться її походження. З психосоціальної точки зору людина все своє життя складає частину сім’ї, з якої вийшла, а також тієї сім’ї, яку сама створила. Ця спадкоємність поколінь називається родом.

Однією з відмінних рис, властивих сім’ї як системи є той факт, що шлюб і сімейне життя, зрозуміло, ставлять певні обмеження на свободу кожного з членів сім’ї, але при цьому і сім’я, у свою чергу, є відповідальною перед кожним своїм членом. Бути абсолютно «автономним» в сім’ї неможливо, оскільки її члени знаходяться в постійній фізичній, соціальній і психологічній взаємодії, вони залежать один від одного, потребують один одного.

В той же час, сім’я повинна надати своїм членам, по-перше, особистий простір, в якому їм було б затишно і комфортно, де вони відчували б себе вільними і могли відпочити і розслабитися, а по-друге, упевненість в отриманні емоційного тепла, захисту і підтримки, без якої людині важко дозріти і проявити себе як особистість.

Друга найважливіша якість сім’ї як системи – це її динамічність і мінливість. Сім’я за природою своєю не статична. Будь-яка зміна, яка відбувається з одним з членів сім’ї, безпосередньо впливає на всіх інших. Так само і зміна, що відбулася зі всією сім’єю в цілому, впливає на кожного члена сім’ї окремо. Одним з видів таких змін є зміна ролей членів сім’ї.

Сімейні ролі

Згідно із соціологічним визначенням, соціальна роль – це сукупність зразків поведінки, яку оточуючі очікують від людини. Кожна людина грає безліч ролей, залежно від того соціального оточення, в якому вона живе. З погляду соціології, ролі розділяються: на тих, що відносяться до «природного статусу» (рід, вік і, в цілому, все те, що відноситься до біологічної суті людини) та на ті, які належать до її «придбаного статусу» (наприклад, професія, членство в якому-небудь клубі та інше).

Одружуючись, кожна людина отримує нову роль, яка стає головною стосовно до тих, що у неї були до цих пір. Ролі сина або дочки, тісно пов’язані з рідною домівкою, послабляються, тому що діти виросли і тепер самі стали подружжям. З народженням дітей особливо важливою стає батьківська роль обох з подружжя, яка має велике значення для нормального сімейного життя.

Сім’я – це система, яка може правильно функціонувати лише в тому випадку, якщо кожен член сім’ї добре знає свою роль або ж вчиться виконувати ті ролі, які від нього чекають інші люди. У «розширеній», традиційній сім’ї молодші її члени пізнають не тільки свою роль, але і ролі багатьох інших членів сім’ї.

Кожна людина в сім’ї отримує свою ідентичність. Вона усвідомлює, хто вона, що від неї очікують інші люди, розуміє, що б вона сама бажала отримати від оточуючих, як їй здобути визнання спочатку в рамках своєї сім’ї, а потім і в суспільстві.

Сім’я повинна брати на себе основне завдання виховання і соціалізації дитини. В той же час, в сучасних умовах, інші соціальні інститути – засоби масової інформації, дитячий садок, школа – дають свої зразки поведінки. З маленьких років на дітей може вплинути чужий конкретній сім’ї менталітет і уявлення про життя.

Проте, як би не впливало суспільство на уявлення людини про свою ідентичність, саме в сім’ї хлопчик готується стати чоловіком та батьком, а дівчинка – жінкою та матір’ю. Приклад старших членів сім’ї допомагає молодшим отримати ідентичність свого роду і навчитися грати відповідні соціальні ролі.

У сім’ї, як і в інших соціальних групах, має місце взаємозалежність ролей, наприклад батько-син, матір-дочка, дідусь-онук. Без онуків не може бути дідуся, а без сина або дочки людина не може грати роль батька або матері.

Правильний розподіл ролей і обов’язків між членами сім’ї допомагає їй нормально функціонувати. Дуже важливо, щоб кожен член сім’ї добре знав свою роль, ролі інших, а також, щоб його поведінка відповідала цьому знанню. Жодна роль не може бути відокремленою і незалежною від іншої.

Всі ролі кожного члена сім’ї з’єднуються зі всіма ролями, які грають інші члени. Наскільки чіткішими є межі кожної ролі в уявленнях всіх членів сімейства, настільки ефективніше люди можуть спілкуватися один з одним, не залишаючи при цьому можливості для порозумінь або спроб неправильно тлумачити поведінку людини в сім’ї.

Заперечення або змішення ролей часто приводить до великих проблем. Наприклад, безліч конфліктів між подружжям походить від того, що на іншого члена сім’ї повністю покладається відповідальність, яка, по суті, є загальним обов’язком. Сімейні конфлікти мають своєю підосновою той факт, що люди не уміють – або не хочуть – розподіляти сімейні ролі і добре виконувати їх.

З часом відбувається зміна представлень суспільства про ту, або іншу сімейну роль, також людина протягом свого життя фізично, психічно і соціально розвивається, завдяки чому її соціальні сімейні ролі змінюються. Це очікуваний і природний процес, який, втім, пов’язаний з рядом проблем і не завжди є позитивним.

Німецький філософ і соціолог Макс Хоркхаймер писав: «Ідеальна сучасна матір планує виховання своєї дитини майже по-науковому, починаючи із строго збалансованого харчування і закінчуючи такою ж строго визначеною та розрахованою кількістю похвали і покарання, що радять всі популярні книги з  психології. Поведінка матері у ставленні до дитини стає все більш раціоналістичною, жінки сприймають свою материнську роль як професію. Навіть любов стає засобом педагогіки. Спонтанність, природна безмежна турбота і материнське тепло у ставленні до дітей зникають».

Сучасна «нуклеарна» сім’я покладає на жінку – дружину і матір – ряд складних та важких ролей, з якими їй буває не під силу впоратися поодинці. Чоловік і батько – починає брати участь в різних роботах по будинку. В результаті межі між ролями чоловіка і жінки у веденні домашнього господарства все менш помітні, хоча ця роль як і раніше традиційно вважається за жіночу. Саме тому в сім’ї при обговоренні проблем, пов’язаних з обов’язками по будинку, повинні переважати відчуття відповідальності та любов чоловіка.

Особливу увагу хотілося б звернути на роль батька в сучасній сім’ї. Багато чоловіків виконують цю роль досить «фрагментарно». Чому це відбувається? Чоловік може дуже присвячувати себе роботі, внаслідок чого «втрачається» сім’я. Або його не привертає сімейне дозвілля, відпочинок зі всією сім’єю.

Можливо, він «тікає» з сім’ї через поведінку дружини, якихось сімейних проблем, які він не в змозі або не хоче вирішувати. Іноді чоловік є інфантильним, він все ще вважає себе за частину батьківської сім’ї, залежить від неї і не володіє особистою «автономією».

Погані побутові умови теж можуть стати причиною або приводом для прагнення чоловіка знаходитися поза будинком велику частину свого часу, а значить, до невиконання ним своїх обов’язків стосовно до сім’ї.

В деяких випадках члени сім’ї грають не ті ролі, які, теоретично, повинні були б, а ті, які їх вимушують грати обставини (наприклад, робота маленьких дітей, батьківська роль дідусів і бабусь).

Коли на одного з дітей в сім’ї перекладається частина батьківської ролі, то це може виявитися одночасно і необхідною допомогою сім’ї в певних обставинах, і початком великих психологічних проблем між цією дитиною і його братами та сестрами. Дитині, «виконуючій обов’язки» матері або батька, доведеться долати заздрість, небажання слухатися, а іноді і ненависть інших дітей.

Ще однією проблемою, пов’язаною зі зміною або змішенням ролей, є спілкування з літніми людьми в сім’ї. Спілкування онуків з дідусями та бабусями – необхідний і радісний аспект сімейних взаємин. В той же час, спілкування старших членів сім’ї з молодою подружньою парою зазвичай наповнене тертями та конфліктами.

Бабусі і дідусі, як найстарші члени сім’ї, займають сьогодні почесне, хоча і не головне, місце в сімейній ієрархії. Та все ж часто їх поведінка трактується членами сім’ї як не цілком адекватна і викликає у їх власних дітей відчуття непорозуміння або роздратування. Найчастіше за такими діями і подібною реакцією стоїть знову ж таки невміння кожного члена сім’ї грамотно розподілити сімейні ролі або вчасно усвідомити і пристосуватися до зміни своїх ролей.

Однією з проблем зміни ролей в сім’ї є так званий «розрив поколінь». У найширшому і найдревнішому сенсі проблема батьків і дітей втілює собою одвічну боротьбу старого і нового.

Природно чекати, що у дітей будуть власні уявлення про світ і своє місце в суспільстві, які відрізняються від думки старших. Мабуть, цей конфлікт можна назвати не «зіткненням ролей», а «зіткненням точок зору», що є у кожного покоління.
Батьки і діти, схоже, дивляться на світ «з різних дзвіниць»:

Одна з місій кожної сім’ї – допомогти дітям поставити свої цілі в житті і навчити їх бути наполегливими в їх досягненні. Батьки, які не дають своїм дітям нічого, окрім грошей та задоволень, створюють в них велику психологічну порожнечу, особливо небезпечну в підлітковому віці.

Уривок з книги грецького психолога Павла Киріакидіса «Сімейні взаємини»

Консервативний жіночий журнал- Матроны.RU

Переклад українською – газета “Волинь Православна”, 2013, № 7