У нашому храмі Почаївської ікони Божої Матері в Престолі покояться мощі священномученика Володимира
Митрополит Київський і Галицький Володимир під час керування Києво-Галицькою кафедрою змушений був боротися з впливом революційного настрою народних мас на церковне життя.
Після лютого 1917 року його служіння стало пов’язане не тільки з духовними спокусами і труднощами, але і небезпекою фізичної розправи. Але святитель розумів, що за віру може постраждати. Так і сталося.
Увечері 25 січня (7 лютого за н. ст.) 1918 року п’ятеро озброєних солдатів на чолі з матросом увірвалися в покої владики в Києво-Печерській Лаврі і, давши йому на збори трохи більше півгодини, вивели митрополита Володимира спочатку на лаврський двір, а потім за Економічні ворота Лаври.
У свою передсмертну хвилину в молитві до Господа митрополит просив і про прощення своїх убивць. Благословляючи їх обома руками, владика прийняв мученицьку кончину: в акті медичного огляду тіла убитого митрополита зафіксовано, що архіпастиря розстрілювали розривними кулями і кололи холодною гострою зброєю.
Святитель став першим архієреєм-новомучеником в часи більшовицького терору.
