У Православній Церкві під час Великого посту встановлено особливі дні поминання померлих — суботи 2-ї, 3-ї і 4-ї седмиці посту. Їх часто називають батьківськими або заупокійними суботами. У ці дні звершується заупокійна Божественна літургія, панахиди та загальне церковне поминання всіх спочилих православних християн.
Чому?
Великий піст — час покаяння і пам’яті про вічність
Великий піст взагалі спрямований на пам’ять про смерть, суд і воскресіння.
Людина дивиться на своє життя в світлі вічності.
Тому молитва за померлих у цей період дуже природна:
Церква нагадує, що ми всі складаємо одну спільноту — і живі, і спочилі.
Це називають єдністю Церкви земної і небесної.
Субота — день спочинку
У біблійній і церковній традиції субота пов’язана з темою спокою.
Христос перебував у гробі в суботу, звершуючи таїнственне сходження до аду.
Тому субота в богослужінні часто має заупокійний характер.
Турбота Церкви про тих, за кого нікому молитися
У древній традиції ці суботи мали ще одну важливу ідею:
пом’янути тих, кого ніхто не поминає — загиблих у війнах, мандрівників, бідних, самотніх.
Тому молитва в ці дні часто формулюється як поминання всіх від віку спочилих православних християн.
