На 98-му році життя помер відомий православний старець, духівник Троїце-Сергієвої Лаври архімандрит Кирил (Павлов).
Отець Кирил згадував, що в юності не був релігійним. Він народився в 1919 році і з раннього віку жив у невіруючого брата – під впливом такого середовища він і сам відійшов від релігії. Зміна з майбутнім старцем сталася в Сталінграді в 1943 році. Сам він згадував, як тоді, будучи солдатом, серед руїн зруйнованого міста знайшов головну книгу свого життя.
«Став читати її і відчув щось таке рідне, миле для душі. Це було Євангеліє. Я знайшов для себе такий скарб, таку втіху! .. Зібрав я всі листочки разом – книга розбита була, і залишалося те Євангеліє зі мною весь час. До цього таке збентеження було: чому війна? Чому воюємо? Багато незрозумілого було, тому що суцільний атеїзм був в країні, брехня, правди не дізнаєшся … Я йшов з Євангелієм і не боявся. Ніколи. Така була наснага! Просто Господь був зі мною поруч, і я нічого не боявся ».
У 1946 році відразу після демобілізації він вступив до семінарії, а в 1954 році прийняв чернечий постриг.
Архімандрит Кирил був духівником Патріарха Алексія II і всіх ченців Троїце-Сергієвої Лаври, писав тисячі листів, відповідаючи на питання самих різних людей про віру, Церкву і Бога. Всі хто спілкувався з ним, згадували старця, як людини дивовижної віри, в спілкуванні з яким багато знаходили розраду.
Уже в 2000-х отець Кирил переніс важкий інсульт і з тих пір майже не міг спілкуватися із зовнішнім світом. В одній з публікацій «Фоми» відомий кардіолог Олександр Недоступ говорив про той період життя старця:
«Одного разу я був у отця Кирила … Одна з жінок-послушниць, які за ним доглядають, розповідала, як недавно він дуже скорботно шепотів: «Війна, війна … » – і робив якісь рухи рукою, як ніби кадилом махав, здійснюючи заупокійну молитву. Схоже, він внутрішньо плакав, схоже, він дуже тужив…»
За матеріалами журналу “Фома”
