Володимирська (Києво-Вишгородська) ікона Божої Матері, або приклад, як через міжусобиці і чвари українці втрачали святині, але святині не полишають українців.
За переданнями, це перше прижиттєве зображення Діви Марії, написане апостолом-євангелістом Лукою. Ікона була створена на липовій дошці від стола, за яким свого часу трапезував Сам Спаситель разом з Пречистою Матірʼю та праведним Іосифом. Зображення на іконі було схвалено Богородицею і з того часу більшість православних іконописців орієнтувалися на нього при відображенні образу Богородиці та іконах.
В 450 році, під час правління імператора Феодосія-молодшого, ікону роботи апостола Луки перенесли з Єрусалиму до Константинополя. В XII столітті Царгородський патріарх надіслав святий образ до Києва. Київський князь з великою вдячністю прийняв цінний дар і поставив її у Дівочому монастирі Вишгорода, який на той час був місцем частого перебування київських князів і центром паломництва християн. Згодом для святого образу був споруджений храм. Біля ікони відбувалися чисельні чудеса та зцілення. Багато паломників приходили вшанувати ікону Вишгородської Божої Матері.
Та не судилося іконі надовго залишатися в цьому місті. Чвари між князями, безперервна боротьба за київський престол призвели до того, що у 1155 році син Юрія Долгорукого князь Андрій Боголюбський викрав Вишгородську ікону Богородиці та вивіз її до Володимира-на-Клязьмі, де розмістив в Успенському соборі. З того часу в історичних джерелах про неї згадують, як про Володимирську ікону Божої Матері.
У 1395 році, рятуючи святий образ від небезпеки з боку монголо-татарських ординців, його перевозять до Москви. Через деякий час ікону повертають до Володимира, але у 1480 році вона остаточно залишається в Москві.
Перед цією іконою моляться до Божої Матері про захист сімʼї та примирення в родині, виборі вірного рішення та подоланні життєвих негараздів, зцілення від хвороб та подоланні ворогів.
