Коротенька притча про нерозумного багача навчає багато чому
Проте їжу звичайно вживають ложку за ложкою. І той, хто сьогодні має намір скуштувати від цього євангельського уривку, нехай підставляє свою. Хоч би одну, хоч би чайну, але наповню. Приготуйтеся, вміст не дуже смачний, оскільки мова піде про раптову смерть.
Факт залишається фактом – про смерть ми вважаємо за краще не думати. І в цій притчі ми схильні побачити тільки викриття гордості, самозвеличення, жадібності, дурості. Все це є, але і тема смерті – теж присутня.
Один мій співбесідник, коли розмова торкнулася пам’яті про смерть, різко заявив, що він не бажає займатися подібним мазохізмом. Що ж, та людина була далека від Церкви, в Якій без яких-небудь мінливих відчуттів ми знову і знову благаємо у Бога «християнської кончини життя нашого, безболісної, бездоганної, мирної».
Раптова смерть, проте, не рідкість. Нещасні випадки щохвилини викреслюють із списку тих, що живуть величезну безліч людей. Скільки щорічно гине людей на дорогах. Додамо сюди незліченні жертви пожеж, потопів, землетрусів і інше. Картина невтішна.
Наступна категорія – несподіваний обрив здоров’я у вигляді інфаркту, інсульту, отруєння і так далі. Регулярно зустрічається і смерть абсолютно здорової людини, такої як багач з притчі, під час сну.
Господи, чи не я на черзі?
Більшість ж раптових смертей відбуваються, як не дивно, на смертному одрі, тобто тоді, коли кінець, що наближається, усвідомлюється всіма, тільки не самим вмираючим. Він ще сподівається, що поживе – якщо не рік – другий, то хоч би місяць – другий. Ну, або день – другий. Гаразд, нехай навіть годину – другу. А смерть прийшла в наступну ж хвилину.
Трагедія раптової смерті не в тому, що людині «ще б жити та жити», а в тому, що це величезний ризик померти не готовим до зустрічі з Богом. Найбільша помилка в житті – закінчити її з непідготовленою душею. Інші помилки виправимі. Щось можна змінити, щось відмолити. Але раптову смерть не прокрутиш назад. Готуватися до неї потрібно постійно, не розраховуючи на якийсь запасний резерв часу. Його може не бути.
Деякі люди відкладають своє релігійне життя до довгого ящику, заспокоюючи себе такими нехитрими висновками. Мовляв, благорозумному розбійникові Спаситель відкрив райські двері уже після декількох сказаних ним слів – і нам досить тільки встигнути викрикнути перед смертю від усієї душі та від щирого серця: «Господи, помилуй!»
Але Бог «кого хоче милує, і кого хоче ожорсточує» (Рим. 9: 18). Не варто гратися з вогнем! Один і той же вогонь розтоплює лід та сушить глину. Один і той же Бог милує серце скрушне та робить жорстоким вперте. Багато разів відмовляючись від духовного життя, людина може в передсмертну мить про нього і не пригадати. І цієї миті, як ми бачили вище, може і не бути як такої.
Як же не допустити цієї фатальної помилки?
Як завжди, навчаючись на помилках інших людей.
Сьогодні повчимося, дивлячись на нерозумного багача, наступного разу – біля гробу ближнього. І, звичайно, все наше християнське життя ми повинні бадьоритися та тверезитися духовно, до неба підносити серця. Вершина цих праць – безперестанна молитва.
Але розпочати потрібно з малого, елементарного: не забувати про Бога, не відриватися від Нього в своїх буденних справах. Апостол Іаків дає із цього приводу практичну пораду: «Тепер послухайте ви, що говорите: «сьогодні чи взавтра ми підем у те чи те місто, і там рік проживемо, та будемо торгувати й заробляти»; ви, що не відаєте, що трапиться завтра: яке ваше життя? бо це пара, що на хвильку з’являється, а потім зникає. Замість того, щоб вам говорити: «як схоче Господь та будемо живі, то зробимо це або те», – а тепер ви хвалитеся в своїх гордощах, лиха всяка подібна хвальба!» (Іак. 4: 13-16).
Іншу пораду ми отримуємо від псалмопівця Давида, якому вторить апостол Павел. Перший говорить: «Гнівайтеся, та не грішіть; на ложах своїх роздумуйте у ваших серцях, та й мовчіть!» (Пс. 4: 5). Другий: «Гнівайтеся, та не грішіть, сонце нехай не заходить у вашому гніві» (Єф. 4: 26).
Загальний сенс зрозумілий: проживати кожний день, як останній, лікуватися від духовної ліності та байдужості.
Готові розпочати з сьогоднішнього дня?
Я готовий! Тільки дай, Боже, пригадати про цю готовність завтра.
Якщо будемо живі.
Священик Леонід Кудрячов
Газета – “Волинь Православна”, 2015, №8
