Великий піст — це час покаяння та духовного вдосконалення, коли православні християни готуються до зустрічі Воскресіння Христового. У цей період віряни не лише утримуються від певної їжі, але й посилюють молитви, прагнучи до внутрішнього оновлення та зміцнення віри. Особливе місце у богослужбовій практиці Великого посту займають заупокійні служби, які нагадують про швидкоплинність земного життя та необхідність молитви за спочилих.
Під час Великого посту відзначаються три батьківські суботи — друга, третя та четверта суботи посту, які у 2025 році припадають на 15, 22 та 29 березня відповідно. У ці дні православні християни відвідують храми, де проводяться заупокійні богослужіння, подають записки з іменами покійних для поминання та моляться за упокій їхніх душ. Це особливий час для духовного подвигу, добрих справ і милосердя.
У храмах цього дня звершується Божественна літургія, після якої відбувається Панахида — спеціальне заупокійне богослужіння. Літургія є центральним богослужінням Церкви, під час якого віряни єднаються з Христом у Таїнстві Євхаристії, а Панахида — це продовження Літургії і молитва до Господа про прощення гріхів спочилих та дарування їм Царства Небесного. Віруючі подають записки з іменами своїх спочилих родичів, приносять у храм в якості пожертви продукти харчування та беруть участь у цих богослужіннях, виражаючи свою любов і духовний зв’язок з померлими.
Поминання спочилих у православній традиції має глибокий сенс і підкреслює важливість безперервного духовного зв’язку між поколіннями. Віра в силу молитви та милосердя Боже зміцнює серця вірян, надаючи їм надію на вічне життя. Великий піст нагадує кожному про необхідність пам’ятати своїх предків, молитися за них і самим прагнути до праведного життя, щоб бути гідними зустрічі з Господом.
