-
Якщо довго випробовувати струну на міцність, вона може боляче вдарити. Так інструмент, призначений для радості, для пробудження спрямованих увись помислів стає причиною болю.
Жінка створена для акумуляції та розповсюдження навколо себе радості, затишку, тепла, щоб вражати, надихати. Навіть найегоїстичніша жінка, виношуючи під серцем дитину, віддає свої кров та плоть, нехай і не бажаючи цього свідомо.
Найзвичайніші її рухи вколисують немовля і як би повідомляють новій душі образ райського життя. У цьому безперечна гідність жінки. Можливість дітородіння допомогла набути їй абсолютно особливих якостей: особливо ніжно проявляти турботу, інтуїтивно ухвалювати правильні рішення, створювати затишок в своєму будинку.
За виглядом житла майже завжди можна безпомилково визначити, чи живе там жінка.
Сильний аргумент
Але тільки здається, що сфери сімейної праці чоловіка і жінки строго розмежовані. Коли жінці ставиться в провину немитий посуд або безлад в дитячій кімнаті, за особливо сильний аргумент вважається початок фрази апостола про те, що дружина врятується унаслідок чадородіння.
Але чому таке непопулярне продовження цієї цитати: «якщо буде пербувати в вірі і любові і в святості з цнотливістю» (1 Тим. 2:15)? Тому що говорить про відповідальність другої половини – чоловіка – за такі тонкі матерії як віра, любов і цнотливість в своїй сім’ї, в своїй малій церкві.
А не тільки за матеріальний достаток, за квартирне питання і домашній кінотеатр. І чомусь прийнято говорити, що чоловік допомагає або не допомагає дружині, тоді як помічником створена саме вона.
Звичайно, чоловік не винен, що за час неустрою, який був потрясінням для нашої країну усю першу половину минулого століття, жінка звикла самотньо стояти біля дитячого ліжечка і втирати сльозу. Але неустрій відгримів, чоловіки давно повернулися до мирного життя, а ситуація все не змінюється – жінка так само наодинці вколисує дитину і читає їй казки перед сном.
Новий рівень розлуки
Дивно, що розлука між чоловіком і його сім’єю продовжується до цих пір – вже на делікатнішому рівні. Знаходячись в межах однієї квартири, маючи потомство – плоди любові, чоловік і жінка часто можуть бути не разом. Як подолати цей розлом?
Симптоматично, що у прислів’я про материнську молитву, яка дістає з морського дна, немає симетричного прислів’я про молитву батька. Але якщо все духовне життя сім’ї знаходиться в компетенції жінки, то і в сімейних стосунках злагоди не буде. Адже Господь створив чоловіка священиком, тобто головним молитовником – посередником між своєю сім’єю і Богом.
А зараз в будинках священнодіють в основному жінки! Коли матері навчають немовлят складати пальчики для хресного знамення, моляться за хворих дітей, благословляють чад на доленосні рішення або шлюб, а чоловіки з розумінням кивають, мов, так, християнське виховання необхідне, але тут же відстороняються, тому що для дружин займатися з дітьми – звична справа. В результаті ми, жінки, намагаємося робити те, що за наявності поряд чоловіка нам в принципі не дано.
Тим часом, благословення чоловіка бути ведучим в сім’ї можна спостерігати в простих побутових речах. Ось батько після довгого вмовляння говорить синові: «Будеш пустувати, вимкну електрику», – і клацає пальцями.
Світло вмить вимикається в усьому районі. Або дає обіцянку розбудженій і переляканій громом дитині, що зараз же припинить грозу. Гроза відразу затихає, дощ закінчується. І це будні звичайних людей, відвага грішної людини перед Отцем Небесним за своє земне батьківство.
Прийшов час визнати: якщо духовне життя не об’єднує, а розділяє сім’ю на два нехай і дружні до певної миті табори, щось ми робимо не так. Скільки можна одурювати чоловіків, вдаючи, що впорюємося з провідною роллю в духовному житті сім’ї?
Відсоток дітей, що залишаються дійсно віруючими, нікчемно малий, коли в будинку керує матір. Жінці час виразити готовність піти на другий план. Сказати: «Милий, нам потрібна твоя молитовна підтримка, будь першим в усьому». А чоловікові розпочати збирати домочадців на спільну молитву.
Дружина може стати при необхідності мужньою, узяти на себе додатковий тягар, відповідальність, але за наявності поряд чоловіка це нікому не корисно, адже зворотна сторона такої мужності – жорсткість, каменіння і відділення одного серця від іншого. Що потім відбувається? Потім відбувається найсумніше.
Жінка починає командувати, а чоловік, щоб хоч би зовні привести все в відносно нормальний вигляд, щоб утвердити своє верховенство, тиранить жінку морально, прискіпується, стукає кулаком по столі.
Тим часом, ще в одній непопулярній цитаті апостол попереджає: «Чоловіки, так само живіть разом із дружинами за розумом, як зо слабішою жіночою посудиною, і виявляйте їм честь, бо й вони є співспадкоємиці благодаті життя, щоб не спинялися ваші молитви.» (1 Пет. 3:7).
А це означає, що чоловік, котрий не жаліє свою дружину, повноцінно спілкуватися з Творцем не може і молитовником за сім’ю не стане.
Виходить, що відділяючись один від одного, ми втрачаємо зв’язок і з Богом. Коло замикається, музика замовкає, залишаються тільки подиви і біль.
І це коло може бути розірване тільки взаємними зусиллями.
Кіра Салімова
Переклад українською – газета “Волинь Православна”, 2014, №3
