Емес Фінікійський. У III ст. якийсь час цим містом керував сирієць на ім’я Секунд — жорстокий гонитель християн. Достатньо було тільки підозри у приналежності до «секти галілеян», як тоді називали послідовників Христа, щоб опинитися серед потенційних смертників. Для застереження тих, хто співчував мученикам, за вказівкою Секунда на вулицях були розставлені наочні предмети залякування у вигляді знарядь тортур.
У такій атмосфері проходило життя двох знатних жителів міста — Клітофона та його дружини Левкіппії. Довгий час у них не було дітей. Багаті дари язичницьким жерцям не вирішили питання. Якось до їхньої оселі зайшов літній чоловік на ім’я Онуфрій. Він був священиком, але приховав свій сан, прикинувшись жебраком.
Звернувшись до Левкіппії з проханням про милостиню, Онуфрій помітив печаль на обличчі жінки й попросив розповісти про причини такого настрою. Коли йому стали відомі усі обставини справи, то він розповів їй про Єдиного Істинного Бога, про Його всемогутність та милість, про те, що Він завжди дає все, чого просять, тим, хто з вірою звертається до Нього. Серце Левкіппії сповнилося надією. Вона увірувала у Христа і прийняла святе Хрещення. Незабаром їй було небесне видіння про те, що у неї народиться син, який стане щирим послідовником Христа. Коли народилося немовля, Левкіппія розповіла все чоловікові й переконала його прийняти Хрещення. Хлопчику дали ім’я Галактіон. Здобувши чудову на той час освіту, він міг зробити блискучу кар’єру. Однак юнак прагнув до усамітненого життя. Коли Галактіону виповнилося 24 роки, батьки знайшли йому наречену зі знатної сім’ї на ім’я Єпистимія. З певних причин весільні урочистості було на якийсь час відкладено. Галактіон часто відвідував наречену, відкрив їй свою віру й сам таємно охрестив її. Разом з Єпистимією хрестився й один з рабів дівчини — Євтолмій. Новонавернені вирішили присвятити своє життя Христу. Недалеко від міста в горах були розташовані дві християнські общини — чоловіча та жіноча. Туди й вирушили ревнителі благочестя. Насельники тих общин були старі й немічні, тому Галактіон і Єпистимія виконували найважчий послух, за все дякуючи Господу. Кілька років вони подвизалися у трудах, пості та молитвах. Якось Єпистимії уві сні було видіння: вона та Галактіон стоять у чудовому палаці перед Світлим Царем, і Цар подає їм золоті вінці. Це було передвістям їхньої незабарної мученицької кончини.
Коли язичникам стало відомо про існування общин, в гори було споряджено каральну експедицію. Християни встигли сховатися. Залишився тільки Галактіон. Язичники знайшли його в келії за читанням Святого Письма. Єпистимія добровільно послідувала за своїм обручником та вчителем. Після перенесення мучениками жорстоких тортур, на них чекало останнє випробування — страта через четвертування. Галактіон та Єпистимія, молячись, прославляли Христа до останнього подиху. Подробиці життя праведників нам відомі завдяки колишньому рабу Єпистимії Євтолмію, який поховав чесні останки мучеників, а пізніше описав їхні подвиги та страждання для повчання нащадкам.
