Тема Іісусової молитви сьогодні сприймається по-різному. Одні вважають дану молитву приналежністю відлюдників та духовних старців, мовляв таких в сучасному світі не знайдеш, а значить і говорити про дане явище непотрібно. Інші, не беруться нею займатися, переконані в тому, що ця молитва тільки для досконалих.
Проте, Іісусова молитва і до нині являється невід’ємною частиною і навіть фундаментом аскетичного життя кожного християнина. Помилково вважати, що Іісусова молитва тільки для ченців. Оптинські старці наставляли і мирян займатися Іісусової молитвою.
Преподобний Варсонофій (Пліханков) повчав: «Щоб завжди мати пам’ять про Бога, для цього і молитва Іісусова». Преподобний писав про різні ступені молитви: «Молитва Іісусова розділяється на три, навіть на чотири ступені.
Перший ступінь – молитва усна; коли розум часто віддаляється і людині потрібно вживати велике зусилля, щоб зібрати свої розсіяні думки. Це молитва трудова, але вона дає людині покаянний настрій.
Другий ступінь – молитва розумово-серцева, коли розум і серце, розум і відчуття заразом; тоді молитва здійснюється безперервно, чим би людина не займалася: їла, пила, відпочивала – молитва все здійснюється.
Третій ступінь – це вже молитва творча, яка здатна пересувати гори одним словом. Тоді таку молитву мав, наприклад, преподобний пустельник Марк Фрачеський.
Нарешті, четвертий ступінь – це така висока молитва, яку мають тільки ангели і яка дається хіба одній людині на все людство».
Для кращого розуміння того, які дари посилає Господь молитвеникам і яка молитва відповідає рівню духовного зростання людина, яка молиться, преподобний Варсонофій пояснював детально: «Перший від Господа дар в молитві – увага, тобто коли розум може триматися в словах молитви, не відволікаючись помислами.
Але при такій уважній, невідволікаючій молитві серце ще мовчить. У цьому-то і справа, що у нас відчуття і думки роз’єднані, немає згоди в них. Таким чином, перша молитва, перший дар є молитва, під час якої не відволікаєшся.
Друга молитва, другий дар – це внутрішня молитва, тобто коли відчуття і думки в згоді направлені до Бога. До цих пір всіляка сутичка із пристрастю закінчувалася перемогою пристрасті над людиною, а з цих пір, коли моляться розум і серце разом, тобто відчуття і думки в Бозі, пристрасті вже переможені.
Переможені, але не знищені, вони можуть ожити при нерадінні, тут пристрасті подібні до небіжчиків, і молитвеник, трохи пристрасть заворушиться, б’є і перемагає.
Третій дар є молитва духовна. Про цю молитву я нічого не можу сказати. Тут в людині немає вже нічого земного. Правда, людина ще живе на землі, по землі ходить, сидить, п’є, їсть, а розумом, думками вона уся в Бозі, на небесах. Деяким навіть відкривалися служіння ангельських чинів.
Ця молитва – молитва бачення. Люди, які досягли цієї молитви бачать духовні предмети, наприклад, стан душі людини, так, як ми бачимо плотські предмети, – неначе на картині. Вони дивляться вже очима духу, у них дивиться вже дух».
Як правильно творити Іісусову молитву
Преподобний Лев повчав молитися в простоті серця, чекаючи милосердя Божого: тільки один Господь знає, що на користь для кожної конкретної людини: «Молитву Іісусову проходь, як твориш, і прийде час, коли сама справа і милосердя Боже прояснить і напоумить вашу душу, як і кого запитати, і пошле те що шукаєш і бажаєш».
Старці радили вимовляти Іісусову молитву якомога частіше, але не шукати при цьому якихось особливих приємних відчуттів, духовних утіх та насолоди.
Преподобний Амвросій пояснював: «Усну молитву як би хто не творив, не було прикладів, щоб впадав в самовдоволення вороже. А розумну і серцеву молитву ті, що проходять неправильно нерідко впадають у вороже самовдоволення.І тому, перш за все, повинно триматися міцніше за усну молитву, а потім вже за розумну, зі смиренням, а пізніше, кому зручно і кому благоволить Господь, переходити до серцевої, за вказівкою святих отців, досвідом тих, що пройшли все це».
На запитання, як досягти серцевої молитви і що означає «опускати розум в серце», преподобний Анатолій (Зерцалов) відповідав, застерігаючи: «Серцевого місця відшукувати не повинно: коли зросте молитва, вона сама відшукає дане. Наше старання – вкладати розум в слова: «Господи Іісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного».
Під час Іісусової молитви часто находить буря помислів, які сіє ворог. Преподобний Іларіон повчав не суперечити ворожив помислам, оскільки це під силу тільки досвідченим молитвеникам, а просто продовжувати молитися в простоті серця, сподіваючись на милість Божу: «А якщо коли проти бажання розум полониться, тоді продовжувати молитву, а не суперечити – суперечити не твоїй ще мірі».
Оптинські старці попереджали про необхідність смирення при молитві. Якось духовне чадо отця Амвросія поскаржилася йому на те, що при вимовленні Іісусової молитви вона запинається на словах «Помилуй мене, грішну».
Старець відповідав: «Пишеш ти, що в молитві Іісусовій є у тебе якась запинка на словах «Помилуй мене, грішну»; це показує, що раніше ця молитва здійснювалася тобою без належного смирення, без якого неприємна Богові і молитва наша. Тому принудь себе акцентувати свою увагу на слово «грішну» з належним поняттям».
Преподобний Варсонофій нагадував про те, що той хто йде шляхом Іісусової молитви може зазнавати скорботи, які, потрібно приймати без ремства: «Шлях молитви Іісусової є шлях найкоротший, найзручніший. Але не ремствуй, бо кожен, хто йде цим шляхом випробовує скорботи».
Про небезпеку «випрошування» духовних дарів та молитви високого ступеня
Оптинські старці застерігали від самовільного прагнення домагатися більш високого рівня молитви або домагатися духовних дарів, чи це сльози на молитві або чистота та безпристрасність.
Преподобний Лев писав, що, не очистивши серця, не перемігши пристрастей, не можна зберегти духовне багатство без шкоди для себе: «Ви, скуштувавши по милосердю Божому солодкість і утіху від молитви, тепер не знаходячи цього в собі, бентежитеся, сумуєте, вважаєте себе за винуватицю цієї втрати, і ваше нерадіння – це дійсна правда.Але я знаходжу тут і Промисл Божий, що відняв від вас цю утіху. Не перемігши пристрастей і не очистивши серця свого, чи можна зберегти це багатство без шкоди! І не дасться вам воно на користь вашу, щоб не впали в самовдоволення».
Преподобний Варсонофій також застерігав про небезпеку «випрошування» дарів і молитви високого ступеня: «Молитися про дарування уважної молитви можна, але молитися про дарування високих молитовних станів, я вважаю, хибно. Це потрібно цілком надати Богові. Деякі випрошують собі молитву високого ступеня; Господь давав їм по безмежному Своєму милосердю, але їм самим вона не була в користь…»
Старець Макарій написав статтю «Застереження тим, хто читає духовні отцівські книги і охочим проходити розумну Іісусову молитву», де він попереджав, що Іісусову молитву потрібно читати просто і головним має бути відчуття покаяння, а не шукання високих духовних дарів.
Преподобний Макарій навчав: «Пам’ятайте: молитва – це дар, а не власність твоя; потрібно на цей дар заслужити не однією молитвою, але і іншими добрими справами: смиренною мудрістю, простотою, терпінням, а без цих чеснот, хоча багато хто з тих, що звершують Іісусову молитву думають інакше: не молитва це, а маска молитви».
Ольга Рожнева
Переклад українською – газета “Волинь Православна”, 2013, №6
