Піст дає мені, наприклад, надію. Коли доживаєш до посту, у тебе з’являється яскрава надія, що все буде добре. Я відчуваю деякими фібрами своєї душі, що в цей час в світі багато що змінюється. Не дивлячись ні на що, багато людей стають на коліна перед Богом і говорять: «Прости мене!», «Слава Тобі, а мене прости!». Це відчувається.
В цей час відчуваєш, що не все втрачено. Людині піст дає надію. Піст визначає мету: попереду величне свято. Піст дає сенс життя, загострює багато речей, відсікає зайве, «збиває бантики», залишає найважливіше. Це перше.
Чисто по життю, так би мовити, по-простому, піст дає смак до життя. Коли ти від себе відняв щось, це як «купи козу, а потім продай козу» – і твоя однокімнатна квартира перетвориться на палац після продажу кози.
Спочатку вона перетвориться на пекло з купівлею кози, а потім після продажу перетвориться на рай. І все буде добре, дійсно. Просто ти себе утиснеш трішки, не даси собі поїсти, або поспати, або попити.
Ось не пий з ранку до вечора, а потім візьми і ввечері випий дві склянки мінеральної води, і вона виявиться дуже смачною. Навіть з крана напийся, і в крані теж після спраги буде смачна вода. Це буде справжнє задоволення.
Отже, піст дає надію, сенс, потім – смак до життя. Просто до життя, до погоди, до свіжого повітря, до легкого відчуття себе, що не об’ївся та ледве повзе, заспаного, а бадьорого, легкого.
Піст допомагає змінюватися. Принаймні, дає надію на зміни. Багато хто говорить: Приймайте мене таким, як я є. Але це неправда! Людина не має бути такою, якою вона є. Вона має бути кращою. Вона зобов’язана бути кращою. І вона зобов’язана бажати бути кращою. Піст дає людині можливість стати кращою, якщо вона цього бажає. Це третє.
Четверте. Піст дає живе відчуття, що не я один. Людину повинно невимовно радувати, що в цей же час у всьому світі – в Греції, Америці, Японії, Латинській Америці, Австралії, Північній Африці, Південній Африці і інших частинах світу є багато людей, які теж постять, як я зараз. Постяться заради Господа, тому що вони Його люблять.
Багато хто строго поститься, тому, що сильно любить Господа. Я не один такий, нас багато. І свята, коли ми святкуємо, теж повинні людину радувати. Я зараз тут помолився, порадів, поспівав, поплакав заради Христа, а зараз буде обід, вечір, потім я спати ляжу, а в цей час в Америці православні прокинуться, і у них буде те ж саме з різницею в десять годин. Мене це радує.
Піст дає мені відчуття того, що я не один, що нас багато, і ми всі постимося, а потім ми всі разом святкуватимемо величні свята. Це мене тримає на світі буквально руками, як мама в дитинстві.
Є ще багато різних речей, які піст дає, які я назвати не можу, оскільки не відчуваю їх внаслідок черствості своєї.
Піст дуже багатий. Піст проганяє ворога від людини. Коли біда приходить до людини або до народу, то стародавні книги говорять: призначте піст, оголосіть збори. Досить їсти, пити та веселитися.
Розпочніть молитися, посиптеся попелом, плачте та ридайте. «Сміх ваш перевернеться на плач, а радість на смуток». Дивишся – послухалися, розпочали, і ворог пішов, і біда відійшла, і лихо відступило.
Так було з Ніневією, так сказано в книзі Іони, так було і в інших місцях. Господь Іісус Христос говорить, що на ворога роду людського немає іншої зброї окрім посту та молитви.
З часом ставлення до посту змінюється. Адже в якісь роки важче, наприклад, не їсти, в якісь важче не спати, в якісь роки не хочеться молитися, а в якісь роки вже не хочеться ні їсти, ні спати, а тільки молитися, молитися, молитися. Мені здається, чим більше людина живе, тим більше вона бажає цієї радості для душі. І з роками мені піст подобається все більше.
Записала Лариса Бойцун
Джерело – pravmir.ru
Переклад українською – газета “Волинь Православна”, 2014, №8
