Заміж. Чудове слово, з яким дівчата пов’язують стільки надій. Звичайно, ми всі сподіваємося на краще, а з думкою «ми всі помремо» заміж виходять хіба що готи.
Відгримлять весільні пісні, народяться діти, пройдуть роки. І двадцять, а може, двадцять п’ять років опісля в сімейному гніздечку ми побачимо типову, на жаль, картину: квітучий чоловік, чудові доглянуті освічені діти і… жінка зі згаслим поглядом, яка не живе, а лише існує.
Це біда багатьох сімей. Поки чоловік заробляє, робить кар’єру, пише геніальну книгу, жінка приносить на вівтар сімейного щастя фактично саму себе, свої інтереси, свої таланти, свою індивідуальність, своє неповторне «я», і вона неначе зникає, розпадається на молекули і стає непомітною.
Є навіть такий вираз: розчинилася в сім’ї. Жінка насправді розчиняється, нескінченно віддаючи своє душевне тепло і сили чоловікові, дітям, створенню особливої атмосфери затишку, тій обстановці, про яку говорять «все добре».
Чудово, якщо чоловік цінує її праці і дітей виховує у дусі пошани до турбот матері. Але дуже багато, значно більше, чим хотілося б, випадків, коли чоловік сприймає зусилля жінки як належне, і не відчуває подяки за її щоденний подвиг, за ту жертву, яку вона принесла в ім’я сімейного благополуччя.
Адже вона відмовилася від особистих амбіцій, можливо, вона залишила власну кар’єру, щоб чоловік зміг зробити свою. Можливо, вона розлучилася з якимись своїми мріями заради того, щоб дати дітям якомога більше. Але хто оцінив це?
Хтось називає це кризою віку, а я назвала б – кризою душ оточуючих. Недобре і гріховно не помічати людини. Не помічати не в сенсі не бачити, а в сенсі не відчувати її настрою і потреб. Вік «40+» для жінки взагалі складніший, ніж для чоловіка. Вік «за 40» – це вступ до іншої категорії жінок, переосмислення всіх життєвих цінностей, вчинків, стосунків.
Діти виросли і вже не такою мірою потребують материнської турботи, тому жінки в цьому віці часто відчувають себе непотрібними. Дивлячись в дзеркало, жінка бачить перші ознаки в’янення.
А ось у багатьох чоловіків на період від 40 до 50 років доводиться максимум розквіту: чоловік відбувся, набрався досвіду і розуму, зробив кар’єру, досяг успіху, діти виросли і самі себе забезпечують. Крім того, багато чоловіків в цьому віці стають дуже привабливі, тоді як жінкам доводиться докладати ще більше зусиль для того, щоб підтримувати себе у формі.
Все це разом взяте може утвердити в чоловіці думка, що він набагато кращий, набагато цінніший, ніж його дружина. Дружина – що дружина? Все життя простирчала на кухні, окрім ложок та тарілок нічого не бачила. «Вона нічого не досягла в житті», – думає такий чоловік, забуваючи про те, що саме завдяки тому, що дружина відмовилася від особистої кар’єри, він став тим, ким став, і це і є її головне досягнення.
І чоловік стає холодний до «невдахи»-жінки, аж до відверто презирливого ставлення. Дружина стає для нього чимось на зразок робота, здатного тільки виконувати команду «подай-принеси». Він перестає надавати їй знаки уваги, не говорить компліментів, не дарує подарунків, забуває привітати з днем народження.
А для жінки все це дуже важливо, навіть для віруючої жінки: вона теж хоче знати, що любима. Усвідомлення себе як нелюбимою, знехтуваною, обділеною увагою того, кому присвятила своє життя, дає сильні душевні страждання і може стати причиною важкої депресії.
Візуально в таких сім’ях все гаразд: подружжя живе в мирі, діти здобули освіту і влаштовані, в будинку порядок і затишок. І лише згаслий погляд жінки і ненавмисно упущене тужливе «нічого не хочу» можуть повідати про трагедію, що переживається.
А потім, часто випадково, дізнаєшся: а людини-то не стало. Зупинилося серце, відбувся інсульт або, найстрашніше, був суїцид. І лише в той сумний момент відкривається гірка правда: людині було погано, вона страждала, але ніхто цього не помітив, всі пройшли повз. «А ми думали, у неї все добре. Вона ніколи не скаржилася».
Як же трапляються подібні трагедії?
Не так давно моя хороша знайома поділилася: «Я все менше будь – кого цікавлю. Всі звикли отримувати підтримку від мене, і ніхто не вважає за потрібне подати підтримку мені».
Деякі жінки здійснюють помилку: по молодості, будучи повними сил, вони беруть на себе роль загального рятівника. Особливо часто цим страждають віруючі жінки. Вони приймають рішення у дусі традиційних повчань: я буду всім для всіх, я відмовлюся від всього особистого, я служитиму людям.
Поки енергії вистачає, вони насправді можуть вернути гори, але стукає 35, а там і 40… І до 45-ти виявляється, що ягідка неабияк пошарпана життям і вичавлена як лимон. Наситивши своїм соком всіх, вона нічого не залишила для себе, а близькі настільки звикли до того, що вона весь час віддає, віддає, віддає, що нікому не приходить в голову запитати: можливо, вона сама теж чогось хоче? А чи легко їй влаштовувати горезвісну погоду в будинку? Чи щаслива вона, врешті-решт?
Як бути, якщо у вашому оточенні є така страждаюча людина? Мама, сестра, подруга, колега по роботі? Не можна проходити повз, їм необхідно надати допомогу. Якщо жінка не отримує схвальних слів від чоловіка, то вона повинна отримувати їх від інших людей.
Близькі насамперед можуть заповнити дефіцит уваги. Підняти тост за маму або сестру, сказати теплі слова, сказати, що вона улюблена і потрібна, що її турботу цінують. І було б добре, якби цей тост чув її чоловік.
Допомогти психологічно правильно приймати вікові зміни, що відбуваються, показати, що ні в 40, ні в 45, ні в 50 життя не закінчується, і в кожному віці можна знайти привід радіти життю. Спробувати чимось захопити – виставки, мистецтво, паломництво, подорожі, спорт. Якщо можливо – поговорити з її близькими, з чоловіком насамперед. Іноді подібні розмови відкривають домочадцям очі на сувору дійсність.
Біда в тому, що ці жінки, постійно стикаючись з байдужістю, відвикають скаржитися і просити допомоги. Близькі роблять висновок: не скаржиться – значить, все гаразд, а у самої жінки не вистачає рішучості поговорити про свої проблеми.
Можливо, доведеться звернутися до кваліфікованої допомоги психотерапевта або ендокринолога, тому що у такого самовідчуття можуть бути ще і цілком фізіологічні причини. Про це теж слід акуратно нагадати жінці, можливо, навіть піти на прийом разом з нею, переконати, що лікар може виправити ситуацію – такі песимістично настроєні люди зазвичай скептично ставляться до ідеї пройти курс антидепресантів.
Але жодна з дій оточуючих не буде максимально ефективною, поки жінка не навчиться цінувати себе сама. Наявність чоловіка, що досягнув успіху, не привід позбавляти себе людської гідності і індивідуальності.
Насамперед сама жінка повинна докладати зусилля до того, щоб не стати живим надгробком самій собі. Життєвий досвід показує, що найчастіше подібне відбувається з жертовними і невпевненими в собі жінками, які часто весь сенс життя бачать в тому, щоб комусь допомагати. Їх легко закомплексувати, зламати, вони дуже залежні від думки оточуючих.
А ще – такі стосунки частіше складаються в тих сім’ях, де чоловіки досягли певного успіху в суспільстві: організували власний хороший бізнес, обіймають високу посаду, мають великі професійні успіхи. Їх дружини покладають усі сили на облаштування будинку – положення зобов’язує, дружина успішного чоловіка зобов’язана бути зразковою господинею.
Вони зазвичай не працюють, і значною мірою їх затягує рутина з прань, прасувань і протирання кришталю. Але велика помилка – з благих спонук повністю відмовитися від особистих інтересів. Кому може бути цікава жінка, в якій немає родзинки, яка добровільно перетворила себе на королеву швабри?
У кожної людини, навіть у домогосподарки до мозку кісток має бути особиста територія, на якій вона належатиме тільки собі і нікому більше. У таких випадках може не допомогти і молитва, тому що і в ній жінка концентруватиметься на своїй печалі, а тут важлива участь оточуючих.
Найчастіше такою особистою територією стає рукоділля, творча діяльність. Можливо, варто закінчити курси флористів, квілінгу або художнього зав’язування бантиків. Не дивлячись на те, що багато чоловіків досить ревниво ставляться до успіхів дружин, їм все ж таки подобається, коли їх половинка досягає певні здобутки.
Жінці чоловіка, що досягнув успіху, доведеться підтягати себе під його планку, їй теж необхідно стати успішною. І ця сфера буде справжнім порятунком, дасть можливість жінці не відчувати себе збитковою, дозволить підвищити самооцінку.
Деякі домогосподарки досягають непоганих результатів: влаштовують персональні виставки, роблять власні сайти і навіть починають заробляти продажем своїх виробів. Головне, якщо ситуація склалася за описаним сценарієм, – не зациклюватися на стосунках з чоловіком і навчитися жити емоційно, незалежно від його думки про вас.
Лілія Малахова
Переклад українською – газета “Волинь Православна”, 2013, №6
