- За якими правилами живе пасхальна радість в душі, і що робити, якщо вона йде? Образливо, коли після усіх трудів Великого посту пасхальна радість, не встигнувши зігріти душу, швидко випаровується. Ми сумуємо. Але, можливо, наш смуток не про те?
1. Радість не залежить від свята
Те, що ми відразу після Великодня повертаємося до своїх звичок, від яких відмовилися на час Великого посту, абсолютно звичайно, враховуючи, що більшість з нас люди грішні. Так Бог показує нам нашу неміч, щоб ми змирилися.
Багато з того, що є в людині хорошого, отруєно гордістю. З кожним це відбувається в тій мірі, в якій він гордився своїми духовними досягненнями.
Звичайно, нам образливо, що з користю проведений час посту потім так швидко і бездарно можна розтратити. Але розчарування настає не тому що ми втратили щось хороше і цінне, а тому що ми думали, що ми в змозі це цінне зберегти, стати хорошими назавжди. Думали, що нам це під силу.
Феофан Затворник пише, що для покірливого, коли він впаде в певний малий гріх, це не несподівана новина. А для людини гордої це несподівано. І вона може впасти в смуток, – так Господь нас виховує, а наше головне завдання упокорюватися. Тоді настане в душі мир і радість, яка вже не залежатиме від свят або буднів.
Життя кожної людини у Бога в Руках. Кожного з нас. Щоб людина всією душею це відчула, потрібно повністю себе віддати волі Божій, щоб єдиним бажанням було творити волю Божу. Ну а якісь дрібниці Господь в нас залишає для виховання, щоб в міру упокорювання втішати, а по мірі піднесення упокорювати.
2. Радість не терпить гордості
Наша гордість, домішується до всього в нашому житті, багато що в нас нею отруєно, тому для нас духовна радість, так само як і справжнє покаяння, швидкоплинні.
Ми не уміємо радіти про Бога, тому що завжди радіємо ще і про себе: ось який я хороший. Як я добре помолився, як я переживаю, моя скорбота про страсті Христові, моя радість на Великдень… Ось в наших душах радість і не утримується, як в дірявих посудинах.
Серафим Саровський всім щиро при зустрічі говорив «Христос Воскрес!». Він постійно свідчив про Воскресіння Христове, і у Великдень і не у Великдень, тому що він щиро вірив та відчував, що пасхальна радість завжди з нами.
Більшість з нас так Великдень не відчувають і це нормально. Зовсім не обов’язково якось штучно створювати в собі таке відчуття. Щоб не було розчарувань, потрібно заздалегідь визнати: я не Серафим Саровський, я не можу всім щиро говорити «Христос воскрес!».
Зараз багато пишуть про радість. Мовляв, чому наші християни усі такі похмурі, адже Господь закликав всіх радіти. Я вважаю, що пропагувати радість в корені не вірно. Ми прийшли в храм, щоб разом помолитися та причаститися Святих Таїнств Христових, в цьому виявляється наша церковна єдність, а не у відчуттях. Це і є Церква.
Насаджувати в собі певні відчуття небезпечна помилка. Такі відчуття будуть помилковими. Багато святих отців навіть радили приховувати від оточуючих дар особливої духовної радості, якщо Господь його дасть.
3. Радість не шукає сама себе
Насправді Церква дає нам все для нормальної, а не штучно культивованої радості. Навіть якщо просто відвідувати на Світлій седмиці храм, то завжди можна відчути потрібний настрій.
Багато хто читав Євангеліє, і навіть не дуже зосередившись, все ж таки можуть зрозуміти, про що йде мова в змісті піснеспівів, що виражають мелодії богослужіння. Наші стосунки з Богом набагато глибші за наші емоції.
Уявіть собі багатодітну матір, яка втомилася. Вона знемогла і хоче тільки спати. Але це ж не означає, що вона дитину не любить, або у цю мить любить менше, ніж коли з нею грається і їй посміхається. Ми знаємо, що і святі були в різних станах.
Були святі, подвиг яких був завжди на виду, а були і такі, які не несли якихось особливих зовнішніх подвигів, проте досягли досконалості та прославлені Богом.
Яскравий приклад — преподобний Досифей. Він серед своїх побратимів ченців зовні нічим не виділявся. Ніхто і не помічав, що він ніс великий подвиг послуху. Відсік свою волю заради волі Божої.
4. Радість не можливо заробити
Після нічної служби, як відомо, усі разговляются. Тріск яєчної шкаралупи, запах ковбасної нарізки, радісні обійми та тости. Дожили!
Таке враження, що ми вважаємо церковне життя своїм обов’язком, а Великий Піст – затяжною шахтарською зміною.
Коли приходить час свята, наступає перезміна: ми знімаємо каску, змиваємо з лиця вугільний пил і йдемо в кузбасівські степи веселитися до наступної зміни. Адже, час посту, як і можливість молитися на Літургії, причащатися, як все, що є в Церкві – великий дар Бога нам, а не наш обов’язок перед Ним.
Цим дарам потрібно радіти та дякувати Господу навіть за декілька годин пасхального щастя. Під час посту Бог послаблює пута пристрастей, якими ми зв’язані. Піст – це дар Церкви і дар всім нам.
Пасхальна радість після посту – теж дар і свідоцтво про реальність Божої благодаті. Щоб в майбутньому, коли радість відніметься, а вона обов’язково відніметься, ми пам’ятали її, пам’ятали, що насправді можна радіти Воскресінню Христовому.
5. Радість живе надією
Наші відчуття недовговічні та слабкі, вони нас одурюють. Трохи скуштували пасхальної радості, але досить двох фільмів та трьох вечорів в гостях, і радість виявляється не радістю, а печаллю з приводу власної слабкості.
Як тримати рівновагу? Не сумувати, але і не розчулюватися своєму упокорюванню – ось я немічний такий, Господи, що ж зі мною робити, змирюся з тим, що я не Серафим Саровський, піду наступну серію серіалу подивлюся!
Потрібне не тільки упокорювання, але і покаяння. Потрібно не просто усвідомлювати, що не можеш утриматися від видовищ, але і каятися в цьому, а не сумувати і зневірятися. За допомогою Божою знаходиться свобода від пристрастей.
Нам потрібно не просто приймати себе з нашою неміччю, але при цьому молитися Богу, просити, щоб Він укріплював нас в боротьбі. Я провів Світлий тиждень бездарно, не пам’ятав про Бога, тепер в мені немає радості Воскресіння Христового.
Але я вірую в Нього, я вірю, що Господь мене виправить і, як би це не було хворобливо, збудить моє серце для любові та радості.
Протоієрей Костянтин Островський
Переклад українською – газета “Волинь Православна”, 2014, №4
