Світла седмиця

Пасхальні обряди

Весь Світлий тиждень є немов би тривалим святкуванням першого дня Великодня. Щодня здійснюються ті ж пасхальні богослужіння, тільки хресний хід переноситься на кінець Літургії.

Царські і бічні врата у вівтарі не зачиняються цілодобово, і лише в цей, ні з чим не зрівнянний, відрізок часу, віруючі можуть споглядати все, що відбувається там під час служби.

Таким гарним символічним жестом Церква зримо нагадує християнам про Царство Небесне, котре подарував всім нам Воскреслий Христос.

До особливих пасхальних обрядів належить благословення артоса та червоних яєць.

” Хліб життя “

Артос в перекладі з грецької мови означає просто «хліб». У нас так називається високий хліб циліндрової форми, що нагадує велику просфору. У центрі артоса зазвичай поміщається зображення сцени Воскресіння Христового, а по колу – повний текст пасхального тропаря.

Артос освячується відразу після закінчення пасхальної Літургії. При цьому читається звернена до Бога Отця молитва з проханням «зглянутися на хліб цей і благословити і освятити його». У ній артос трактується як святкове приношення «в честь і славу і в спогад славного воскресіння» Сина, ретроспективно пов’язане з прообразним сенсом єврейського жертовного пасхального агнця.

Після освячення артос встановлюється на аналої у Царських врат, поряд з образом Воскресіння Христового, де перебуває протягом всієї Світлої седмиці.

Після Літургії Світлої суботи в храмах читається молитва, в якій священик просить, «щоб усі, хто куштує артос, тілесного і душевного благословення та здоров’я сподобилися».

Потім артос «роздробляється» (ріжеться на дрібні частини) і роздається всім тим, хто молиться в храмі замість антидора, символічно нагадуючи п’ять хлібів, якими Христос дивовижно нагодував велику кількість народу, що слідував за Ним (Мф. 14:15-21).

Історичне походження артоса пов’язується із звичаєм апостолів. Вони звикли куштувати трапезу разом з Вчителем і відкладали для Нього частину хліба і після Вознесіння, переживаючи Його невидиму з ними присутність та сподіваючись на раптове явлення.

Артос нагадує нам про таємниче перебування з нами воскреслого Сина Божого, що став дійсним «Хлібом життя» (Ін. 6:35). Той же сенс має і паска, що випікається віруючими («домашній артос») та довго прикрашає наші святкові столи.

Ми куштуємо його разом з Христом, просто, через нашу неміч, не можемо Його бачити. Втім, це не страшно: «Блаженні ті, що не бачили і увірували!», – сказав Він не тільки Своєму учневі із занадто раціоналістичною свідомістю, але і всім нам (Ін. 20:29). Це означає, що ми щасливіші, ніж багато тих, що Його бачили і сумнівалися!

Шкарлупа Воскресіння

Звичай дарувати яйця сходить ще до дохристиянських часів. Народи Азії підносили їх на знак пошани в день нового року, дня народження і інших важливих випадках, бажаючи при цьому збільшення потомства (а яйце для цього – чудовий знак!), довголіття та примноження багатства.

Для нас же пасхальне яйце – чудовий символ прихованого життя, що переможно руйнує мертвенну шкаралупу гробу. «Життя людини в тілі, – говорить святитель Філарет (Дроздов), – це життя пташеняти, що починається, в яйці, якому по тому, як сокрушиться шкаралупа відкривається найвище і величезніше коло життя.

Потрібно тільки, щоб зародок пташеняти був обійнятий, пройнятий та збуджений теплотою материнської крові, – тобто потрібно, щоб зародок небесного життя в людині був обійнятий, пройнятий і збуджений Животворящою силою Крові Христової!» Обмінюючись яйцями при пасхальному вітанні, ми зримо нагадуємо один одному про головний догмат нашої віри – Воскресіння Боголюдини Іісуса Христа.

Червоний колір указує на життєдайну кров Агнця Божого, що замінив собою щорічну жертву старозавітних агнців в Єрусалимському храмі.

Всі ці святкові обряди завершуються для багатьох із закінченням Пасхального тижня. Це поширена в нецерковному середовищі помилка. Слід пам’ятати, що Світлою седмицею не завершується святкування Воскресіння Христового.

Вшановування цієї події продовжується протягом сорока днів (в пам’ять сорокаденного перебування на землі Воскреслого Господа) і завершується «відданням Пасхи» – урочистим пасхальним богослужінням напередодні свята Вознесіння.

Сонце над зірками

Тут – ще одна вказівка на перевагу Великодня перед іншими християнськими торжествами, з яких жодне не святкується Церквою більше чотирнадцяти днів. «Пасха підноситься над іншими святами, як Сонце над зірками», – нагадує нам святий Григорій Богослов.

Знаменно, що Церковний статут повеліває нам не тільки до віддання Великодня, але навіть до Дня Святої Трійці молитися стоячи, – адже земні поклони, що часто здійснюються в інший час (особливо у Великий Піст), символізують негідність занепалої людини.

Але таке принижене переживання стародавнього гріхопадіння несумісне з пасхальним торжеством перемоги над його наслідками, – і тому колінопреклоніння відміняються.

Кандидат історичних наук, кандидат богослов’я Юрій Рубан

Джерело – nsad.ru