Із бесід старця Паїсія Святогорця про сімейний шлях
– Геронде, якийсь юнак вирішив присвятити себе сімейному життю, як правильно його почати?
– Насамперед потрібно постаратися знайти хорошу дівчину, яка припаде йому до серця. Тому що серце кожного привертається до людей по-своєму. Хтось відчуває приязнь до одної людини, хтось – до іншої.
Треба дивитися не на те, щоб наречена була багатою і вродливою, а насамперед на те, щоб вона була простою й смиренною. Тобто більше уваги треба звернути не на зовнішню, а на внутрішню красу майбутньої нареченої.
Якщо дівчина – людина надійна, якщо вона наділена мужністю – але не більше, ніж це потрібно жінці, – це дуже допоможе майбутньому чоловікові у всіх труднощах приходити з нею до повного взаєморозуміння і не мучитися від головного болю.
Коли ж вона має ще й страх Божий, має смиренність, то вони можуть, взявшись за руки, перейти на протилежний берег злої ріки цього світу.
Чоловік і жінка повинні, наскільки це можливо, плекати чесноти любові, щоб двоє завжди були злиті воєдино й щоб разом з ними перебував Третій – наш Найсолодший Христос.
Звичайно, спочатку, поки сімейне життя молодих не ввійде у нормальне русло й поки вони не пізнають один одного як слід, вони можуть зазнавати певних труднощів. Таке відбувається на початку будь-якої справи.
Кілька днів тому я спостерігав за одним пташеням. Воно перший раз вилетіло з гнізда, щоб знайти собі їжу. Бідолаха не вмів ловити комах і, літаючи на висоті людської долоні від землі, витратив цілу годину, поки не піймав якусь комашку.
Дивлячись на пташку, я міркував про те, що будь-яку справу розпочати непросто. Випускник університету, отримавши диплом і почавши працювати, спочатку зазнає труднощів.
Послушник у монастирі на початку свого чернечого життя теж зазнає труднощів. І парубок, що вступив у шлюб, теж буде зазнавати труднощів на початку.
– Геронде, чи припустимо, щоб наречена була старшою від нареченого?
– Нема такого правила Церкви, яке говорило б, що якщо дівчина на два, три або навіть на п’ять років старша від парубка, то їм не можна одружитися.
У кожного свої “шишки “
Одного разу до мене в келію прийшов чоловік і почав скаржитися, що він дуже засмучений через постійні суперечності з дружиною. Проте я зрозумів, що між ним і його дружиною не було чогось дійсно серйозного.
У цього чоловіка є свої «шишки», у його дружини – свої, тому вони не можуть припасуватися один до одного. Їх обох потрібно трішки «постругати». Візьми дві нестругані дошки. В одної сучок в одному місці, в іншої – в іншому.
І якщо ти хочеш з’єднати їх як є, неструганими, то між ними залишиться щілина. Однак якщо ти ледь-ледь постружиш першу дошку в одному місці, другу – в іншому, вони відразу приляжуть одна до одної. Тільки стругати потрібно тим самим рубанком.
«Я не знаходжу спільної мови зі своєю дружиною! – скаржаться мені деякі чоловіки. – Ми зовсім різні за характерами! Вона людина зовсім іншого складу. Як же Бог допускає такі нісенітниці? Невже Він не міг улаштувати все таким чином, щоб у чоловіка й дружини були однакові характери, так, щоб вони могли жити духовно?» – «Невже ви не розумієте, – відповідаю їм я, – що в різниці характерів криється божественна гармонія? Різні характери складаються в гармонію. Уяви, якби й у тебе, і у твоєї дружини були однакові характери! Та Боже борони! Уяви, що було б, якби, приміром, і ти, і твоя дружина легко обурювалися. Ви б не залишили від вашого дому каменя на камені! А якби в обох і в чоловіка, і в жінки, були однаково м’які, лагідні характери? Так ви б спали ходячи! Якби ні в тебе, ні у твоєї дружини не можна було взимку випросити снігу – то ви б, звичайно, підходили один одному, але й пішли б обоє в пекельну муку. А якби обоє були марнотратними? Хіба ви змогли б господарювати? Ви пустили б ваше майно на вітер, а діти залишилися б під відкритим небом».
Якщо важка, норовлива людина знайде й дружину собі відповідну – таку, що хоч кіл їй на голові теши, а вона буде робити по-своєму, – то вони, звичайно, одне одному підійдуть. Хіба не так?
Однак через день спільного життя вони вчепляться одне одному у волосся! Тому дивися, як все влаштовує Бог: Він робить так, щоб хороша, добра людина одружилася з непокірливою, і тоді другий із подружжя зможе отримати допомогу, тому що споконвічно він міг бути налаштований по-доброму, але в молодому віці міг захопитися злим.
Невелика різниця в характерах чоловіка й жінки допомагає створити гармонійну сім’ю, тому що один із подружжя доповнює іншого.
В автомобілі необхідні обидві педалі: і газ, для того щоб їхати, і гальмо, щоб вчасно зупинитися. Якби в машини було тільки гальмо, вона не рушила б з місця, а якби в неї був тільки акселератор, то вона не могла б зупинитися.
«Ви – обоє на одну ногу, – сказав я одній подружній парі, – і тому один одному не підходите!» Обоє цих людей були дуже вразливими. Якщо в них вдома щось траплялося, то обоє кидали повіддя й починали голосити. «Ох, яка ж з нами сталася напасть!» – голосить чоловік.
«Ох, що ж це за лишенько гірке!» – схлипує дружина. Тобто один з подружжя «допомагає» іншому впасти в ще більший розпач! Чоловік не може підбадьорити дружину й сказати їй: «Зачекай, адже те, що з нами сталося, не так уже й серйозно». Я бачив таке в багатьох сім’ях.
Маючи різні характери, чоловік і жінка можуть більшого досягти й у вихованні дітей. Один із подружжя почне їх трішки пригальмовувати, а інший буде говорити: «Ну дай ти дітям трішки свободи».
Якщо й чоловік, і дружина закрутять всі гайки своїм дітям, то втратять їх. Але вони втратять дітей і в тому випадку, якщо обоє будуть дозволяти їм робити що заманеться. Якщо ж мати й батько мають різні характери, то діти їх перебувають у рівновазі.
У сім’ї має бути все
Я хочу сказати, що у сім’ї має бути все. Звичайно, чоловік і жінка не повинні перегинати палицю відносно особливостей свого характеру, але кожен з них відповідно до складу свого характеру повинен допомагати іншому. Якщо з’їсти, приміром, що-небудь дуже солодке, то закортить чогось солоненького.
Приміром, коли наїсися винограду, хочеться заїсти його шматочком сиру, щоб перебити солодкість. Або городня зелень: якщо вона занадто гірка, її неможливо їсти. Але якщо овочі будуть заледве з гірчинкою чи з кислинкою, то вони і смачні, і корисні.
Але ось якщо людина кислого складу стане говорити, що всім іншим треба стати такими ж кислими, а той, у кого гіркий норов, буде закликати всіх ставати гіркими, третій – солоний – буде наполягати на тому, щоб всі стали солоними, то до взаєморозуміння вони не прийдуть.
Бог премудро розпорядився всім. Чоловіка він наділив одними дарами, жінку – іншими, щоб жінка корилася йому. Адже якби Бог дав таку ж мужність жінці, то сім’я не могла б вистояти.
Історія про одну жінку
В Епірі розповідали історії про одну жінку, котра була грозою всієї округи! Вона вдягалася в довгу білу сорочку й за поясом завжди носила ятаган. Розбійники брали її зі собою! Уявіть – жінка в розбійницькій зграї!
Одного разу вона прийшла в глухе маленьке село, що лежить у кількох годинах пішої ходьби від її села, щоб взяти одного волоського юнака й одружити його зі своєю дочкою. Оскільки хлопець почав комизитися, вона скрутила його, звалила собі на плечі й приволокла у своє село! Проте такі випадки – винятки із правила.
Спробуй, призви жінок в армію й сформуй з них жіночу роту. А потім візьми десяток підлітків у формі скаутів і попроси їх здалеку показатися войовницям. Відразу вся рота кинеться навтьоки! Подумають що ворог іде в наступ!
Чоловік, сказано у Святому Письмі, «Є голова жінки». Тобто Бог визначив, щоб чоловік мав владу над дружиною. Володарювання дружини над чоловіком є образою Бога. Спочатку Бог сотворив Адама, який сказав про дружину: «Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла».
Дружина, говориться у Євангелії, повинна боятися чоловіка – тобто повинна його шанувати. А чоловік повинен любити дружину. У любові присутня повага. У повазі присутня любов. Те, що я люблю, я одночасно й шаную. Те, що я шаную, я люблю. Тобто любов і повага – це не різні речі: це те саме.
Однак люди ухиляються від цієї гармонії Божої і не розуміють смислу євангельських слів. Так чоловік, перекручено витлумачуючи Євангеліє, говорить дружині: «Ти маєш мене боятися!» Дивак-чоловік, та якби вона тебе боялася, вона б за тебе й заміж не пішла!
А деякі жінки твердять своє: «А чому це дружина повинна боятися чоловіка? Ні, такого я прийняти не можу. Що це ще за релігія така? Дискримінація!» Але подивися, що говорить Святе Письмо: «Початок Премудрості – страх Господній». Страх Божий є шанування Бога, благоговіння, духовна скромність. Цей страх приводить тебе до побожного трепету, це щось священне.
Та рівність із чоловіками, до якої прагнуть деякі жінки, може бути виправданою лише до певної межі.
Сьогодні жінки працюють і голосують нарівні з чоловіками. Тому вони заразилися якимось нездоровим духом і думають, що рівні з чоловіками у всьому. Звичайно, душі чоловіків і жінок однакові. Але якщо чоловік не любить дружину, а дружина не поважає чоловіка, то в сім’ї починається розбрат.
За давніх часів вважалося недопустимим, щоб дружина суперечила чоловікові. А зараз запанував зухвалий, розв’язний дух. Як же прекрасно було в ті часи! Я знав одну подружню пару. Чоловік був низеньким, непоказним чоловічком, а дружина – височенна, богатирського зросту! Вона сама запросто вивантажувала з воза центнер зерна!
Якось один робітник – теж дужий хлопець – став до неї приставати й вона, схопивши його, відкинула на кілька метрів убік, як сірник! Але якби ви бачили, який послух ця жінка мала до свого чоловіка, як вона його шанувала! Ось у такий спосіб сім’я буває міцною, непорушною. А інакше їй не вистояти.
– Ну що, матінко, написала поздоровлення Димитрію, котрий жениться?
– Написала, Геронде.
– Дай-но мені листівку, і я припишу від себе: «Хай буде з вами Христос і Пресвята Богородиця. Димитрію, даю тобі благословення сваритися із цілим світом, крім Марії! І Марії те ж саме благословення: сваритися з усіма, але не з тобою!»
Вдячність
Ось подивимося, чи зрозуміють вони, що я маю на увазі. Якийсь чоловік запитав мене: «Геронде, що найбільше з’єднує чоловіка з дружиною?» -” Вдячність “, – відповів я йому. Одна людина любить іншу за те, що та їй дарує.
Дружина дає чоловікові довіру, відданість, послух. Чоловік дає дружині впевненість у тому, що вона перебуває під його покровом, захистом. Дружина – хазяйка дому, але й головна служниця в ньому. Чоловік – володар будинку, але й носій його тягарів.
Між собою чоловік і жінка повинні мати очищену любов – для того, щоб отримувати одне від одного взаємну розраду й бути в змозі виконувати свої духовні обов’язки. Щоб прожити в злагоді, вони мають, насамперед, покласти в основу життя любов – ту дорогоцінну любов, яка полягає в духовному благородстві, у жертовності, а не любов порочну, мирську, плотську.
Якщо присутні любов і жертовність, то одна людина завжди ставить себе на місце іншої, розуміє її, відчуває за неї біль. А приймаючи ближнього у своє страждаюче серце, людина приймає у своє серце Христа, Котрий знову сповнює її Своєю невимовною утіхою.
Коли хтось із подружжя любить іншого, то, навіть перебуваючи далеко від нього – якщо цього вимагають обставини, – він однаково буде близько, тому що для любові Христової не існує відстаней.
Однак, якщо, не дай Боже, між членами подружжя нема любові, то вони, навіть перебуваючи поруч, можуть бути, по суті, один від одного далеко.
Тому кожен із подружжя повинен намагатися все своє життя берегти любов до своєї половинки, приносячи себе в жертву заради неї.
Плотська любов з’єднує мирських людей тільки доти, поки вони володіють необхідними для такої любові мирськими якостями. Коли ці якості втрачаються, плотська любов роз’єднує людей, і вони скочуються в погибель.
А от коли між чоловіком і дружиною є справжня дорогоцінна духовна любов, то, якщо один з них втратить свої мирські якості, це не тільки не роз’єднає їх, але об’єднає ще міцніше.
Якщо є тільки плотська любов, то дружина, дізнавшись, що, приміром, супутник її життя подивився на іншу жінку, хлюпає йому в очі сірчаною кислотою й позбавляє його зору.
А якщо вона любить чистою любов’ю, вона зазнає за нього ще більшого болю і тонко, акуратно намагається знову повернути його на правильний шлях. У такий спосіб приходить Благодать Божа.
