Сімейне життя в запитаннях і відповідях:
Що заважає сімейному щастю?
Запитання: У нас в сім’ї відбувається раз за разом один і той же конфлікт. Це стосується виховання сина семи років. І всі сім років цей конфлікт продовжується. Чоловік вважає, що я дуже м’яко виховую дитину, що потрібно бути з нею суворіше, примушувати щось робити. А я не згодна, але чоловік вперто стоїть на своєму. Дитина у нас поки одна. Син в школу ще не пішов. Я щаслива в сімейному житті людина, але це протистояння з чоловіком через виховання дитини єдине, що заважає моєму сімейному щастю. Що порадите?
Відповідь: Те, що ви вважаєте себе людиною, щасливою у сімейному житті, просто чудово. Дуже радий за вас, адже, на жаль, більшість сучасних сімейних людей щасливими себе не назвуть. І щоб стати абсолютно щасливою, вам потрібно зовсім небагато – зрозуміти, що ніколи в сім’ї не будуть створені якісь ідеальні умови. Ніколи наші домашні не поводитимуться саме так, як хочеться нам. Тому і в нашому сімейному житті, і в людях, які оточують нас, потрібно прагнути бачити якомога більше хорошого і не турбуватися через недоліки наших ближніх. Ось тоді кожний день, проведений разом, даруватиме щастя. А неприємності завжди будуть – це неминуче. Якщо чоловік буде у всьому згоден з вами, турбуватимуть діти або з’явиться якась інша причина для неспокою. Сімейне життя – штука непроста, труднощів і проблем в ній завжди вистачає. Причина для розладу, як завжди, знаходиться не десь зовні, а в нас самих, в нашому ставленні до проблеми.
Тепер про ваші непорозуміння з чоловіком. Ми, православні християни, повинні будувати своє сімейне життя згідно зі Священним Писанням. А воно говорить нам: «Дружини, коріться своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік голова дружини, як і Христос Голова Церкви, Сам Спаситель тіла!» (Єф. 5: 22–23). Якщо чоловік не примушує вас до явного гріха, необхідно задуматися над тим, що він говорить. Дитина у вас одна, до того ж хлопчик, його дуже легко розпестити надмірно м’яким вихованням. Ніхто не говорить, що м’якість, ніжність, ласка не потрібні дитині, але також необхідні їй дисципліна і твердість. Діти повинні знати слова «ні», «треба»; у них в семирічному віці вже мають бути свої обов’язки. Інакше, як ваш син вчитиметься в школі? Як мовиться, «важко у навчанні – легко в бою». Отже з вашим чоловіком в чомусь не можна не погодитися.
Можливо, вам не подобається не сама суть виховних сентенцій чоловіка, а їх форма. Можливо, він дуже суворо розмовляє з сином, кричить на нього, і вам здається, що цим він може травмувати дитину, «вразити» її. Але і тоді сперечатися з чоловіком не треба, а слід ввічливо і ласкаво поговорити з ним. Скажіть, що ви згодні з його прагненням привчати дитину до дисципліни, але збоку це виглядає дуже різко, і ви боїтеся, що він може втратити контакт з дитиною. Словом, потрібно просто постаратися заспокоїти його і пом’якшити зайву різкість. Я думаю, у вас, як у жінки, це повинно вийти.
Чи допустимі тілесні покарання для підлітка?
Запитання: Чи можна хлопчика-підлітка за погану поведінку, серйозні провини карати тілесно, наприклад бити ременем?
Відповідь: Підлітків потрібно прагнути карати якомога рідше. Як ви правильно відмітили – за «серйозні провини». Думаю, ні для кого не секрет, що діти перехідно-підліткового віку стають дуже ранимі, образливі і деколи агресивні. У цей період підлітки потребують великої батьківської уваги. Їх потрібно направляти, з ними необхідно розмовляти, роз’яснювати їм, розповідати, у тому числі і що таке «добре» і що таке «погано».
Покарання, звичайно, необхідні і в підлітковому віці, але якщо ми каратимемо дітей дуже часто, то просто втратимо з ними контакт, настроїмо проти себе. На одному інтернет-форумі, присвяченому вихованню дітей, я прочитав вислів якогось підлітка. Він писав, ніби дивлячись на цю проблему зсередини, що батькам не можна кричати на дітей, які підросли, навіть якщо ті самі переходять на крик, – це викличе тільки у відповідь реакцію і обурення у підлітків; вони можуть почати бачити в батьках своїх ворогів. Покарання, напоумлення має бути таким, щоб діти усвідомили неправильність скоєного, а не злякалися і не озлобилися.
Тому тілесно карати дітей, котрі подорослішали, вже не можна, адже прочуханка точно викличе образу і відчуження. Без покарань у вихованні підлітка, звичайно, не обійтися; потрібно і зупиняти, і повчати, і пояснювати, і, зрозуміло, карати, але уміючи, відповідно до непростого віку дитини. Дуже важливо, щоб у вас з чадом був хороший контакт, тоді ваші повчання і навіть покарання він сприйматиме адекватно і робитиме правильні висновки. Окрім покарань мають бути також заохочення. Хороші вчинки заохочуються, погані – караються. Заохочення можуть бути найрізноманітніші, не обов’язково великі і матеріальні; важливо, щоб дитина бачила: ви оцінили її старання. Тепер про покарання. Підліток повинен знати, які вчинки обов’язково спричинять покарання. Ви повинні роз’яснити йому ці правила: що не пройде ніколи і за що буде покарання. Природно, потрібно пояснити, чому ці вчинки є поганими, якої шкоди вони завдають і чому неприйнятні в нашому будинку. Напоумлюючи дитину, не можна кричати на неї і зачіпати, ображати її, наприклад: «Ти ледар»; «Ти нічого не хочеш робити»; «Ти впертий» та інше. Ми критикуємо не самого підлітка, а його поганий вчинок. Дуже важливо підібрати слова так, щоб дитина зрозуміла, що її вчинки дуже засмутили нас як батьків. Скажімо, так: «Мені дуже неприємно, коли я бачу такий безлад в твоїй кімнаті» або «Мені дуже боляче і соромно за тебе, коли ти вживаєш непристойні слова».
Способи покарання не повинні кривдити підлітка, але мають бути ефективними, дієвими. Наприклад, хлопець небайдужий до комп’ютерних ігор, і ми для напоумлення на деякий час відлучаємо його від «компа». Або: дівчинка любить свій новий мобільний телефон, гордиться ним, і ми на час покарання позбавляємо її улюбленої іграшки. Та хіба мало важелів дії! Позбавлення кишенькових грошей, задоволень, розваг, спілкування з друзями. Все це буде набагато дієвіше від ременя.
Старший син кривдить молодшого
Запитання: У мене двоє дітей-підлітків (хлопчиська). Вони постійно сваряться і б’ються між собою, старший кривдить молодшого. Як поговорити з ними, які слова знайти, щоб пояснити, що не можна кривдити один одного, що потрібно жити мирно?
Відповідь: Я думаю, дуже турбуватися із цього приводу непотрібно. Брати-підлітки, особливо з невеликою різницею у віці, дуже часто не ладяться між собою, борються і б’ються. Вони ж хлопчиська, їх молодий, зростаючий організм вимагає виходу енергії, так що потрібно постаратися направити її в корисне русло. Наприклад, віддати їх в яку-небудь спортивну секцію.
Розумію ваш неспокій з приводу їх немирного спілкування, але повинен сказати, що навіть нерідко брати, які часто билися в дитинстві, абсолютно нормально потім, в дорослому віці, спілкуються і дружать. Проте, звичайно, напоумляти діток потрібно, бо «як добре і як приємно жити братам разом!» (Пс. 132: 1), тобто мирно і одностайно.
Що їм необхідно сказати? Те, що в духовному світі існує один закон: «Що посіє людина, те і збере» (Гал. 6: 7). Зло, сварки, бійки, які ми сіємо, до нас же і повернуться. Обов’язково зустрінеться нам хтось сильніший, старший за нас і так само кривдитиме, як ми кривдимо молодших. І тоді нам не поздоровиться. Зло обов’язково знайде нас. Один мій знайомий у дворі випадково, вдаривши, подряпав крило машини сусіда. Але нічого не сказав йому і не дав коштів на ремонт. Через деякий час в абсолютно іншому місці, далеко від будинку його власну машину теж подряпали та зникли з місця події. Причому удар був завданий в те ж крило, яке він зіпсував сусідові.
Добро, посіяне нами, також повертається. «Отже у всьому, як хочете, щоб з вами поводилися люди, так поводьтеся і ви з ними» (Мф. 7: 12).
Священик Павел Гумеров
Переклад: “Волинь Православна” 2012, №3
