Є святі, про яких читаєш — і здається, що це люди з дуже далекої епохи. А є такі, що жили зовсім поруч із нами: ходили тими ж дорогами, переживали війни, тиск влади, людську зраду і страх. Саме таким був преподобний Амфілохій Почаївський.
Його життя схоже не на красиву легенду, а на тиху, але дуже сильну боротьбу.
Народився він на Тернопільщині в простій селянській родині й мав ім’я Яків. З дитинства був працьовитим і незвично співчутливим до людей. Особливо — до хворих. Кажуть, що ще юнаком він умів так уважно вислухати людину, що їй уже ставало легше.
Згодом Яків прийшов у Почаївську Лавру — одну із головних православних монастирів України. Там він став монахом з іменем Амфілохій.
Але далі починається найважче.
Це був час, коли радянська влада намагалася знищити віру. Священників арештовували, храми закривали, а монахів висміювали й переслідували. Здавалося б — живи тихо, не висовуйся, думай лише про себе. Але отець Амфілохій робив навпаки: приймав людей, молився за них, підтримував, лікував.
Особливо прославився він тим, що допомагав хворим. До нього їхали тисячі людей. І тут найцікавіше: багато хто приходив не стільки за ліками, скільки за миром у душі. Бо преподобний умів дивитися на людину дуже глибоко. Інколи кількома словами він ніби відкривав те, що людина сама про себе не розуміла.
Про нього залишилось багато спогадів. Люди розповідали, що після його молитви одужували від тяжких хвороб, змінювали життя, мирилися з рідними, поверталися до Бога. Але сам він ніколи не називав себе «чудотворцем». Навпаки — уникав слави й повторював, що допомагає Господь.
Через свою віру та вплив на людей отець Амфілохій пережив переслідування. Його навіть примусово забирали до психіатричної лікарні — у ті часи так часто намагалися «ламати» незручних віруючих людей. Але він не озлобився і не перестав служити людям.
У преподобного була одна дуже сильна риса: він умів поєднувати твердість і доброту. Міг суворо сказати правду, але люди не ображалися, бо відчували — це сказано з любов’ю.
Після смерті його могила біля Почаєва стала місцем паломництва. А згодом Церква прославила його як святого.
Чому його й досі так люблять?
Мабуть тому, що він показав: святість — це не щось «небесне» і недосяжне. Можна жити у дуже жорстокий час, бачити людський біль, несправедливість, страх — і при цьому не втратити серце. Саме це і зробило преподобного Амфілохія по-справжньому великим.
У день шанування преподобного Амфілохія Почаївського, 12 травня, у вівторок, о 18:00, буде звершено Водосвятний молебень з Акафістом святому:
https://xn--80aaxgce1a0e.com/akafist-prepodobnomu-amfilohiyu-pochayivskomu/
