Згідно з ученням Церкви, основою сімейних відносин служать шлюб і любов у шлюбі. Із цієї любові, як від головного кореня, виростають всі інші види сімейної любові: батьківська і материнська, дитяча і братська. Де немає шлюбу, там немає і сім’ї.
«Пробний шлюб» давно вже став реальністю – батьки тих, що живуть в такому «шлюбі» навіть раді: їхні діти «не вештаються, де попало». Зважаючи на важливість шлюбу і подружньої любові в житті людини, а також через поширення сьогодні неправильних і шкідливих для моральності і суспільного блага поглядів на шлюб, необхідно знати, за яких умов шлюб служить для істинного блага людства.
Як Богом установлене таїнство, християнський шлюб і за своїми властивостями і за тими обов’язками, які покладаються на подружжя, відрізняється чистотою і досконалістю, духовністю і святістю. Християнський шлюб, як єдність двох людей, перш за все, повинен бути союзом одного чоловіка з однією дружиною.Кожен повинен мати одну дружину і кожна повинна мати одного чоловіка, повчає апостол Павел (1 Кор. 7.2).
Якби Бог хотів, говорить святий Іоанн Златоуст, щоб дружину залишали і брали іншу, то створив би одного чоловіка і багато жінок. Те, що відмінними властивостями християнського шлюбу є його єдність і цілісність, підтверджує святитель Григорій Богослов: «Сам Бог в надра обох статей, вливши любов, спонукав їх прагнути одне до одного. Але щоб не усяка дружина прагнула до усякого чоловіка, поклав межу пожаданням – подружжя».
Таким чином, чоловік і дружина, згідно з вченням Церкви, складають єдиний живий організм. Як розсічений організм вмирає, так і подружній союз, коли роз’єднується, втрачає своє життя і значення.
Як союз тісний, єдиний і нерозривний, християнський шлюб накладає на чоловіка і дружину обов’язок найщирішої християнської любові. У Священному Писанні шлюб є виявом безмежної радості, повноти щастя. І це – торжество радості і любові, як відзначає апостол Павел в першому посланні до коринфян.
Однак християнська любов, за словами святителя Тихона, патріарха Московського, на відміну від закоханості, – не просто почуття, а глибокий союз, підтримуваний вольовими зусиллями.
Християнське значення шлюбу прекрасно висловив французький філософ і драматург Габріель Марсель: «Сказати людині «я тебе люблю» – те ж саме, що сказати їй «ти будеш жити вічно, ти ніколи не помреш»…
Любов ототожнюється з вічністю, їй ніколи не може наступити кінець. У такому розумінні шлюб для християнина – не частинка загальнодержавного апарату, а стан, коли двоє зливаються в одне ціле, не на короткий період часу, а на все життя. За християнським вченням шлюб нерозривний, оскільки чоловіка і дружину з’єднує сам Бог.
Говорячи про християнський шлюб, святитель Миколай Сербський пише, що крім любові як ласкавого, полум’яного і тихого потягу, цим взаємовідносинам ще властиві довіра і вірність один одному.
У наш час мода на співжиття чоловіка та жінки без укладення шлюбу стає тенденцією, що все більш і більш посилюється. З християнської точки зору, ця «мода» являє собою реальну загрозу інститутові сім’ї та сприяє загальній деградації суспільства. Те, що колись називалося життям в гріху, і навіть було заборонено законом, в більшості країн сьогодні сприймається як щось цілком природне.
Серед моделей поведінки, рекламованих сучасним суспільством – співжиття поза шлюбом. Не зважаючи на шістьох дітей, Джолі і Пітт досі не одружені.
Ті, хто наважується на просте співжиття, нерідко воліють не любити свого партнера цілком, а залишати простір для «маневру», – не бажають обмежити свою свободу і незалежність. Це породжує нестабільність сімейного життя і відбивається як на відносинах між партнерами, так і на дітях. Однак в християнському шлюбі, як пише протоієрей Артемій Владимиров, «справжня любов не поневолює людину, а прагне поважати в ній ту царственну свободу, яка є межею образу Божого».
Поза шлюбними союзами діти рідко бувають бажаними, народжуються випадково, «помилково» – чи слід говорити, до яких наслідків це призводить, адже як мінімум, ці діти будуть позбавлені повноцінної батьківської любові. Більше того, вагітність неодружених пар найчастіше закінчується вбивством дитини, в той час як народження дітей у пар, одружених, зазвичай бажане і є «вінцем» їх відносин.
Молоді люди, які мають романтичні уявлення про спільне життя без вінчання, повинні і подумати про наслідки. Митрополит Антоній Сурозький говорить, що «у світі, де все йде врозбрід, шлюб – місце, де дві людини завдяки тому, що покохали, стають єдиними, місце, де ворожнеча закінчується, де починається здійснення єдиного життя».
Як союз чоловіка і жінки, шлюб служить початком взаємної любові, яку подружжя повинне розвивати й удосконалювати, посилює значення сім’ї та підносить їх відносини на більш високий рівень.
Це вже не просто спільне життя, а сильна рішучість любити людину, незважаючи на всі її недоліки і слабкості. У цьому і полягає краса шлюбу, що він не допускає сумнівів і зворотного шляху, а лише береже, зберігає і доводить до досконалості союз двох.
На збільшення числа не узаконених союзів передусім впливає посилене останнім часом негативне ставлення до шлюбу. Про нього сьогодні говориться як про старомодне явище, що забирає свободу, як про якусь тяготу, що сковує по руках і ногах і чоловіка, і жінку, – в той же час свобода спілкування поза шлюбом показується як цілком нормальне і навіть позитивне явище.
Однак, незважаючи на ситуацію в сучасному суспільстві, слід визнати, що тільки шлюб сприяє розвитку морально здорових відносин у союзі двох. Вінчання ж освячує сімейне життя, робить його надзвичайно повноцінним. Шлюб і сім’я є основою здорового суспільства. Всі, що не розуміють сенсу шлюбу, ризикують власним щастям і майбутнім своєї нації.
Священик Міладін Митрович
Переклад українською – газета “Волинь Православна”, 2013, №8
