Православна думка про Бога надзвичайно піднесена. Богословські творіння святих отців вражаюче точні у виборі потрібних слів та понять. Таке читання вимагає спеціальної підготовки, і лише після підготовки починається неспішне і важке вивчення богословського трактату.
Втім, є і богословські творіння, написані загальнодоступною живою мовою. І в давнину були, і зараз зустрічаються – назвемо хоч би праці митрополита Калліста (Уера).
Митрополит Диоклійський Калліст багато опублікував статей по аскетиці, догматиці, перекладав богослужбові тексти. У нього одночасно дар богослова і літературний талант. Відкриєш книгу, промовляєш про себе його тексти… Така чудова у нього мова, кристальної чистоти і свіжості, – як воду джерельну п’єш.
Для кого він пише? Для фахівців і неспеціалістів. Ось в одній популярній богословській книзі владики Калліста я прочитав: «У Бога є діти, але немає онуків».
Скільки цими небагатьма словами сказано!
Ми віримо, що Бог ставиться до людей з батьківською турботою. Тільки ми не завжди буваємо чадами Божими. Деколи ми ставимося до Бога, як найманці до свого господаря. Буває, що забуваємо про Бога, ставимося до Нього відчужено. Треба з собою повоювати, щоб дорости до високого звання чада Божого. І ще щось потрібне, теж важка справа – передати своїм дітям віру в Бога.
Ми ходимо в Церкву, водимо дітей, пояснюємо їм порядок церковної служби, її сенс, чому ми постимо, яке завтра свято. Дітей хрестимо в дитинстві, причащаємо, готуємо до першої сповіді. Все це потрібно. І потрібно ще, щоб діти, дорослішаючи, самі потягнулися в храм Божий. Вже без сторонньої підказки на свято прагнули вибратися до служби, не забували молитися щодня. Одним словом ставали чадами Божими, тому що онуків у Нього немає.
Мене охрестили в ранньому дитинстві, це було бажання батьків і їх батьків. Я щиро вдячний їм, вони поклопоталися про мене, залучили до святого Таїнства. Але не можна бути православною людиною тільки тому, що ти народився в православній сім’ї. Не можна бути тільки дитиною чад Божих.
Саме поняття «Чадо Боже» припускає особисті стосунки з Богом. А де ж глибоко особисті стосунки, якщо ти не «чадо», а «онук»? Не можна бути «православним в другому поколінні», інакше саме Православ’я повз нас пройде, не торкнеться наших душ та залишиться майже чужим.
«У Бога є діти, але немає онуків», – я пам’ятаю книгу, в якій прочитав ці дивовижні слова. Але не пам’ятаю сторінку і розділ, де вони зустрілися. Я абсолютно забув, що було сказане до цих слів і що – після. Але самі ці слова митрополита Калліста глибоко запали в мою душу. Перелистав ще раз книгу владики, навмання, раптом відшукається потрібне місце. Ні, не відшукалися ці слова. Втім, знайти цитату – не головне. Головне – стати чадом Божим.
Диякон Павел Сержантов
Переклад українською – газета “Волинь Православна”, 2013, №10
