(протоіерей Миколай Гурьянов)
Сам по собі пошук духоносних старців – явище абсолютно нормальне. Людям, що живуть в Церкві, хочеться бачити тих, хто набагато далі за них пройшов по шляху виконання заповідей Христових, хто вже явив певний видимий образ християнської досконалості.
Але іноді ці пошуки набувають якийсь хворобливий характер. Природно шукати та знаходити щось там, де воно має бути, і неприродно – там, де цьому нізвідки узятися.
Часто ось як відбувається: розходяться чутки про те, що десь з’явився «старець», до нього всі їдуть, тому що «він знає, що кожному сказати». Когось він «зцілив», комусь – «шлях вказав». І люди, будучи не в змозі критично оцінити те, що чують, злітаються до цього «духоносного наставника», як метелики на світло.
Адже серед таких «старців» інколи виявляється людина, яка або в Церкві, – без тижня день, або її уявлення про Православ’я не відповідають істині.
Коли людина живе в руслі православної традиції, вдумливо читає святих отців, коли у неї є якийсь свій, нехай навіть мінімальний, але реальний досвід аскези, то вона може відрізнити справжнє від помилкового. Коли подібного досвіду немає, то людина орієнтуватиметься на вигаданий яскравий образ і зрештою пройде повз Христа.
Афонський подвижник старець Іосиф Ісихаст говорив про те, що у праведності немає дзвіночків, в які вона могла б подзвонити і заявити про себе. І якщо ми чуємо «звук дзвіночків», то швидше за все це – не праведність.
Старці та люди похилого віку
Так чи є сьогодні справжні старці? Заперечувати цього не можна, адже тоді, коли на землі зникнуть ті, хто здатний досягти святості та внутрішньої близькості до Бога через покаяння та очищення від пристрастей, не буде сенсу в існуванні людства. Але світ поки існує, зокрема – молитвами таких людей.
Коли одного подвижника нашого часу запитали, чи є ще сьогодні старці, він сказав: «Щодо старців не знаю, а люди похилого віку – точно є». Під словом «люди» похилого віку, мені здається, подвижник розумів священиків, що мають значний досвід подвижницького життя та пастирської діяльності, здатних надавати людям істотну допомогу.
Йди до того, хто втікає
Стародавні святі завжди тікали від популярності. Чудовий патериковий приклад: один старець, якого дуже шанували люди, вимушений був пересуватися з скита до міста виключно вночі, щоб уникнути зустрічі з тими, хто шанував та прославляв його, тому що розумів, наскільки це шкідливо для його душі. Але коли той подвижник йшов вночі по темній дорозі, Господь посилав йому Ангела зі світильником, щоб освітити шлях. Тобто старець настільки втікав від слави людської, що Бог явив йому Свою славу.
Шукай святості
Так чи варто шукати духоносних старців? Якщо ти сам прагнеш до духовного життя, живеш ним глибоко, серйозно, то зумієш розгледіти по-справжньому духовну людину при всій її скромності та непомітності. Ти помітиш в ній те, що для тебе самого є бажаною метою.
Ти впізнаєш таку людину через її смирення, через її любов, через те, що вона завжди буде готова своїм місцем без усякої боротьби поступитися кому завгодно. Це рідкість на сучасному світі. Якщо бажаєш побачити на цьому світі святих – прагни до святості сам.
Ігумен Нектарій Морозов
Стаття повністю (+ відео) – Православие и мир
Переклад українською – газета “Волинь Православна”, 2015, №9
