Українська Православна Церква, зберігши свою єдність на всій території України, соборно заявила про повну самостійність і незалежність від РПЦ
Собор УПЦ, формуючи Статут про управління Української Православної Церкви у новій редакції, не мав потреби звертатися за додатковими дозволами до Москви, Константинополя, чи ще кудись. За основу були взяті вже визнанні світовою православною спільнотою положення Грамоти (Томоса) патріарха Олексія ІІ та Архієрейського Собору РПЦ від 27 жовтня 1990 року про «Незалежність і самостійність у своєму управлінні» Української Православної Церкви. Оскільки ці положення протягом більш як тридцяти років не були дотримані у всій повноті і обмежувалися навʼязуваними РПЦ нормами, що були зафіксовані в Статуті про управління УПЦ, Собор прийняв рішення звільнитися від таких норм.
В результаті:
* «Українська Православна Церква є самостійною і незалежною у своєму управлінні та устрої».
* В звʼязку з попереднім, новообраний Митрополит Київський і всієї України більше не має потреби для «представлення його Святішому Патріархові Московському і всієї Русі для отримання Благословенної грамоти».
* Архієреї УПЦ більше не зобовʼязані брати участь у Синодах та Соборах РПЦ.
* Зі Статуту видалено положення про те, що:
– «Українська Православна Церква з’єднана з Помісними Православними Церквами через Руську Православну Церкву».
– «Українська Православна Церква… є самокерованою частиною Руської Православної Церкви».
– До обов’язків Собору УПЦ належить «нагляд за втіленням у життя рішень Помісних Соборів Руської Православної Церкви»
– «Собор єпископів діє на підставі … Архієрейських Соборів Руської Православної Церкви».
– «Предстоятель Української Православної Церкви … благословляється Святішим Патріархом Московським і всієї Русі».
– «Предстоятель Української Православної Церкви, Митрополит Київський і всієї України є постійним членом Священного Синоду Руської Православної Церкви».
– «Ім’я Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України підноситься за богослужінням… після імені Святішого Патріарха Московського і всієї Русі». Відтепер, згідно Статуту, за богослужіннями Предстоятель УПЦ поминає Предстоятелів інших Православних Церков згідно Диптиха, єпархіальні архієреї поминають імʼя Предстоятеля УПЦ, а приходські священники – тільки імʼя свого правлячого архієрея.
