Вівторок, 6 Червня, 2023
  • Вхід
Капличка
  • Про нас
  • Новини
  • Трансляція
  • Розклад
  • Подати записку
  • Акафісти
  • Публікації
  • Контакти
Немає результату
Переглянути всі результати
  • Про нас
  • Новини
  • Трансляція
  • Розклад
  • Подати записку
  • Акафісти
  • Публікації
  • Контакти
Капличка
Немає результату
Переглянути всі результати
Головна Публікації «Волинь православна»

Вільна боротьба зі зневірою

17.05.2014
в «Волинь православна»
A A

«Доброго ранку, Вінні-Пуху. Якщо цей ранок взагалі добрий… В чому я особисто дуже сумніваюся…» – каже похмурий віслючок Іа-Іа. Сумніватися у всьому доброму – певна ознака пристрасті зневіри. Віслючок втратив інтерес до світу, радість і надію. Цей стан схожий на смерть в іще живому тілі – дух пригнічений, а тлінна оболонка переживає страшний занепад сил… Не дивно, що часто наслідком зневіри стає клініка – депресія, що загрожує суїцидом…

Тоді виходить, що боротьба зі зневірою – це боротьба зі смертю. Ми знаємо, що піст і молитва незамінні в цій боротьбі. Але із власного досвіду відоме й інше – святим текстам першим перепадає від зневіри. Між рукою та Євангелієм виростає нездоланна перепона. Розгорнути молитвослов стає анітрохи не легше, ніж зрушити гору. Як же бути? Як зсунути себе з цієї поганої мертвої точки пригніченості?

У кожного, напевно, є свої переможні знахідки в боротьбі зі зневірою. У мене піднакопичилися розповіді друзів – хто як пручався своєму впертому ослику, недитячій зневірі.

З миру по нитці – і зібралися перші вісім прийомів боротьби з відчаєм. Доволі мирські, побутові, – вони на війні зі смутком як димова завіса, щоб підвестися з лопаток, дотягнутися до зброї і завдати вирішального удару по ворогу…

Штормова навичка

Знаю із власного досвіду, що зневіра підкрадається до душі, ховаючись за спиною невдоволення – невдоволення собою, ситуацією, оточенням, епохою, долею. Щойно людину поглинув критицизм – без покаяння, зневіра – скок! – і осідлала спину…

Але мій товариш з Феодосії Роман – вершник успіху. Коли йому потрібно, він сам запряже кого хочеш. Здається, він бравує своїм нарцисизмом та куражиться перемогами то там, то тут.

Дивлячись на його вічно вдоволене обличчя, так складно уявити, що й він може підчепити вірус незадоволеності собою і світом.

Та варто було нам про це розговоритись… «Невже й ти іноді сумуєш?! Не можу повірити!» – «А з чого б це мені не сумувати? Що я таке? Освіти чесної в мене немає, окуляри для інтелігентності начепив – з простими скельцями… Все награно, фальшиво, все брехня, дурилка картонна… А чим займаюся? Суці­льним купи-продай… Така нудьга навалюється… нічого робити не можу… і сенсу ні в чому не бачу.

Тоді я тупо плентаюся до набережної, подалі від людей. І кричу на море. Хвилі там, гуркіт, вітер намагається зірвати капелюха з головою разом… А я на всю горлянку кричу, ніби морю у відповідь. Кричу на нього хвилин десять-п’ятнадцять». – «І що?» – «І нічого. Море все так само шумить, не перестає. А мені легшає. Знову хочеться всіх пошикувати».

В разі чого – беріть квиток до Феодосії, їдьте на набережну Романа… і випробуйте його спосіб первинної боротьби зі смутком. Романа там, можливо, не буде, але буде море, завжди готове вислухати. І відповісти по-дорослому.

Прийом «резонанс»

Ще в мене є друг Кирил, професійний режисер. Важко цьому брату доводиться – завжди він залежить від рішень продюсерів. Буває, що й ця залежність, і творчі ступори, і розлад у знімальній групі збираються у гидкий клубок – словом, є запал для зневіри.

У Кирила проти цієї справи є заповітний диск. Музичний диск. Який дбайливо зберігається… в каструлі, у володіннях мами, на кухні. Бо Кирило у творчому безладі своєї домашньої монтажки кілька разів не міг його швидко знайти, коли припікало.

Тому педантична мама стала незвичайною берегинею начебто звичайного компакт-диска, який влучає у зневіру безвідмовно. На диску в Кирила – добірка пісеньок, які, за його висловом, «прочищають дійсність» – саундтрек із фільму «Реквієм за мрією», «Людина й кішка» групи «Нуль», «Соловей» Олексія Паперного.

«Та знаю, знаю, прості собі музички. І не розумію, як і чому вони спрацьовують. Включаю навушники, слухаю по колу. І раз на сотий входжу в резонанс з цими напористими звуками, і раптом розумію – ні-і-і, я так просто не здамся».

У кожного з нас є свої такі пісеньки. Або книжки. Або якісь мудрі цитати. Гадаю, головне – зберігати їх у надійному місці.

Прийом «єнот»

А ось прийом проти зневіри, неодноразово випробуваний, яким зі мною поділилася одеситка Фаїна: «Коли туга накриє з головою, коли всі проти тебе, і на душі так гидко, що сил немає – починай – всупереч усьому – усміхатися. Ну й нічого, що не можеш. А ти механічно всміхайся. Тупо розтягай рот в усмішку.

Звичайно, важливо в дзеркало подивитися – щоб на твою усмішку раптом не відгукнулися люди в білих халатах. Усміхайся так, як ти б усміхалася покинутій дитині. Всі її кинули, а тобі доводиться її приголубити. От іди собі містом – і всміхайся так усім».

Друзі, це працює. Дурненька, тривіальна порада, замугикане «від посмішки стане усім світліше» – працює і не підводить, як джерельна вода. Ніби розтягування губ в усмішці пов’язане з необхідною напругою внутрішніх струн.

Ніби усмішка, спрямована до світу, повертається до тієї переляканої кинутої дитини, яка часом виявляється в душі у кожного з нас…

Захват-переворот

Мій знайомий письменник Володимир стверджує, що «зневіра – це планктон, низовий стан, який варто кидати в топку для осягнення вищих творчих порядків».

Сам він, коли впадає в «депресняшку», починає писати самому собі листи такого змісту: «Мій дорогоцінний Вольдемаре! Все жахаюче жахливо. Твій редактор – рафінований гад рідкоземельної капості. Але якби в тебе був талант, – о! ти покинув би це реліктове чудовисько і став би самостійною одиницею з шістьма нулями. Але, на мій превеликий жаль, ти нікчема і нездара, дорогоцінний мій Воване. Страждай, страждай стражденно, як останній страдальник! Не залишу тебе, твоя Д.»

Проте ця Д. – тобто депресія – незважаючи на свої клятвені запевнення, чомусь приблизно після третього листа обривала листування без пояснень… Зате Володимир за якийсь час видавав нову збірку самоіронійних, життєствердних оповідань.

Так само як і Володя, ми схильні плутати зневіру з депресією. І це не завжди безпечно. Тому що депресія лікується виключно медиками та медикаментами, а зневіра – власною силою волі, помноженою на волю Бога.

Але люди природу всякої мерехлюндіі зазвичай намагаються лікувати за допомогою чи то згущеного молока, чи то шоколаду, чи то винно-горілчаної продукції, або й інших наркотиків – ще сильніших, ще жирніших, ще більш засмажених.

І правда, від цих міцних способів зневіра на якийсь час завмирає – просто тому що вона їсть! Але, підкріпившись легкозасвоюваними вуглеводами, хандра накидається на душу з новою енергією. Як наслідок, щоб протистояти черговому нападу зневіри, ми подвоюємо дозу солодкого або гіркого… і хто це там так вдоволено плямкає?

Прийом «креатив зненацька»

Зате зневіра на дух не переносить креативу. Одного разу ми з подругою опинилися в лещатах безпросвітності – приводів було багато, лещата були скалозубі.

У той час ішла сесія – недовгий період, коли ночами в гуртожитку тихо, як у санаторії. Тому що гітари відкладені, колонки відключені, а серед міцних напоїв цінуються тільки чай і кава. От із літровою банкою дорогоцінного кави ми й виповзли на спільну кухню, о пів на другу ночі. Все живе замкнулося в кімнатках і шаруділо над кресленнями і розрахунками.

А ми були не допущені до завтрашнього заліку, і хтось там не подзвонив, і все так тяжко… Кава мала допомогти. Але кава, яка нібито бадьорить кров, тільки збовтала мутний осадок у душі.

Раптом на кухню гуртожитку заходить студент із чайником. А моя подруга візьми та й скажи: «Кофеїн будеш? Внутрішньочашково?» Хлопець розсміявся і випив з нами кави. А наше несподіване щедре бешкетництво раптом почало іскрити, і ми вже були не в силах зупинитися.

За наступні дві години ми спустошили всю свою банку італійського еспресо. «Каву замовляли?» – так ми вітали опівнічників, які відгукувалися на стук, двері за дверима – вздовж по всіх коридорах гуртожитку.

Пригощали всіх – однокурсників, знайомих і не дуже, і зовсім очманілих студентів, які бачили нас практично вперше. Смуток був повалений у порох. Смуток не терпить креативу! Особливо раптового. Особливо безкорисливого. Особливо насущного для інших.

Прийом «усьому своє місце»

Є в мене одна приятелька, благополучний бухгалтер, сучасна цілеспрямована жінка-торпеда.

Але й у неї бувають моменти, коли на душі так гидко стає, що геть нічого неможливо ні робити, ні сприймати. Усі справи зависають, усі книги марні, усі фільми дратують, на прогулянку вийти немає сил.

«В такі дні у мене є один порятунок. Єдине серйозне заняття, на яке я здатна, – це вишивати бісером оклад ікони. Он стоїть у мене образ Миколая Угодника, з окладом, вишитим до середини лику. Кожен напад смутку – це рядків десять – і минає. Бісеринка за бісеринкою – і все стає на свої місця. П’ять років уже вишиваю. Так що за кількістю рядків можна порахувати середню кількість нападів іпохондрії на рік».

Таки дійсно: найстрашніший ворог зневіри – це наша системна ініціатива.

Залізобетонний прийом

Мій начальник бореться з депресивним синдромом під­леглих дуже просто. Кращим способом порятунку тих, що потопають, він уважає кинутий рятувальний круг – але обов’язково залізобетонний.

Випливати з такою штуковиною значно важче. «Нічого, в крайньому випадку, потонеш, – підбадьорливо говорить мій начальник, подвоюючи, а то й потроюючи тяж­кість проектного завдання якомусь зневіреному, – але якщо випливеш – станеш невразливим».

Він вважає, що порятунок непідйомною справою ефективний саме тому, що справа вважається непідйомною. Подолання і підупад духу не вживаються в одній посудині. Знаю – бо й сама кілька разів тонула, але кілька разів і випливала.

Туше

А цей прийом я вичитала дуже давно у когось із російських класиків, здається, у Герцена. На жаль, не можу процитувати точно. Головний герой, коли на нього нападала зневіра, – не сіпався. Він щосили віддавався зневірі, щоб скористатися її властивостями!

Прямо як у айкідо. Він зволікав, він бродив, він усамітнювався – і розмірковував! Смуток як невдоволення перебігом справ замикає в бездіяльності й дає можливість паузи. Адже кажуть, що той, хто мислить, – не діє, а той, хто діє, – не встигає як слід поміркувати.

У супердіяльному стані для християнина навіть проблема виникає – а сповідатися в чому? А от сумну задуму можна використовувати, щоб виявити в собі неймовірну сміт­тєву яму… Виявляється, тут сповідувати – не пересповідувати… Вистачить на цілу чергу.

Головне, в ямі цій не залишитися – в цьому вся хитрість, вся суть прийому проти бісівських пасток відчаю. Використовуєш зневіру, щоб забратися в помийну яму своєї душі, оглянути все там – і, як радять священики, – швидко нагору! На сповідь! До Причастя!

За словами Іоанна Лествичника, «зневіра є наклеп на Бога, ніби Він немилосердний і нелюдинолюбний». Виходить, вдаючись до смутку, ми стаємо короткозорими і невдячними богоборцями, а сам смуток – це бунт проти Божої волі.

Ось чому, виявляється, так важко в години пригніченості звернутися до Бога за допомогою! Всі ми у вільній боротьбі зі зневірою – атлети-початківці. Господи, допоможи!

Наталія Багінська

otrok-ua

Переклад українською – газета “Волинь Православна”, 2014, №4

Попередня публікація

Читати Євангеліє

Наступна публікація

Каппадокія: інша Туреччина

Наступна публікація

Каппадокія: інша Туреччина

Пряма трансляція згідно розкладу

Розклад Богослужінь

Пожертва

Єпархіальні новини

Ковель. Престольне свято Свято-Троїцького кафедрального собору
Ковель. Престольне свято Свято-Троїцького кафедрального собору

5 червня, у другий день Святої Трійці, громада кафедрального собору у Ковелі соборною молитвою вшанувавала Престольне свято. На запрошення настоятеля собору протоієрея Николая Чубиша, духовенство з чотирьох єпархій Волині та Рівненщини зібралося у ковельському соборі-імениннику, аби соборно вшанувати Святу Трійцю. Багатолюдну Божественну літургію завершили урочистим Хресним ходом навколо храму. До…

У Зимненській обителі вшанували престольне свято Троїцького храму
У Зимненській обителі вшанували престольне свято Троїцького храму

З нагоди престольного свята, митрополит Володимир очолив соборне богослужіння. Архіпастирю співслужило духовенство обителі та гості. Літургія супроводжувалася співом хору сестер обителі та вихованок регентської школи під керівництвом настоятельки монастиря – ігумені Стефани. Традиційно для Престольного свята, урочистості закінчились Хресною ходою навколо храму-іменинника. Історична довідка. У часи, коли монастир було закрито,…

м.Ковель. Всенічна престольного свята Свято-Троїцького кафедрального собору
м.Ковель. Всенічна престольного свята Свято-Троїцького кафедрального собору

4 червня, у день Святої Трійці, Високопреосвященніший митрополит Володимир звершив архіпастирський візит на другу архієрейську кафедру у місті Ковель та очолив Всенічне бдіння у Свято-Троїцькому кафедральному соборі. The post м.Ковель. Всенічна престольного свята Свято-Троїцького кафедрального собору appeared first on Володимир-Волинська єпархія.

Урочисте богослужіння у день Святої Трійці в кафедральному соборі
Урочисте богослужіння у день Святої Трійці в кафедральному соборі

4 червня, у день Святої Трійці, в Успенському кафедральному соборі Високопреосвященнійший митрополит Володимир, у співслужінні кліриків храму, очолив святкову Божественну літургію. Під час святкової молитви вознесли прохання до Святої Трійці про Церкву Христову, про багатостраждальний український народ та воїнів, що боронять незалежність держави. The post Урочисте богослужіння у день Святої…

Всенічна Святої Трійці у кафедральному соборі
Всенічна Святої Трійці у кафедральному соборі

3 червня 2023 року, перед святом П’ятидесятниці, митрополит Володимир-Волинський і Ковельський звершив Всенічне бдіння в Успенському кафедральному соборі м.Володимира в співслужінні кліриків храму. The post Всенічна Святої Трійці у кафедральному соборі appeared first on Володимир-Волинська єпархія.

У ЛЮБОМЛІ ПРОВЕЛИ В ОСТАННЮ ПУТЬ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ
У ЛЮБОМЛІ ПРОВЕЛИ В ОСТАННЮ ПУТЬ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ

1 червня у м.Любомль Ковельського району відспівали Героя України Дмитра Бісюка, який загинув внаслідок артилерійського обстрілу на Донеччині. Напередодні, 31 травня, благочинний Любомльського Різдво-Богородичного благочиння протоієрей Василій Мельничук з настоятелем Свято-Георгіївсього храму протоієреєм Володимиром Лисим прибули віддати шану полеглому воїну у його рідну домівку та відслужили панахиду. Попрощатися з захисником…

Священники єпархії благословили випускників шкіл. Фоторепортаж з с.Залухів
Священники єпархії благословили випускників шкіл. Фоторепортаж з с.Залухів

Сьогодні, у сонячну днину, пролунав останній дзвінок для одинадцятикласників Залухівського ліцею. Достойним початком входу у доросле життя є подяка випускників. Батьки зі своїми дорослими випускниками дякували Богу за роки, проведені за шкільною партою та просили благословіння у доросле, самостійне життя! «І все на світі треба пережити. І кожен фініш, це…

Відбувся навчальний семінар для священників Волині
Відбувся навчальний семінар для священників Волині

Потреба парафіяльних священників у підтриманні належного богословського та освітнього рівня, необхідність самовдосконалення та обміну практичним досвідом, викликали перед Володимир-Волинською єпархією необхідність організації та проведення відповідних заходів. З благословення Високопреосвященнішого митрополита Володимира, голови єпархіальних відділів по роботі з молоддю та інформаційно-просвітницького 29 травня вдруге організували «Пастирський воркшоп» на тему «Служіння православного…

Митрополит Володимир взяв участь у святковому богослужінні в Городницькому монастирі
Митрополит Володимир взяв участь у святковому богослужінні в Городницькому монастирі

У День Ангела архієпископа Городницького Олександра, намісника монастиря великомученика Георгія, Високопреосвященніший митрополит Володимир взяв участь у соборному богослужінні та вітанні владики-іменинника. The post Митрополит Володимир взяв участь у святковому богослужінні в Городницькому монастирі appeared first on Володимир-Волинська єпархія.

Воїна Тараса Троця погребли у с.Чорніїв на Турійщині
Воїна Тараса Троця погребли у с.Чорніїв на Турійщині

29 травня 2023 року у с. Чорніїв, що на Турійщині, в останню дорогу духовенство Турійського благочиння УПЦ провели мужнього, доброго, мудрого воїна Тараса Троця. 24.05.2023 року в Бахмутському напрямку, від прильоту в окоп 120 -ої міни , загинув старший солдат 23 окремого батальйону спеціального призначення Троць Тарас Іванович 29.10.1990р.н. житель…

Designed by ROOM SIXTY NINE

Designed by ROOM SIXTY NINE
Немає результату
Переглянути всі результати
  • Про нас
  • Новини
  • Трансляція
  • Розклад
  • Подати записку
  • Акафісти
  • Публікації
  • Контакти
  • Вхід

Designed by R69M

З поверненням!

Увійдіть у свій обліковий запис нижче

Забули пароль?

Відновіть ваш пароль

Введіть своє ім’я користувача або електронну адресу, щоб скинути пароль.

Увійти
Go to mobile version