«Є воля Божа на те, щоб мені вийти заміж за цю людину?» «А на те, щоб вступити до такого-то інституту, піти працювати до конкретної організації?» «Є воля Божа на якусь подію в моєму житті і на якийсь мій вчинок?»
Ми постійно ставимо собі подібні запитання. Як все-таки зрозуміти, по волі Божій ми діємо в житті або самочинно? І взагалі, чи правильно ми розуміємо волю Божу?
Відповідає протоієрей Олексій Уминський.
– Як воля Божа може проявлятися в нашому житті?
– Думаю, вона може проявлятися через обставини життя, рух нашої совісті, роздуми людського розуму, через зіставлення із заповідями Божими, через, перш за все, саме бажання людини жити по волі Божій.
Частіше бажання дізнатися волю Божу у нас виникає спонтанно: п’ять хвилин тому нам вона була не потрібна, і раптом бах, терміново потрібно зрозуміти волю Божу. Причому найчастіше в побутових ситуаціях, які не стосуються головного.
Тут же головними стають якісь обставини життя: одружуватися – не одружуватися, наліво йти, направо або прямо, що втратиш – коня, голову чи ще щось, або навпаки придбаєш? Людина починає, немов із зав’язаними очима, тикатися в різні боки.
Я думаю, що пізнання волі Божої – одне з основних завдань людського життя, щоденна праця. Це одне з основних прохань молитви «Отче наш», на яке людина не звертає достатньої уваги.
– Так, ми говоримо: «нехай буде воля Твоя» мінімум п’ять разів на день. Але самі внутрішньо бажаємо, щоб «усе було добре» за нашим власним уявленням.
– Владика Антоній Сурожський дуже часто говорив, що коли ми говоримо «нехай буде воля Твоя», насправді дуже бажаємо, щоб була наша воля, але щоб вона на ту мить збіглася з волею Бога, була санкціонована, схвалена Ним. По суті своїй це лукава думка.
Воля Божа не є ні секретом, ні таємницею, ні якимсь кодом, який потрібно розшифровувати; щоб пізнати її, не обов’язково їздити до старців, не потрібно запитувати про неї спеціально у когось ще. Преподобний Авва Дорофей пише про це так:
«Інший може подумати: якщо хто не має людини, якої він міг би запитувати, то що у такому разі повинно йому чинити? Якщо хто бажає істинно, всім серцем, виконати волю Божу, то Бог ніколи його не залишить, але всіляко наставить по волі Своїй. Справді, якщо хто направить серце своє по волі Божій, то Бог просвітить і мале дитя сказати йому волю Свою. Якщо ж хто не бажає щиро творити волю Божу, то хоча він і до пророка піде, і пророкові покладе Бог на серце відповідати йому, згідно з його розбещеним серцем, як говорить Писання: а якщо пророк допустить звабити себе і скаже слово так, ніби Я, Господь, навчив цього пророка» (Іез. 14, 9).
Хоча кожна людина в тій чи іншій мірі страждає певною внутрішньою духовною глухотою. Розвивати цей внутрішній слух – одне з головних духовних завдань віруючої людини.
Є люди, які народжуються з абсолютним музичним слухом, але є такі, хто в ноти не потрапляють. Але через постійнні заняття вони можуть свій відсутній музичний слух розвинути. Нехай і не до абсолютного. Те ж саме відбувається з людиною, яка бажає знати волю Божу.
-Які духовні вправи тут потрібні?
– Та ніяких спеціальних вправ, просто потрібне величезне бажання чути та довіряти Богові. Це серйозна боротьба з самим собою, яка називається аскетикою. Тут основний центр аскетики, коли замість себе, замість всіх своїх амбіцій ти ставиш в центр Бога.
– Як зрозуміти, що людина дійсно виконує волю Божу, а не самочинить, прикриваючись нею? Ось молився відважно святий праведний Іоанн Кронштадтський за одужання тих, котрі просять і знав, що виконує волю Бога. З іншого боку, так легко, прикриваючись, що дієш згідно волі Божій, здійснювати незрозуміло що…
– Звичайно, поняття «Воля Божа» саме по собі може використовуватися, як усе в людському житті, просто для якихось маніпуляцій. Дуже легко самочинно привернути Бога на свою сторону, волею Божою виправдати страждання чужої людини, свої власні помилки та свою власну бездіяльність, дурість, гріх, злість.
Ми багато що на Бога списуємо. Бог нерідко знаходиться під нашим судом, як обвинувачений. Воля Божа нам і невідома тільки тому, що ми не бажаємо її знати. Ми підміняємо її нашими вигадками та використовуємо для реалізації якихось помилкових стремлінь.
Справжня воля Божа – ненав’язлива, дуже тактовна. На жаль, кожен легко може використовувати цю словосполуку в своїх інтересах. Люди маніпулюють Богом.
– Але все-таки, як не помилитися, розпізнати дійсну волю Бога, а не щось самочинне?
– Величезна кількість речей найчастіше здійснюється по нашій власній волі, по нашому бажанню, тому що коли людина бажає, щоб була її воля, вона і здійснюється. Коли людина бажає, щоб була воля Божа і каже: «нехай буде воля Твоя» і відкриває двері свого серця для Бога, тоді потихеньку життя людини береться в руки Божі. А коли людина не бажає цього, тоді Бог їй говорить: «Нехай буде воля твоя, будь-ласка».
Виникає питання про нашу свободу, в яку Господь не втручається, заради якої Він обмежує Свою абсолютну свободу.
Євангеліє оповідає, що воля Божа полягає в спасінні усіх людей. Бог прийшов у світ, щоб ніхто не загинув. Наше ж особисте пізнання волі Божої полягає в пізнанні Бога, яке для нас теж розкриває Євангеліє: «щоб пізнати Тебе, єдиного Бога правдивого» (Ін. 17: 3), говорить Іісус Христос.
Ці слова звучать на Тайній вечері, на якій Господь омиває ноги Своїм учням, предстає перед ними, як жертовна, милуюча, рятуюча любов. Де Господь розкриває волю Божу, показуючи учням і всім нам образ служіння та любові, щоб і ми чинили так само.
Омивши ноги своїм учням, Христос говорить: «чи знаєте ви, що Я зробив вам? Ви Мене називаєте: Учитель і Господь, і добре ви кажете, бо Я є. А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати. Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив. Поправді, поправді кажу вам: Раб не більший за пана свого, посланець же не більший від того, хто вислав його. Коли знаєте це, то блаженні ви, якщо таке чините!» (Ін. 13: 12-17).
Тим самим воля Божа про кожного з нас розкривається як завдання кожному з нас бути схожим на Христа, бути Йому причетним в Його любові. Його воля і в тій першій заповіді – «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе» (Мф. 22: 37-39).
Його воля і в цьому: «…любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас. Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить» (Лук. 6: 27-28).
І, наприклад, в цьому: «Не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осуджено; прощайте, то простять і вам» (Лк. 6: 37).
Євангельське слово і апостольське, слово Нового Завіту – це все є прояв волі Божої про кожного з нас. Немає волі Божої на гріх, на образу іншої людини, на приниження інших людей.
– Апостол Павел говорить: «Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Іісусі» (1. Фес. 5: 18) Означає, все, що здійснюється з нами – по Його волі. Або ми діємо самі?
– Думаю, коректно навести усю цитату: «Завжди радійте! Безперестанку моліться! Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі» (1 Фес. 5: 16-18).
Воля Божа для нас в тому, щоб ми жили в стані молитви, радості та подяки. Щоб наш стан, наша повнота полягали в цих трьох важливих дійствах християнського життя.
– Хвороби, біди людина собі явно не бажає. Але все це трапляється. По чиїй волі?
– Якщо навіть людина не бажає, щоб в її житті здійснювалися біди, хвороби, вона не завжди може їх уникнути. Але немає волі Божої на страждання. Немає волі Божої на горе. Богові не подобаються наші страждання.
– Важко все це зрозуміти людині, особливо коли вона опиняється в біді…
– Ми багато чого не розуміємо в житті, сподіваючись на Бога. Але якщо ми знаємо, що «Бог є любов» (1Ін. 4. 8), нам не повинно бути страшно. Причому не просто знаємо з книг, а розуміємо своїм досвідом життя за Євангелієм, то тоді ми можемо Бога не розуміти, в якусь мить навіть не чуємо Його, але ми можемо Йому довіряти та не боятися.
Тому що, якщо Бог є любов, навіть те, що відбувається з нами на сьогоднішній момент здається абсолютно дивним та нез’ясовним, ми можемо розуміти та довіряти Богові, знати, що з Ним ніякої катастрофи бути не може.
Пригадаємо, як апостоли, побачивши, що вони тонуть в човні під час бурі, і думаючи, що Христос спить, жахалися, що все, вже кінець і зараз вони потонуть, і ніхто їх не врятує. Христос сказав їм: «що ви такі боязливі, маловірні!» (Мф. 8: 26) І – зупинив бурю.
Те ж саме, що відбувається з апостолами, відбувається і з нами. Нам здається, що Богові до нас немає справи. А насправді ми до кінця повинні пройти шляхом довіри до Бога, якщо ми знаємо, що Він є любов.
– Але все-таки, якщо взяти наше повсякденне життя. Хочеться зрозуміти, де Його задум про нас, в чому полягає. Ось вступає людина наполегливо у вуз, з п’ятого разу її приймають. А можливо, потрібно було зупинитися та вибрати іншу професію? Або бездітне подружжя лікується, витрачає багато зусиль, щоб стати батьками, а можливо, за задумом Бога, їм не потрібно цього робити? А буває, через роки лікування бездітності подружжя раптом народжують трійню…
– Мені здається, що, напевно, у Бога може бути багато задумів про людину. Людина може вибирати різні життєві шляхи, і це не означає, що вона порушує волю Божу або живе по ній. Тому, що воля Божа може бути на різні речі для однієї конкретної людини, причому в різні періоди її життя. І іноді буває воля Божа на те, щоб людина блудила, через невдачу пізнавала якісь важливі для себе речі.
Воля Божа — виховує. Вона не є тестом по ЗНО, де потрібно заповнити потрібну клітинку галочкою: заповнив – дізнався, не заповнив – помилився, і тоді у тебе все життя шкереберть. Неправда. Воля Божа з нами здійснюється постійно, як певний рух нас в цьому житті на шляху до Бога, на якому ми блудимо, падаємо, помиляємося, йдемо не туди, виходимо на чистий шлях.
І весь шлях нашого життя – приголомшливе виховання нас Богом. Це не означає, що якщо я вступив кудись або не вступив – це вже воля Божа про мене назавжди або її відсутність. Цього не потрібно боятися, от і все. Тому що воля Божа – це прояв любові Божої до нас, до нашого життя, це шлях до спасіння. А не шлях вступу або не вступу до інституту…
Потрібно довіритися Богові і перестати волі Божої боятися, тому що, людині здається, що воля Божа – це така неприємна, нестерпна річ, коли потрібно забути про все, все залишити, всього себе переламати, всього себе перекроїти та позбутися свободи перш за все.
А людині дуже хочеться бути вільною. І ось їй здається, що якщо воля Божа, то це якраз позбавлення волі, така мука, неймовірний подвиг.
А насправді воля Божа, вона і є свобода, тому що, слово «воля» – це синонім слова «свобода». І коли людина по-справжньому це зрозуміє, вона нічого боятися не буде.
Оксана Головко
Джерело – “Православие и мир”
Переклад українською – газета “Волинь Православна”, 2015, №7
