Ви готуєтеся стати хресними батьками. Хресні батьки – це дуже відповідально. Це служіння Церкві. Хресний отримує від Бога на якийсь час особливу владу, особливу відвагу стосовно душі іншої людини. Історично хресний або хресна – це люди, які допомагали людині готуватися до таїнства хрещення.
Якщо хреститися збирався хлопець, дівчина або доросла людина, вони розмовляли з ними, пояснювали основи віри, читали разом Євангеліє, тлумачили Євангеліє, роз’яснювали заповіді Христові і розкривали красу та багатство життя в Церкві.
Потім, після таїнства хрещення, вони не залишали хрещеника, продовжували бути його наставниками. Адже це безглуздо – вважати, що, якщо ти закінчив школу, поступив в інститут, то після цього тобі абсолютно не потрібно навчатися.
Так само і християнин. Після прийняття таїнства хрещення людина постійно повинна зростати у своїй вірі.
Не завжди є можливість поставити запитання священикові, і, щоб відповісти на нього, потрібний хресний або хресна.
Хресний або хресна
Хресний або хресна – це людина, яка повинна мати великий досвід християнського життя. Тому, звичайно, хресним не може бути людина, яка сама ніколи не сповідається, не причащається і не знає, що таке молитва.
Якщо у вас така ситуація, що ви нічого не знаєте, а вас кличуть стать хресним, у вас є зовсім мало часу, і ви повинні усе надолужити. Тому що існує такий відомий принцип: ніхто не може дати більш того, що має сам.
Якщо ви далекі від Христа, як ви можете навчити вірі дитину? Адже, хресний – це не та людина, яка раз на рік приходить і поздоровляє свого хрещеника, дарує йому іграшку, торт або телефон. Ні. Хресний – це людина, яка відповідає за зростання християнської душі.
Власний приклад
У цьому сенсі можу навести власний приклад. Я ріс в сім’ї нецерковній. Мій батько, який був фізично дуже сильною людиною, мучився на своїй чиновницькій роботі і дуже любив допомагати перевозити людей з квартири на квартиру – безкоштовно, зрозуміло.
Одного дня він допоміг літній жінці, що переїжджала в наш будинок, з чоловіком. Побачив у неї ікони, зрозумів, що жінка – віруюча, і сказав їй: «Віро, ми зараз з дружиною думаємо похрестити наших старших дітей, Анну і Федю (Федя – це я). Чи не погодитеся ви бути їх хресною?». Вона йому відповіла: «Добре, Сашко. Але тільки ти мені тоді обіцяй, що не заважатимеш, коли я займатимуся своїми обов’язками». Батько, абсолютно не розуміючи про що йде мова, погодився.
Хресна нами почала займатися. Вона два-три рази в рік возила нас причащатися, попередивши, щоб з ранку батьки нас не годували. Батьки спочатку були шоковані, але Віра Олексіївна – людина настирлива, педагог (зараз на пенсії), і свої обов’язки прагнула виконувати неухильно.
Вона возила нас в храм. У нас страшно боліли спини, ми нічого не розуміли спочатку, але – причащалися. Після служби вона виводила нас на вулицю, годувала бутербродами, наливала чай з термоса і навчала молитві.
Принесла молитвослов, пояснила, які молитви що означають. Дала найкоротше правило. Потім поступово допомагала нам входити в Церкву. Це був багаторічний процес. Але дуже багато в чому я віруюча людина, церковна людина завдяки їй.
Бачу, що дійсно у неї була допомога Божа в цій справі. В Церкві нічого не буває без допомоги Божої, жодне служіння. Якщо людину Господь закликає, і людина погоджується на покликання стати хресним, у неї є особливий підхід до душі дитини, і вона повинна їй допомагати стати віруючою людиною, водити в храм, навчати молитві, тлумачити Євангеліє. Господь запитає з нас, з хресних, запитає, ким виросли ті, яких ми приймали на руки в таїнстві хрещення.
Традиція
Є така традиція, вона реалізується майже в усіх храмах, коли після чину воцерковлення, коли немовля підносять до вівтаря, священик бере дитину і кладе на амвон. Хресний або хресна повинні узяти її, тримати на руках, коли малюка причащають. Це символ того, що Церква в особі священика, того, який здійснював таїнство, віддає в руки хресному або хресній це немовля.
Віддає, для того, щоб хресний про нього піклувався, піклувався про його християнську душу. Тому потрібно засукати рукави, не боятися, і починати працювати. Допоможи вам Бог.
Протоієрей Федір Бородин
pravmir.ru
Переклад українською – газета “Волинь Православна”, 2014, №3
