Якщо самостійна і незалежна, то чому не автокефальна? – запитують друзі і докоряють недруги.
«Автокефалія» – термін грецького походження, «αὐτοκεφαλία» – буквально від «сам собі голова».
Аби не забивати голови і не бентежити серця токсичним для більшості православних українців грецьким терміном, Собор УПЦ від 27 травня не став його вживати у своїх статутних документах та офіційних зверненнях, а використав більш зрозумілі і доступні поняття: «самостійна і незалежна» (а чому б не українською?). Нагадаємо, що зловживаючи терміном «автокефалія» на своїх знаменах, в Україні знаходилися сили, котрі розділяли Православну Церкву і віруючих людей не тільки протягом останніх тридцяти років, але й сто років тому.
Канонічне право розглядає автокефалію як інструмент управління помісною церквою. Буквально «автокефалія» значить, що Церква має «власну голову». Це означає, що автокефальна Церква обирає власного очільника – Предстоятеля, який, зі згоди місцевого Синоду, висвячує єпископів власної Церкви, не будучи підзвітним жодній зовнішній еклезіальній владі. Усі ці ознаки на сьогодні притаманні Українській Православній Церкві і соборно зафіксовані у її Статуті про управління.
