Насправді, свято на честь Почаївської ікони Божої Матері розпочалося не з цієї веселої сцени. Починалось так: 4 серпня, о 18-00, в храмі преподобного Сергія, благочинний Ковельсько-Воскресенського округу протоієрей Михайло Чупак традиційним виголосом на честь Святої Трійці розпочав святкову Всенічну під Престольний празник.
Його молитву вправно підхопив хор під керівництвом регента Віри Степанівни Артемук.
Отець Василій Сергійчук – благочинний Ковельсько-Введенської округи, неперевершенно прочитав Паремії (святкові тексти з Вітхого Завіту).
Вже за традицією, Літію поєднали з Хресним ходом навколо храму-іменинника.
А після благословення хліба, пшениці, вина і олії – урочисто повернулися в храм для продовження богослужіння.
Під час звершення Полієлею та шанування Богородиці перед Її святою іконою, для настоятеля храму випала нагода привітати хористку Оксану Миховець з Днем Народження і ювілеєм.
Помазання єлеєм біля святкової ікони поєдналося з роздачею благословенного хліба та вина.
Наступний день, 5 серпня, розпочався зі звершення ранньої Літургії у храмі-імениннику. Богослужіння очолив протоієрей Євгеній Стойка, котрий раніше звершував тут своє пастирське служіння. Отцю Євгенію співслужив ієрей Роман Марчук – клірик храмового комплексу Почаївської ікони Божої Матері.
В невеличкій церкві на честь Почаївської ікони вмістилося чимало людей. Більшість з них сприймають цей храм, як духовну колиску власного воцерковлення.
На завершення Літургії, отець Євгеній привітав настоятеля храму з минулим Днем Ангела, а усіх присутніх за богослужінням – зі святом.
Батюшка поділився власною радістю з можливості розділити урочистості з дорогою йому паствою.
Далі було звершено традиційний для Престольного свята Водосвятний молебень.
У церковному дворі, біля бесідки, розташувалися вихованці гуртка “Умілі ручки”. Під керівництвом Лесі Коновалової, вони підготували святкову виставку-розпродаж своїх робіт. Завдяки юним майстрам, гості свята змогли понести до дому чудові сувеніри ручної роботи.
А в той час, в храмі преподобного Сергія йшла підготовка до другої, соборної Літургії. Клірик храму протоієрей Віталій Попко звершував Проскомидію.
Найсумлінніші парафіяни, з чималим досвідом церковного життя, спішили зайняти місця всередині храму, знаючи, що цього дня така нагода випаде далеко не усім, хто прийде на свято.
І ось, виголосом архімандрита Варлаама (Бойчука) – намісника монастиря Різдва Іоанна Предтечі – розпочалася пізня Літургія.
За цим богослужінням брали участь не тільки чимало священиків-гостей, але й паломників з інших парафій.
Усім, нажаль, місця в храмі не вистачило. Але це не завадило щирій молитві на вулиці.
Очолити Вхід з Євангелієм доручили найстаршому за віком священику – отцю Іоанну Юрчуку.
Апостол на Літургії читав його онук – студент Київської духовної семінарії Серафим Назарук. Цього святкового дня йому виповнилося 18 років і він старався щосили…
Євангельське зачало дуже чітко і неспішно прочитав отец Михайло Чупак.
А собор священиків єдиними устами і єдиним серцем творив Євхаристичні молитви.
Настав час Святого Причастя. Одні з нетерпінням його чекали в храмі, біля Вівтаря.
Інших довелося кликати з двору.
Та, врешті-решт, причасники вишикувалися перед амвоном та уважно слухали молитву перед Причастям.
Та не усім подобалося, що їх фотографують у такий відповідальний момент.
У Вівтарі в цей час отець Роман допомагав священикам розділити Причастя для мирян на три Чаші.
Серед великої кількості причасників, найбільше було дітей.
А вже як причастилися, можна було дозволити собі поєднати приємне з корисним.
В той час, сестриці храму на чолі з Раїсою Кухарук, підготували на подальший Хресний хід квіти.
Квітами настоятель храму ще раз вітав священиків-гостей зі святом, та запрошував їх разом з матушками на святковий Хресний хід та братню трапезу.
Відтворити багатолюдний Хресний хід підготувався насамперед фотограф. Немовби мисливець, на високому місці-засідці, він ловив у приціл фотоапарата кожен цікавий кадр.
А гарні та неповторні знімки ішли разом з Хресним ходом прямо на нього.
Та не всі були готові прямо ось так, без репетиції, увійти в історію. Були й такі, що ховали своє лице та подавали приклад молодшим.
Проте більшості, врешті-решт, було не до отих фотографів. Вони поспішали зайняти місця перед храмом, аби почути вітання від священиків.
Приймали благословення через окроплення Святою водою.
Та поспішали в церковний сад, де парафіяни храму-іменинника вже чекали з пирогами, бутербродами та компотом.
Можна було б ще багато розповідати про Престольне свято ковельського храму Почаївської ікони, котрий в народі назвивають ще “Капличка”, та краще все побачити на власні очі та відчути власним серцем.
Приходьте! Усім будемо раді!
