22 березня 2022 року у Верховній Раді України було зареєстровано законопроект № 7204 «Про заборону Московського патріархату на території України», а 26 березня 2022 року у Верховній Раді України було також зареєстровано законопроект № 7213 «Про внесення змін до Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації” щодо заборони діяльності релігійних організацій (об’єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України».
З огляду на зміст законопроектів, основною метою їх прийняття є нібито «захист національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» та «охорони громадської безпеки та порядку», що на думку законодавця можуть бути досягнуті шляхом заборони на території України діяльності «Московського патріархату – Російської православної церкви», в тому числі Української Православної Церкви.
Попри весь пафос, в цих законопроектах вбачається продовження релігійної політики часів Порошенка, яка стала одним із приводів жахливих часів, що ми зараз переживаємо, адже заборона діяльності багатомільйонної Української Православної Церкви не може не відбитися безболісно на нашій державі.
Окрім цього заборонити людям належати до Української Православної Церкви, порушує їх право на свободу віросповідання, що суперечить Європейській конвенції з прав людини та Конституції України.
З перших днів війни люди показали єдність нашого народу у боротьбі проти ворога. Але як ми бачимо сьогодні, цю єдність намагаються розбити, провокуючи суперечки на політичному, мовному та релігійному ґрунті. Адже через неможливість отримати перемогу у боях, окупанти вчиняють спроби диверсій через такого роду законопроекти, щоб розколоти українське суспільство та послабити нашу державу.