Спочатку назвемо загальне і найважливіше. Сім’я повинна забезпечити дітям радісне, щасливе дитинство, а найголовніше — добре підготувати їх до майбутнього життя.
Це — основа батьківської турботи й любові. Виховання в сім’ї — це виховання вчинками, дією, прикладами — добрими чи поганими, їх діти запам’ятовують краще, ніж голослівні нотації. Розумні батьки завжди зуміють спрямувати життя своїх дітей до певної мети і допомогти їм досягти її. Вони зуміють дати їм у життєву дорогу надбання набагато цінніше, ніж просто матеріальне багатство.
Батьки ж, які зосереджують увагу на накопиченні багатства і вбачають у цьому сенс життя, насправді дуже збіднюють внутрішній світ своїх дітей, позбавляють їх можливості повнокровно, змістовно прожити життя. В сім’ї, де батьки правильно виховують дітей, вони змалечку залучаються до різноманітної домашньої роботи, мають визначені, постійні особисті обов’язки. Крім того, батьки доручають їм і іншу роботу.
Сім’я значною мірою впливає на інтереси дітей уже тим, які зацікавлення у неї самої і на що вона їх орієнтує. Є сім’ї, що нагадують творчу майстерню. Кожен щось уміє, постійно щось робить, обдумує чи вивчає. Прийшовши до них, ви тут же втягуєтесь у коло їхньої діяльності та інтересів. Всі члени такої родини ніколи не нудьгують, вони завжди знають, як використати вільний час.
Батьки ненав’язливо навчають цьому і своїх дітей. У таких сім’ях діти потім краще орієнтуються у виборі професії, нерідко визначають свої інтереси, наслідуючи батьків. Своїм прикладом батьки виховують у дітей ставлення до всього нашого соціалістичного суспільства, до колективу, виховують бережливе ставлення до суспільної власності, до природи тощо, формують дитячий характер.
Якщо діти бачать, що батьки допомагають у проведенні певного заходу в школі, беруть участь у благоустрої житлового масиву, будівництві сільського торговельного центру, не байдужі до справ колективу, то у них формується позитивне ставлення до громадської роботи. З віком вона стає для них необхідною і приємною справою.
Сім’я відіграє незамінну роль у вихованні правильного ставлення дитини до інших, до колективу. Якщо в ній процвітають індивідуалізм, егоїстичні інтереси, вона тим самим шкодить своїм дітям, які все життя перебуватимуть у колективі — у школі, на роботі, на відпочинку.
Адже діти з колективом зустрічаються ще в яслях, а потім у дитсадку. Вже тут вони навчаються правильному ставленню до інших дітей. Учити з дитинства жити в колективі, добре поводитися з іншими, обмежувати себе в чомусь заради інших — усе це передумови для виникнення почуття задоволення і самим собою, і власним життям, для щасливих хвилин, проведених у товаристві близьких тобі людей.
“Волинь Праврославна”, 2013, №5